Йуля продовжує лізти з усіх щілин

Helgi Sharp

Йуля продовжує лізти з усіх щілин: вона вже на Мегого, Ютубі, у почтових скриньках та в міських адміністраціях. Як жартома казав один персонаж, боюсь вже порнофільми включати. 😆

Так вчора зранку прямо біля входу до адміністрації Солом’янського району бачу, як дві жіночки встановлюють намет зі знайомим сердечком і літерами на ньому: “Центр захисту киян за підтримки Юлії Тимошенко.”

Встановили… Починають роздавати газети-листівки.
Бачу один із заголовків: “Я принесу мир в Україну, спираючись на Будапештський меморандум.” А інші не змогли, бо такі дурні, чи тому, що саме Росія не визнає своїх гарантій по цьому меморандуму?

Нижче: “Тимошенко – наш єдиний шанс”. І підпис: Шарій. У слові “Путін” одразу чотири помилки.

Ще нижче: “Я стану останнім Президентом України.” От чого і треба боятись, бо за такого Президента може не стати самої України.

Одне з двох:

  1. У неї стійка амнезія, і вона не пам’ятає, про що говорила і що робила раніше.
  2. У народу стійка амнезія, і він не пам’ятає, про що вона говорила і що робила раніше. Навіть те, що за контрактом “Тимошенко-Путін” кожна родина в Україні втратила понад 61 тис. грн.

Що маємо на виході?

Шалений передвиборчий кошторис, який під силу лише постатям накшталт Коломойського, Медведчука або його хазяїна.
Старий “Новий курс” нашвидкоруч відтюнінгованої підстаркуватої самки богомола з тягою до нескінченної влади.
І нарешті певну частину наших виборців з пам’яттю весняної бджілки.
Це була б картина маслом, якби не було нас – всіх, хто не хоче водночас стати жителями Малоросії.

* * *

Десь о шостій вечора повертався додому. Намет стояв, але вже порожній. Хтось небайдужий зафарбував слова “за підтримки” і фломастером намалював “від” – тобто, “Центр захисту киян від Юлії Тимошенко”. І хай не ображаються мешканці інших регіонів, але, думаю, саме кияни стануть тією критичною масою, яка на виборах врятує країну від леді Вінтер українського популізму і тотального невігластва.

А тому нам своє робити… Шануймося! 🙂

 

Карикатура © Георгій Ключник

Автор