Вибачте, брати-грузини. Ми могли та мали в ті дні зробити більше

Олег Челахов
Олег Челахов

Народ Грузии – это, пожалуй, единственный народ на земле, с которым у Украины общие враги как внешние, так и внутренние. И беда у нас общая. И общая роль в глазах забордюрцев – “фашисты”, “хунта”, “каратели”. В 2008-м мы видели, как из гордого Народа Грузии раковая опухоль человечества – “русский мир” – пытается на всю планету слепить образ фашистов и офигевали. Кто-то просто от несправедливости, кто-то от понимания, что мы следующие.

Теперь их война – это наша война.

И даже некоторые внутренние враги и предатели Народа Грузии успели побывать и нашими внутренними врагами (я сейчас даже не столько о политике, сколько о некоторых мародерах в камуфляже – не буду уточнять, чтобы не развозить грязь).



Но я уверен, что рано или поздно кровь Героев, вставших на защиту своей гордой Родины перед лицом осатаневшей империи зла, будет отомщена.

Как сожженное россиянами Боржомское ущелье снова покрылось зелеными деревьями, так зарастут и другие шрамы войн.

У наших детей и родителей общий палач. У наших жен общий насильник. У наших домов общий разрушитель. Но мы сильней. Потому, что мы правы. И мы на СВОЕЙ земле…

Оставайтесь орлами! Соколы еще прилетят вместе с вами терзать трупы шакалов!


Alexey Petrov
Алексей Петров

08.08.08…

Десять лет назад для Украины прогремел оглушающий звон. Предупреждение. Смотрите, для осуществления своих хотелок россия пойдёт на все. Она облокотится на эфемерные братские узы, международные договоры, обязательства и условности. Кремль по-прежнему считает территорию бывшего ссср своей персональной вотчиной и не остановится ни перед чем.

Не услышали. Решили, что это нас не касается. Мы же друзья и братья на век, какие могут быть звонки и звоночки…

А через шесть лет этот же набат снова ударил, но уже над нашей головой!

Фото © Глеб Гаранич/Reuters


Mason Lemberg
Mason Lemberg

1 серпня 2008 року неподалік Цхінвалі (столиці Південної Осетії) на дорозі були підірвані 2 керовані міни, внаслідок чого були поранені 6 грузинських поліцейських.
У відповідь на це, а також на інші провокації (які заперечувала осетинська сторона), грузинська влада 6 і 7 серпня 2008 року почала військові дії на території Південної Осетії.
7 серпня 2008 року, напередодні війни з росією, Міхеіл Саакашвілі виступив по телебаченню і пообіцяв автономію Південній Осетії, амністію бойовиків і одностороннє припинення вогню зі сторони Грузії.

Однак, осетини не припинили військові дії, і Грузія почала ще більш інтенсивний наступ на столицю Південної Осетії. Керівник цього сепаратистського регіону робить заяву про тисячі жертв мирного населення внаслідок наступу Грузії. Це стало формальним приводом для вторгнення російської армії.

Якийсь спротив грузин тривав 2 дні – 8 і 9 серпня 2008 року.
10 серпня 2008 року Міхеіл Саакашвілі заявив про вихід із Цхінвалі та одностороннє припинення вогню.
11 серпня 2008 року відбулося значне просування російської армії територією Грузії.
12 серпня 2008 року всіма сторонами конфлікту був прийнятий план Медведєва-Саркозі, незважаючи на який російська армія в цей і наступні дні продовжувала просуватися територією Грузії, хоч і обіцяла не нападати на Тбілісі, однак окуповувала міста і перерізала важливі магістралі.
14 серпня 2008 план Мєдвєдєва-Саркозі був підписаний бабуїнами сепаратистських регіонів Грузії.
15 серпня 2008 року його підписав Саакашвілі.
16 серпня 2008 року його підписав президент росії Мєдвєдєв.

План Мєдвєдєва-Саркозі передбачав наступні 6 пунктів:

  1. не вдаватися до застосування сили;
  2. остаточно припинити всі воєнні дії;
  3. забезпечити вільний доступ гуманітарної допомоги;
  4. повернути збройні сили Грузії в місця постійної дислокації;
  5. повернути збройні сили РФ на лінію, що передувала початку бойових дій, а до створення міжнародних механізмів, прийняття російськими миротворцями додаткових заходів безпеки;
  6. розпочати міжнародне обговорення питання майбутнього статусу Південної Осетії й Абхазії, а також шляхів забезпечення їхньої безпеки.

