Кремлівська стратегія виборів-2019

Кінцева мета кремля в Україні зрозуміла – руйнація та демонтаж української державності.
Ворог не може цього зробити шляхом прямого військового вторгнення, окупації та силової руйнації нашої держави. Тому основний спосіб, яким кремль намагається досягнути своєї головної мети, є ПРОТИСТАВИТИ НАРОД УКРАЇНИ ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ.

Одним з найкращих способів реалізації такої стратегії є провести на вищі посади в державі (шляхом обману, інтриг, маніпуляцій, підкупу) маріонеток кремля. Тоді задача вирішується автоматично. Народ, його інтереси виявляються протиставлені власній владі. Саме такий сценарій було реалізовано в 2010-му році, що призвело у 2013-му до повстання народу проти маріонеткової влади і ледве не закінчилося повною руйнацією України, як держави.

Саме це хоче повторити кремль на виборах-2019.

Кремль діє за стандартами, схемами і методами, які неодноразово використовувались кремлем в Україні, та власне і не тільки в Україні. В цьому – сила і слабкість гебні. Методи їх ефективні, перевірені поколіннями, добре впливають на емоції, відключають критичне мислення. І водночас – нескладні, стандартні та одноманітні, позбавлені імпровізації та фантазії. Досить зрозуміти їх – і ефективність їх втрачається.

Які маємо розклади на вибори 2019?

Судячи з усього, на виборах-2019 кремлівські намагатимуться повторити свій успіх 2010-го року. Тобто поставити українців перед вибором між двома кремлівськими кандидатами. Кандидати ці вже чітко вимальовуються, активно розкручуються та піаряться, вони загальновідомі (назвемо їх НП та ОЙ, де літера «О» значить «оновлена»). Всі інші кандидати – суто технічні. Не думаю, що до виборів ми побачимо ще якусь серйозну фігуру, часу для розкрутки «з нуля» залишилося надто мало.

Звичайно, в разі успіху кремль віддавав би перевагу кандидату НП, як в 2010-му перевагу віддали Януковичу. Вони дуже схожі за параметрами, НП такий же недалекий, схильний до наповнення власних кишень, повністю керований, за задумом кураторів має подобатись жіночкам старшого бальзаківського віку (велика частина електорату). Йому й ліплять подібний до Януковича імідж. Але НП чим далі тим більше нагадує скоріше персонаж водевілю чи комедії. «Колосальні» досягнення в розбудові ЗСУ, «неабиякий» бойовий досвід, «важка» боротьба на Майдані, де НП настільки підірвав свої сили, що змушений був відволіктися в розпал подій для їх відновлення на одному із закордонних курортів. Цією анекдотичністю НП теж дуже нагадує Януковича (згадайте яйце, вінок чи Анну Ахмєтову). Але в сучасних умовах ця мила комічність на мій погляд все ж позбавляє НП реальних шансів.

Що стосується ОЙ, то їй на даному етапі більш пасувала б абревіатура ЗК, тобто заїжджена кобилка. Позаду в неї бурхлива молодість, вільне випасання і безконтрольне відгодовування на полях України, велика кількість перегонів (далеко не завжди успішних), знюхування з кремлівськими меринами і багато чого ще. Звичайно ж, до наступних перегонів заїжджену кобилку намагаються подати, як швидку, енергійну, баску та привабливу:
«Желая продать негодную лошадь, барышники всячески стремились скрыть недостатки её: старым лошадям надували воздухом надглазные ямки, закрашивали седину и подделывали зубы; запаленным пускали кровь и кормили одним овсом, без сена, чтобы переполненный кишечник не давил на больные легкие; вислоухим лошадям надевали специальные уздечки, поддерживающие уши; хромых показывали в глубокой грязи; плохие копыта вылаживали рашпилем…» (цитата мовою оригінала).

Україна, з свого боку, виставляє на ці вибори лише одного кандидата, відомого прихильникам як ПП, недоброзичливцям як ПШ. Особисто мені подобаються обидва варіанти. Звичайно ж, кремлю дуже хотілося б відвести українському кандидату роль, аналогічну ролі Ющенка в 2010-му. Але ПП точно не Ющенко. Отже, головне протистояння Україна-кремль на цих виборах, як мені видається, виливається в протистояння ПП-ОЙ.

Під ОЙ намагаються підібрати весь можливий електорат. В тому числі і електорат регіоналів (а він немаленький). До них приєднати тих, хто “устал от етой войни” (сидячі на дивані), а таких теж багато. А ще совкодрочерів, прихильників “дружби с расієй” (ах, как хорошо било вмєстє!), традиційний електорат популістів (сільських бабушок, екзальтованих жіночок, люмпен). Не відмовляться і від прихильників реформ (нате вам модерновий “Новий курс” – той же популізм тільки в модерновій обгортці, типу “стратегія”). Також великий прошарок зрадофілів, цим будуть під вибори розказувати про «всьо плохо», «зубожіння», «півтаблєткі, піввареника». Також ті, кому «абихто, тільки не Порошенко», цих будуть підігрівати вкидами про Мальдіви, ліпєцкіє фабрікі, «кортеж Порошенко збив дєдушку», «Порошенко наживається на війні». Усі ці різновиди електорату взаємно перетинаються, і об’єднати їх можна загальним терміном «лохторат». Саме на лохторат і є головна ставка ОЙ. Таким чином, з миру по нитці ОЙ сподіваються назбирати голосів. Звідси і така тактика “вашим і нашим”, досить обережна, хитра і продумана. Чи вдасться ОЙ сісти попою на 3-4 стільця?

Звичайно ж, тактика кремля проста. Потужний піар власним кандидатам, потужний антипіар кандидату українському.

Отже, прихильникам ОЙ пропонуються наступні страви:

• Явний нейтралітет ОЙ по відношенню до РФ (розпливчаті заяви, танки в боксах, завуальовані натяки на відновлення «дружби»);
• Швидкий мир (на яких умовах не уточнюється). Зворотня сторона цього тиску – ескалація на фронті (яку ОЙ власне вже анонсувала, переклавши відповідальність в чисто кремлівському стилі на ПП), акцентування на втратах, втомі і т.п.;
• Плач по тарифах і зубожінню, традиційні обіцянки миттєво «знизити тарифи» та «дати зарплати і пенсії»;
• Екзотична страва «Новий курс» з незвичними термінами (бабушкі в шокє). Також «Народна Конституція», традиційна для кремля спроба послаблення української державності. Подається під соусом «посилення народовладдя».

Теле- та радіоканали, праски та кухонні комбайни заповнюються виступами та палкими промовами ОЙ, міста – бігбордами з її оновленим іміджем.

Одночасно шалені кошти вкладаються в антипіар проти діючої української, прозахідної влади, тобто проти ПП. На жаль, наші ЗМІ в більшості своїй працюють проти України. Частково тому, що багато з них належать олігархам, яким вкрай не подобаються зміни в країні, втрата їх впливу на політику, обмеження можливостей доїти державу. Частково тому, що ЗМІ звикли так працювати десятиріччями, традиційно заробляти «під вибори» жирні гроші, які щедро вкидає кремль.

Тому наші ЗМІ наповнюються негативом:

• Корупційні скандали у владних структурах;
• Скандали, пов’язані з рідними та близькими;
• Будь-які стихійні лиха;
• ДТП, особливо смертельні;
• Кримінал, вбивства, зґвалтування;
• Негаразди в ЗСУ: внутрішні конфлікти, смерті військових, крадійство, негаразди в постачанні;
• Проколи правоохоронців (з одного боку демонструватиметься їх слабкість, з іншого – надмірна жорсткість по відношенню до «патріотів» та «учасників АТО» – «хужє чем прі Януковічє»);
• Просто побутові бійки;
• Картини «зубожіння»;
• Протести та незадоволення (євробляхерів, шахтарів, зубожілих, націоналістів і т.п.);
• Активно шукатимуться «чорні лебеді», історії типу врадіївської, яку в свій час розкрутили, щоб підняти в суспільстві градус напруги перед російською агресією;
• Негаразди будуть створюватись (наприклад підпали військових складів, лісові пожежі) або просто придумуватись («штурм СБУ бази Правого Сєктора»);
• Давитимуть на емоції, які відключають раціональне, критичне мислення.

Все це наші ЗМІ роздмухують до небес. Виносять в топ-новини (думаю, небезкоштовно).

Інформаційні сайти надають максимально сприятливі умови для роботи в коментарях кремлівських ботів (яскравий приклад – провідні сайти Обозрєватєль та Цензор).

З іншого боку, ігноруються або стисло і скупо подаються позитивні новини, досягнення. Найсвіжішій приклад – ігнорування потужної багатотисячної ходи УПЦ КП на підтримку томоса про автокефалію UA:Першим телеканалом.

Усім цим інформаційним тиском суспільство намагатимуться довести до істерики, до стану невпевненості, розгубленості та страху. Вселити думку, що все погано, що влада «не справляється».

На боці українського кандидата, на жаль, таких інформаційних потужностей немає. Єдиний піар ПП – реальні справи та досягнення, які чим далі, тим важче не бачити та ігнорувати.

Підтримка кремлівського кандидата – люмпен та обивателі. Підтримка українського кандидата – громадяни своєї країни. Від співвідношення тих та інших в нашому суспільстві залежить тепер доля України.