“Всі ми є добровольцями”: інтерв’ю з командувачем Об’єднаних сил Сергієм Наєвим

Сайт «Сегодня» (продовження) публікує бесіду з командувачем Об’єднаних сил на Донбасі генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим. Командувач розповів про результати переходу від АТО до ООС, зростання майстерності українських військових, реакцію бойовиків на зміну формату бойової операції. За словами генерал-лейтенанта, воїни з добровольчих формувань зможуть підсилити ЗСУ як своїм бойовим досвідом, так і мотивацією.


Операція об’єднаних сил (ООС) триває на Донбасі вже три місяці. Вона прийшла на зміну режиму АТО, який діяв 4 роки. Нова операція отримала і нового командувача. З початку травня всі бойові підрозділи у зоні бойових дій перебувають під командуванням генерал-лейтенанта Сергія Наєва. На прохання “Сегодня.UA” Сергій Іванович погодився відповісти на запитання про війну, мир та особисте ставлення до покладеної на нього місії.



– Давайте поговоримо про сутність змін режимуАТО на ООС на реальних прикладах. Перед введенням режиму були повідомлення про можливі зміни та обмеження у правах та свободах як для військових, так і для місцевих. Як ці зміни втілюються на практиці? Чи вводяться обмеження для місцевих? Як військові використовують новий статус для оборони позицій?

– Вас невірно інформували. Обмеження у правах і свободах громадян України ніколи не були метою Операції об’єднаних сил. Навпаки, вся система законодавства, якою керуються залучені до Об’єднаних сил державні органи, включаючи частини та підрозділи Збройних сил, спрямована на дотримання прав і свобод українських громадян, якими, безумовно, залишаються всі мешканці Донбасу і окупованого нині Криму. Ми докладаємо зусиль для стабілізації ситуації, припинення обстрілів та провокацій, припинення злочинного транскордонного бізнесу, створення умов для мирного і безпечного відродження усього Донбасу, який був і залишається невід’ємною складовою України. Збройні сили виконують свою частину цієї роботи притаманними їм методами, і обов’язково виконають поставлені завдання.

До речі, ви згадуєте також про якісь обмеження в правах і свободах військовослужбовців. Це також помилкове судження. Можу сказати, що з правової точки зору військовослужбовці після початку Операції об’єднаних сил та прийняття відповідного законодавства України почуваються захищенішими. Вони знають свої права, свій правовий статус та впевнені у правомірності власних дій із захисту Батьківщини та звільнення окупованих територій.
Будьте впевнені, ми зможемо створити умови для мирного повернення окупованих територій Донбасу під юрисдикцію України, у тому числі шляхом упередження будь-яких збройних провокацій з боку російських окупантів та колабораціоністів, які працюють проти інтересів власної країни і власного народу.

– Але ж ви нічого не сказали про сутність змін, які відбулися в ООС порівняно з АТО…

– Якщо говорити коротко, вся сутність змін, пов’язаних з переходом від АТО до ООС, полягає в тому, що наразі керівництво операцією здійснює штаб ОС, тобто керують військові. Їм підпорядковані всі підрозділи сектора безпеки та оборони – Національна поліція України, Служба безпеки України, прикордонники. Ми координуємо діяльність в рамках військово-цивільних адміністрацій – це широка і різноманітна діяльність.

У зв’язку з цим сьогодні ми маємо реальну можливість змінити гуманітарну ситуацію на підконтрольній території України на краще, підняти рівень життя мешканців населених пунктів, зробити його безпечним. Протягом двох місяців ми реалізовуємо це завдання у конкретних програмах. За моїм дорученням співробітники Національної поліції України та військовослужбовці Національної гвардії України майже щотижня проводять спеціальні заходи із забезпечення законності й правопорядку у містах та селищах Донеччини та Луганщини.

Завдяки цим заходам люди почали відчувати реальну безпеку для себе та своїх сімей. Метою таких заходів є не лише розкриття уже скоєних злочинів, а й попередження нових правопорушень.

Певні обмеження свободи руху вздовж лінії розмежування дійсно зберігаються. Відповідно до законодавства, вони мають тимчасовий характер і запроваджуються лише з метою безпеки, збереження життя та здоров’я людей, які потрапляють до цих районів.

Згідно із чинним законодавством, в Об’єднаних силах введені поняття району бойових дій та зони безпеки. Там діють тимчасовий особливий порядок і обмеження у свободі пересування, які вводяться насамперед з міркувань забезпечення безпеки громадян.

Наприклад, одне із завдань такого особливого порядку – боротьба з несанкціонованим вивезенням зброї, боєприпасів, вибухових та інших небезпечних речовин із районів конфлікту, що обумовлює необхідність посиленого контролю за в’їздом-виїздом.

Водночас уже понад півтора місяці ми спрямовуємо свої зусилля на зменшення кількості стаціонарних блокпостів. Натомість збільшуємо кількість мобільних блокпостів задля підвищення комфорту переміщення місцевого населення.

Ще одна функція таких мобільних груп – створення ефекту несподіванки для злочинців та диверсійних груп противника. Як свідчить статистика, навіть за цей невеликий період у кілька місяців такий метод уже приніс чималий результат. Завдяки мобільному блокпосту практично щотижня гвардійці затримують осіб, які підозрюються у співпраці із незаконними збройними формуваннями – так званими “ДНР” та “ЛНР”.

У перспективі з поновленням контролю на кордонах та державного суверенітету на окупованих нині територіях ці перевірки будуть остаточно скасовані. В мирній та стабільній Україні не може бути жодних розділювальних ліній або штучних кордонів.

– Ви, як військова людина, говорите про мирну і стабільну Україну. Дещо дивно, адже війна, схоже, не вщухає.

– Насправді нічого дивного у цьому немає. Я точно знаю, що про мир мріє кожен український військовий. Впевнений, що миру, нормального життя, безпечного майбутнього для себе та для власних родин найбільше прагнуть мешканці Донбасу, незалежно від того, з якого боку від лінії розподілу вони перебувають. Саме спільне прагнення мешканців Донбасу до завершення війни дає нам надію на мир. Таке спільне прагнення до миру та віра в Україну – це наша найпотужніша зброя. Немає сумніву, що український Донбас буде єдиним, мирним та процвітаючим регіоном. Ми щодня робимо складні, копіткі, але дуже практичні кроки з тим, щоб ця надія, ця мрія людей про мир перетворилася на реальність.

Тобто якщо раніше, під час АТО, військове командування займалося лише притаманними функціями, зокрема веденням бойових дій, то наразі ми маємо чималий вплив на гуманітарну складову у регіоні. Поступово відновлюється інфраструктура, проводиться робота з місцевим населенням, надається гуманітарна допомога.

Прикладом дії нової системи управління з початку Операції об’єднаних сил є вирішення соціальних та інших проблем у населеному пункті Золоте-4. У короткий термін ми змогли відновити державні інституції. Сьогодні там працюють медики – як військові, так і цивільні, відкрито дільничний пункт поліції, двічі на тиждень “приїжджає” мобільний банкомат, надається гуманітарна допомога.

Серед нас, військових, ніхто не вважає мешканців Донбасу ворогами. Ці люди є повноправними громадянами України, дотриманням прав і свобод яких опікується Українська держава, у тому числі – за допомоги ООС.

Щодо військових – вони продовжують виконувати поставленні завдання в рамках чинного законодавства та керівних документів.

Водночас хотів би привернути вашу увагу до важливого моменту. Ми перестали миритися із безкарними обстрілами окупаційними військами наших позицій. Рішення щодо відкриття вогню приймає особисто кожен військовослужбовець, якщо йому загрожує небезпека. За ці два місяці ворог вже переконався у цьому. Окупанти та їхні поплічники знають, що на кожен злочин вони отримають адекватну відповідь. Український солдат не мішень у тирі, для окупантів розплата за пролиту кров наших воїнів буде неминучою – зараз і на майбутнє. Ворог має про це завжди пам’ятати.

Ще раз: ООС має на меті забезпечення територіальної цілісності України та створення умов для мирного і безпечного відродження Донбасу. Але ми не дозволимо окупантам безкарно вбивати наших військових та мирних мешканців. Саме тому відповідь на обстріли наших позицій, мирних міст і селищ буде невідворотною для цих бандитів. У нас вистачить професійних навичок, щоб військова сила застосовувалася виключно “за адресою”, точково, і головне – результативно.

– Правовий статус режиму ООС. На початку війни були прецеденти, коли військових засуджували за злочини проти місцевих, яких ті приймали за бойовиків, або займали їх нерухоме/рухоме майно через бої, а потім це сприймалося судом як грабіж. Чи вплине режим ООС на правовий статус подібних випадків і чи досі військовий може боятися можливого засудження через свої дії?

– Перше і головне. Збройні сили України стоять на захисті інтересів всіх мешканців Донбасу. Грабежі, “віджаті” автівки і квартири – це питання до окупаційних російських військ та посіпак окупантів.

Бойові дії інколи призводять до появи складних правових прецедентів, кожен з яких ми вирішуємо відповідно до українського законодавства, у тісній взаємодії з державною владою, з військово-цивільними адміністраціями, поступово відновлюємо зруйноване. Зрозуміло, що цей процес, можливо, просувається не так швидко, як всім нам хотілося б, але він є безперервним та незворотнім.

Стосовно кримінальних злочинів… Розумієте, зміна статусу АТО на ООС жодним чином не впливає на норми Кримінального кодексу України. Якщо військовослужбовець вчинив злочин, він відповідатиме у межах чинного законодавства. Перед законом рівні усі – і військові, і цивільні. Це наша принципова позиція.

– Виходячи з даних розвідки, як сприйняли бойовики, що у нас змінився статус з АТО на ООС?

– З початком проведення Операції об’єднаних сил змінилась тактика і поведінка ворога. Він почав випробовувати нові Об’єднані сили. Почав вдаватися до провокаційних обстрілів, використовуючи весь арсенал зброї, у тому числі забороненої Мінськими угодами. Багаторазово збільшилась кількість артилерійських обстрілів і кількість снарядів, випущених по особовому складу Об’єднаних сил. Жоден з цих обстрілів, жодна з провокацій не залишилась без відповіді.

Противник почав активно застосовувати безпілотні літальні апарати російського виробництва, такі як Орлан-10. Він перевіряв на міць нашу протиповітряну оборону. Протиповітряна оборона себе проявила. Безпілотні літальні апарати збивалися, “давилися” засобами радіоелектронної боротьби, в тому числі виробництва військово-промислового комплексу України.

Протиповітряна оборона показала свою здатність протистояти повітряному ворогу, в даному випадку – сучасним безпілотним апаратам російського виробництва.

Стосовно наземних груп. Противник почав також їх активно використовувати по відношенню до Об’єднаних сил. Він випробовував на міцність бригади, що обороняються на передньому краї. Ми бачили і в травні, і на початку червня, як добре навчені військові ЗСУ зі складу ООС брали в полон диверсійні групи противника. Противник зрозумів, що і у такий спосіб він не матиме переваги над Об’єднаними силами.

Послідовно, крок за кроком, ми почали тренування і щоденні перевірки бойової готовності всіх сил і засобів. Починаючи від снайперських пар і включно до авіації. Противник зрозумів, що перед ним Об’єднані сили, які добре підготовлені, які свою підготовку підвищують щодня, працюють над цим. Ми бачимо, що наразі активність противника пішла на спад. Він не полишає намагань якимось чином проявити себе, показати уявну здатність протидіяти Об’єднаним силам. Ми бачимо наочно, і є відповідні показники, що ворог був змушений знизити свою активність.

– Ми знаємо, що у сепаратистів немає авіації, тож те, що вони випробовували на міцність нашу ППО, може свідчити про певну підготовку у цьому напрямку?

– Будь яка військова дія несе за собою комплекс оперативних, тактичних і оперативно-тактичних завдань, які мають бути вирішені для досягнення результату такої дії.