Тобто, цей план фактично узаконював російські війська на території Грузіі (її сепаратистських територіях) і давав правові підстави для визнання незалежності сепаратистських територій.
Однак, навіть попри те, що росія добилася чого хотіла, вона не виконувала цей план. І тільки після вересневого (через місяць) візиту Саркозі до Москви, росія вивела свої війська з більшості грузинських населених пунктів і зняла блокаду грузинських магістралей. Це відбулося аж у жовтні 2008-го.

Крім військових дій росія ввела проти Грузії цілий ряд економічних санкцій, припинивши імпорт грузинських товарів. Попри те Грузія зменшила імпорт російських товарів всього в 2 рази в 2008 і в 2009 роках, а в 2010 році почала нарощувати об’єми російського імпорту знову, в 2011 році об’єми російського імпорту були нарощені до передвоєнного рівня, незважаючи на те, що росія й далі не купляла грузинські товари.

Грузія подала позов до міжнародних судів. В 2011 році суд відмовився розглядати позов, оскільки Грузія не дотрималася досудової процедури.

На початку 2012 року Міхеіл Саакашвілі скасував візовий режим для росіян. Примітно, що вводив його Шеварнадзе в 2000 році, задовго до війни.

В 2017 році Міхеіл Саакашвілі на повну розкручується російською пропагандою в іншій країні його перебування, куди він втік переховуючись від грузинського правосуддя.
В 2017 році Міхеіл Саакашвілі користується популярністю в російських політиків, які в 2008 році писали про те, що треба бити гризунов.
В 2017 році, в іншій країні Міхеіл Саакашвілі бере кремлівські гроші для організації перевороту.
В 2018 році, напередодні 10-ї річниці війни з Грузією, Міхеіл Саакашвілі, якого вигнали з країни, яка його прихистила, і яку він намагався зруйнувати за кремлівські гроші, заявляє, що в нього не було особистих конфліктів з путіним.


Виталий Медведев
Tally Bearson

wasted time

Вот только не причитайте о прошлом.
И не будете бояться будущего…
Да, если бы да кабы…

Воевать с РФ надо было начинать в 2003-м при более благоприятных условиях (хорошая армада войск задействована в Чечне) или 08.08.08, начав с ультимативного требования не задействовать ЧФ РФ в войне против Грузии или убираться из Севастополя.

А еще слабого проукраинского Президента Ющенко в 2009-м должен был сменить не Овощ, а более сильный проукраинский Порошенко, и досиживать сейчас последние 2 года второго срока…
И так далее. И все было бы хорошо.

Только мы, не “они там наверху”, а мы все вместе с ними были НЕ ГОТОВЫ. В головах. Большая часть страны искренне не понимала нафиг ота не выборонная, не отваеванная, а “спущенная сверху”, независимость. Меньшая просто дерибанила страну с разной степенью успешности. Кто спер с завода электромотор “на медь”, а кто “весь завод”, а кто просто “работал менеджером” в фирме по дерибану. Какой там воевать, какой там Порошенко…

Но, что было, то прошло. Не надо лицемерно-показного каяття перед Грузией. Есть еще Ичкерия, Приднестровье, Карабах. Много чего есть.

Главное – сейчас мы готовы. Все, и они там наверху. И держимся в меру своей готовности.
И да, не мы эту череду “постимперских войн” начали, но мы ее закончим. Потому что УЖЕ готовы. Не на 100%, но готовы.
Главное не останавливаться.

Слава Україні!


Ірина Геращенко: “Я до хвилини пам’ятаю ті дні 10 років тому. Обурення, шок і чітке усвідомлення, що наступною буде Україна, якщо світ не відреагує належним чином…”

(повний текст читайте за посиланням ⬆ або на скріншоті ⬇)


Петро Порошенко: “У цей день висловлюємо щиру підтримку та солідарність з нашими друзями в Грузії. Рівно десять років тому російська агресивна машина наважилася розкрити свою справжню сутність...”

(повний текст читайте за посиланням ⬆ або на скріншоті ⬇)

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial