Вибачте, брати-грузини. Ми могли та мали в ті дні зробити більше

1 серпня 2008 року неподалік Цхінвалі (столиці Південної Осетії) на дорозі були підірвані 2 керовані міни, внаслідок чого були поранені 6 грузинських поліцейських.
У відповідь на це, а також на інші провокації (які заперечувала осетинська сторона), грузинська влада 6 і 7 серпня 2008 року почала військові дії на території Південної Осетії.
7 серпня 2008 року, напередодні війни з росією, Міхеіл Саакашвілі виступив по телебаченню і пообіцяв автономію Південній Осетії, амністію бойовиків і одностороннє припинення вогню зі сторони Грузії.

Однак, осетини не припинили військові дії, і Грузія почала ще більш інтенсивний наступ на столицю Південної Осетії. Керівник цього сепаратистського регіону робить заяву про тисячі жертв мирного населення внаслідок наступу Грузії. Це стало формальним приводом для вторгнення російської армії.

Якийсь спротив грузин тривав 2 дні – 8 і 9 серпня 2008 року.
10 серпня 2008 року Міхеіл Саакашвілі заявив про вихід із Цхінвалі та одностороннє припинення вогню.
11 серпня 2008 року відбулося значне просування російської армії територією Грузії.
12 серпня 2008 року всіма сторонами конфлікту був прийнятий план Медведєва-Саркозі, незважаючи на який російська армія в цей і наступні дні продовжувала просуватися територією Грузії, хоч і обіцяла не нападати на Тбілісі, однак окуповувала міста і перерізала важливі магістралі.
14 серпня 2008 план Мєдвєдєва-Саркозі був підписаний бабуїнами сепаратистських регіонів Грузії.
15 серпня 2008 року його підписав Саакашвілі.
16 серпня 2008 року його підписав президент росії Мєдвєдєв.

План Мєдвєдєва-Саркозі передбачав наступні 6 пунктів:

1. не вдаватися до застосування сили;
2. остаточно припинити всі воєнні дії;
3. забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
4. повернути збройні сили Грузії в місця постійної дислокації;
5. повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, прийняття російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
6. розпочати міжнародне обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів забезпечення їхньої безпеки.

Тобто, цей план фактично узаконював російські війська на території Грузіі (її сепаратистських територіях) і давав правові підстави для визнання незалежності сепаратистських територій.
Однак, навіть попри те, що росія добилася чого хотіла, вона не виконувала цей план. І тільки після вересневого (через місяць) візиту Саркозі до Москви, росія вивела свої війська з більшості грузинських населених пунктів і зняла блокаду грузинських магістралей. Це відбулося аж у жовтні 2008-го.

Крім військових дій росія ввела проти Грузії цілий ряд економічних санкцій, припинивши імпорт грузинських товарів. Попри те Грузія зменшила імпорт російських товарів всього в 2 рази в 2008 і в 2009 роках, а в 2010 році почала нарощувати об’єми російського імпорту знову, в 2011 році об’єми російського імпорту були нарощені до передвоєнного рівня, незважаючи на те, що росія й далі не купляла грузинські товари.

Грузія подала позов до міжнародних судів. В 2011 році суд відмовився розглядати позов, оскільки Грузія не дотрималася досудової процедури.

На початку 2012 року Міхеіл Саакашвілі скасував візовий режим для росіян. Примітно, що вводив його Шеварнадзе в 2000 році, задовго до війни.

В 2017 році Міхеіл Саакашвілі на повну розкручується російською пропагандою в іншій країні його перебування, куди він втік переховуючись від грузинського правосуддя.
В 2017 році Міхеіл Саакашвілі користується популярністю в російських політиків, які в 2008 році писали про те, що треба бити гризунов.
В 2017 році, в іншій країні Міхеіл Саакашвілі бере кремлівські гроші для організації перевороту.
В 2018 році, напередодні 10-ї річниці війни з Грузією, Міхеіл Саакашвілі, якого вигнали з країни, яка його прихистила, і яку він намагався зруйнувати за кремлівські гроші, заявляє, що в нього не було особистих конфліктів з путіним.