Звісно, коли випробовується система протиповітряної оборони за рахунок безпілотних літальних апаратів, це є намаганням противника вирішити комплекс його оперативних, тактичних, і оперативно-тактичних завдань. У тому числі – “розкрити” нашу систему ППО, місця розміщення радіотехнічних військ і побачити, чи є вони ефективними. І вони це побачили.

Вони не викрили нашу систему протиповітряної оборони, тому що ми, військові люди, знаємо таке просте слово, як “маневр”.

Ніхто на одному місці двічі за короткий проміжок часу не знаходитиметься. Постійні маневри та переміщення є запорукою успіху в бою. Бійці об’єднаних сил це знають, ми широко це використовуємо.

Чи важко було на посаді знайти спільну мову з військовими, чи були якісь складнощі?

– Я на війні з 2014 року. Розпочав службу на посаді начальника штабу оперативного командування “Південь” і з перших днів війни брав активну участь у підготовці та управлінні бойовими діями на сході нашої держави. В подальшому був керівником сектора “Б”, (потім сектор “Донецьк”, оперативно-тактичне угруповання “Донецьк”). Я у ЗСУ служу давно, тому всіх командирів військових частин, бригад, полків, навіть батальйонів знаю особисто. На рівні спілкування, особистих відносин проблем немає.

Я можу дати оцінку кожному своєму підлеглому. В людині я шукаю найкращі чинники та найбільші ризики. Я хочу, щоб її найкращі риси стали в нагоді при виконанні мети. Головне – дати ворогу відсіч, перемогти його і вийти на виконання мети операції в цілому.

З початком проведення Операції об’єднаних сил змінилась тактика і поведінка ворога. Він почав випробовувати нові Об’єднані сили. Почав вдаватися до провокаційних обстрілів, використовуючи весь арсенал зброї, у тому числі забороненої Мінськими угодами. Багаторазово збільшилась кількість артилерійських обстрілів і кількість снарядів, випущених по особовому складу Об’єднаних сил. Жоден з цих обстрілів, жодна з провокацій не залишилась без відповіді.

Противник почав активно застосовувати безпілотні літальні апарати російського виробництва, такі як Орлан-10. Він перевіряв на міць нашу протиповітряну оборону. Протиповітряна оборона себе проявила. Безпілотні літальні апарати збивалися, “давилися” засобами радіоелектронної боротьби, в тому числі виробництва військово-промислового комплексу України.

Протиповітряна оборона показала свою здатність протистояти повітряному ворогу, в даному випадку – сучасним безпілотним апаратам російського виробництва.

Стосовно наземних груп. Противник почав також їх активно використовувати по відношенню до Об’єднаних сил. Він випробовував на міцність бригади, що обороняються на передньому краї. Ми бачили і в травні, і на початку червня, як добре навчені військові ЗСУ зі складу ООС брали в полон диверсійні групи противника. Противник зрозумів, що і у такий спосіб він не матиме переваги над Об’єднаними силами.

– Такі батальйони, як, наприклад, “Айдар”, увійшли до складу збройних сил і натепер є в ООС. Чому до сьогодні цього не зробив “Правий сектор”? У чому полягає конфлікт?

– Жодного конфлікту не існує. “Конфлікт” розпалюється у недоброчесних ЗМІ прокремлівського напрямку. Є закон про інтеграцію Донбасу. У ньому чітко виписано, які сили і засоби можуть залучатися до ООС. Цим законом непередбачено участь “Української добровольчої армії”, “Добровольчого українського корпусу “Правого сектора”. Я, як громадянин України, як командувач ООС, поважаю закон і зобов’язаний виконувати всі законні вимоги. Іншого шляху просто не існує. Неможна ж сказати, що “закон один для всіх, але ми зробимо для когось виняток? Я так не звик. Я військова людина. Я розумію “чорне”, “біле”, а “сіре” – я не розумію. Якщо закон один для всіх, то він і для мене, і для бійця ДУК.

Давайте будемо відвертими: якщо існують закони і якщо суспільство хоче зробити для когось виняток, я не проти. Внесіть зміни до закону, зробіть. Чому на мене, на командувача, перекидають свою роботу ті, хто має займатись законотворчою діяльністю? Я не займаюсь законотворчістю, я займаюсь виконанням вимог закону, в тому числі і в проведенні ООС. Під час спілкування з Дмитром Ярошем я казав, що добровольцями є не лише представники УДА і ДУК. Вони теж є. Але добровольцями є всі, хто добровільно прийшов чинити опір російському агресору і досягти єдиної для всіх перемоги. Добровольцями є Збройні сили України, я сам є добровольцем, бо я добровільно борюся з ворогом. Добровольці служать і в Національній гвардії, і у Службі безпеки України, і в Національній поліції. Вони всі є добровольцями. Я поважаю всіх без винятку добровольців, я їх не ділю – чому дехто вважає, що хтось краще за інших? В ЗСУ – всі хороші. Командири, солдати. Найцінніше для мене – це солдат. Я, до речі, теж солдат. Просто звання інше, і обов’язки більші. Обов’язки покладають велику відповідальність.

– Нещодавно багато галасу наробила ваша заява про те, що добровольцям немає чого робити на лінії фронту. Що ви мали на увазі? Яким є ваше ставлення до добровольців взагалі?

– Не хотів би підштовхувати хвилю навколо цієї теми, якщо ви запитали…

По-перше. До добровольців я ставлюся з великою пошаною. Врешті, ті військові, які після початку російської агресії були призвані за мобілізацією, вже давно звільнилися. Тож правомірно говорити про те, що всі військовослужбовці, які нині захищають Батьківщину зі зброєю в руках, які підписали контракт на службу у Збройних силах – всі вони… Всі ми є добровольцями. Військові, волонтери, просто небайдужі люди…

Хотів би також нагадати, що 2014 року десятки тисяч громадян добровільно прийшли до лав Збройних сил, Національної гвардії, добровольчих формувань. Завдяки цьому держава встояла і зупинила агресора. Захищати свою країну зі зброєю в руках – це обов’язок та честь для будь-якого громадянина. А якщо людина це робить свідомо, не чекаючи будь-яких повісток з військкомату – вона заслуговує навіть на подвійну повагу. Наголошую ще раз – до добровольців ставлюся з повагою, це безумовно.

По-друге. У районах навколо лінії розмежування діє особливий порядок. Тут не може бути людей, які не включені до складу Об’єднаних сил. Наразі на сході відбувається, підкреслюю, військова операція, яка здійснюється відповідно до єдиного замислу і скоординованого плану.

Якщо громадяни, які входили до складу добровольчих формувань, хочуть залучитися до такої бойової роботи – ми дамо їм можливість захищати Батьківщину, діючи виключно згідно з чинним законодавством.

Ми вітаємо прагнення громадян України захищати країну і народ від російської навали. Якщо є сили і бажання, вони можуть влитися до бойових підрозділів Збройних сил, Національної гвардії, СБУ, інших військових формувань та правоохоронних органів, які залучаються до Операції об’єднаних сил.

Також у людей є вибір – ставати до лав територіальної оборони або залучатися до військової підготовки, яку наразі хочуть пройти багато громадян України… Можна також ставати до служби у резерві та проходити відповідну зборову підготовку у бойових частинах – тобто варіантів багато.

Вся така діяльність, безумовно, відбуватиметься під контролем державних органів. Іншого шляху просто не існує.

– Коли змінився формат “АТО-ООС” і ви стали командувачем ОС, як склалися відносини з представниками добровольчих формувань, що не входять до складу жодної силової структури – ДУК ПС, УДА та іншими?

– Я був і залишаюся відкритим для конструктивного діалогу. Ми спілкувалися з представниками цих формувань, я пропонував багато рішень щодо їхніх підрозділів і подальшої співпраці – наприклад, їхнього переходу до складу майже будь-якої силової структури.

Певен, що воїни з добровольчих формувань зможуть посилити наші війська як своїм бойовим досвідом, так і своєю мотивацією.

– У людини є варіант – піти до армії, де вона може отримати фінансування, гарантії. Якщо людина йде до ДУК, не отримує ані гарантій, ані фінансів від держави. Чому вони обирають менш привабливий вибір, ніж служба в армії?

– Мені не пояснювали, чому вони так обирають. Дмитро Ярош, навпаки, мені пояснював, як би він хотів долучитись у законний, легітимний спосіб до боротьби з російським окупантом. Стосовно того, чому вони обрали такий шлях, я не можу цього сказати. Вони мені не пояснювали – я думаю, треба спитати у них.

– Як ви вважаєте, легалізується ДУК, чи ні?

– Я не можу казати за людей, які приймають рішення щодо пропозицій. Я дію в межах чинного законодавства. Там виписані законні вимоги, я про них говорю. Більше того, я сприятиму у належному зарахуванні не лише до ЗСУ, але й до будь-якого підрозділу інших військових формувань, які входять до складу Об’єднаних сил.

Я готовий для всього. Але зауважте: моє шанобливе ставлення і моя повага – це не є прояв слабкості.

– Ви були начальником оперативного командування “Схід”, брали участь у конфлікті з самого його початку. Порівняйте війну тоді і війну сьогодні. Які саме позитивні або негативні зміни сталися протягом останніх років, і конкретно – з режимом введення ООС.

– На війні мені довелося бути з самого її початку, ще з 2014 року, тому є з чим порівнювати. Збройна агресія Росії на Донбасі мала багато етапів. Інколи вони були трагічними для нас, але навіть трагічні епізоди стали прикладом мужності, стійкості та відваги українського воїна.

Тут немає жодного пафосу – це істина: завдяки мужності українських солдат у світі дізналися, хто такі “кіборги”, про таких героїв, як капітан Андрій Кизило, підполковник Євген Межевікін, лейтенант Павло Чайка та багато інших справжніх синів своєї Батьківщини. На їхніх подвигах пишеться новітня історія українського війська та всієї країни.

Тоді, 2014 року, українська армія звільняла місто за містом. У серпні того ж року у ситуацію втрутилася регулярна армія Російської Федерації. Вони підло вели обстріл наших позицій з реактивних систем з російської території, точно усвідомлюючи, що Україна не обстрілюватиме російську територію, щоб не дати підстав для повномасштабної агресії, як це свого часу було спровоковано росіянами в Грузії. На нашу територію почали входити батальйонно-тактичні групи РФ, зав’язалися важкі та криваві бої. Пізніше на окуповані території почали заходити “гуманітарні конвої”, в яких завозились зовсім не продукти харчування.

Це все – беззаперечні факти, які задокументовані, яким є чимало свідків. І саме введення воєнних сил РФ на суверенну територію України визначило подальший розвиток подій. Якщо б не втручання РФ, не її підтримка, війни на сході України просто не було б.

– Ви професійний військовий, закінчили Національну академію оборони України. На фронті чимало людей, які мають значно менший військовий досвід або зовсім його не мали на початку війни. Порівняйте підхід до бойових дій та їхнє сприйняття професійним військовим і людиною зі зброєю без досвіду війни. У чому різниця? Чи було вам, професійному військовому, складно знайти порозуміння і утримати контроль над людьми, які не мали досвіду армійської служби та дисципліни? Як вони ставились до вас на початку і яке ставлення у вас було до них? Чи були конфлікти?

– Війна, на жаль, дуже швидко навчає людей. Часто ціна такого навчання буває надто високою. Професійний військовий знає, який противник йому протистоїть. Він може оцінити ситуацію і спланувати використання саме тієї кількості сил та засобів, яка є необхідною для вирішення конкретного бойового завдання. Він може, таким чином, зберегти людей та звести втрати до мінімуму.

Не скажу, що такі якості не були притаманні, наприклад, мобілізованим громадянам – саме тому, що до їхніх лав після початку російської агресії увійшли колишні професійні військові і ветерани військової служби. Але саме таке чітке планування операцій, їх погодження з “сусідами”, стратегічне бачення ситуації – все це у вчорашніх цивільних було дещо на іншому рівні. Координація і контроль, тактика і стратегія, забезпечення і резерви – все це складові успіху будь-якої воєнної операції та, врешті, перемоги над ворогом.

Цю істину знають всі, хто дійсно був на фронті, в окопах.

Я цінував і продовжую високо цінувати героїзм всіх бійців, які билися з ворогом. Вони справжні воїни, які знають ціну бойового наказу і наслідки, до яких призводить його невиконання. Демобілізовані бійці та нинішні кадрові військові мають одні й ті ж самі цінності і погляди. Я це розумію, і вони це розуміють, бо Батьківщина в нас одна на всіх.

– Як ви оцінюєте підготовленість військових на фронті сьогодні?

– Порівнюючи Збройні сили України зразка 2014 і 2018 років, можу сказати – відбулися колосальні зміни, і ми не зупиняємося на досягнутому. Не вдаватимуся у подробиці організації логістичного забезпечення, скажу лише – це титанічна праця сотень і тисяч людей. Щоб кожен солдат був одягнений, нагодований, озброєний, і ніщо не заважало боротися з окупантом.

Звичайно, бувають проблеми, але ми їх не приховуємо та оперативно вирішуємо. Коли я буваю на передовій, завжди спілкуюся з солдатами, сержантами та офіцерами. Вони – воїни, перед ними – ворог. Зрозуміло, що вони не бояться просто очі в очі з командувачем висловлювати свої проблеми. Вирішення кожної такої проблеми контролюю особисто.

Також ми змінюємо підходи до ведення бойових дій, впроваджуємо новітні стандарти та методи застосування підрозділів.

Сьогодні переді мною стоять конкретні завдання, визначені президентом України – Верховним головнокомандувачем Збройних сил. Об’єднані сили мають поставити крапку у російській агресії проти України.

При цьому президент наголосив, що звільнення тимчасово окупованих територій відбудеться політико-дипломатичним шляхом. Об’єднані сили сьогодні можна порівняти із ферзем на шаховій дошці у цій гібридній війні. Таку фігуру окупантам не вдасться прибрати.

– У ЗМІ пишуть, що у вас є брат в Криму. Чи це правда і як ви ставитесь до того, що з цього роблять інформаційні приводи та певні висновки?

– Просте запитання, проста відповідь. В Криму мешкають громадяни України. Крим український? Тому всі, хто мешкає у Криму, – громадяни України. Стосовно того, що він там проживає – дійсно проживає. Але це не означає, що це якимось чином заважає мені виконувати свої обов’язки. Мій брат дуже уважно слухає всі мої інтерв’ю, потім у мене була з ним розмова і він сказав: “Я все розумію, що тобою сказано. І в мене питань до тебе жодних немає”.

У мене немає питань і застережень. Мені це не заважає і не заважатиме в майбутньому.

Все, що стосується виконання мною службового обов’язку, я зроблю досконало – так, як мене навчили. Так, як у мене в серці, так, як я хотів би це зробити. Повірте, все буде добре.

– Щодо Мінського процесу зараз є суперечливі думки. Як ви бачите подальші події у його рамках?

– Мінський процес і Мінські угоди не заважають мені виконувати взяті обов’язки, які я взяв як командуючий на час проведення ООС. Ми створюємо смугу забезпечення, абсолютно не порушуючи Мінських домовленостей. У нас це виходить, і ми не відчуваємо якихось незручностей. Стосовно інших дій – є військово-політичне керівництво держави, яке оголосило, що шлях вирішення війни з Російською Федерацією лежить у площині політико-дипломатичного врегулювання конфлікту між нами і Росією. Я, як командувач Об’єднаних сил, роблю лише частку роботи, і повірте, я робитиму досконало – так, як треба.

– Спілкуючись з вами, можна сформувати думку, що ви людина, яка діє за протоколами, правилами, статутом. Чи відчуваєте ви в своїй роботі політичний тиск? Чи заважає він вам?

– Якби я звертав увагу на все те, що намагається на мене вплинути, чи на ту інформацію, яка має на меті якимось чином на мене вплинути, я б не був командувачем. Я стресостійкий, я знаю, що мені треба робити, і я до цієї мети іду крок за кроком.

Джерело

Фото © Д. Павлов/”Сегодня”

Поділитися:
Share

Share