Антикорупційна перемога Банкової
Рада проголосувала за Антикорупційний суд. Президент Порошенко знову весело обіграв своїх політичних противників. Тепер у них випав з рук вельми вагомий козир, і потрапив під загрозу заздалегідь приготований план. Чому? Слідкуйте за руками.
Спершу, власне, про Антикорупційний суд (АС). На моє глибоке переконання, з тим же успіхом можна було за зникнення корупції помолитися в церкві. Толку з Антикорупційного суду буде ніяк не більше. Чому? Бо, по-перше, будь-який суд в Україні буде ходити під українськими законами, а значить там так само адвокати знаходитимуть шпаринки в законах, тягнутимуть час і розвалюватимуть докази, зібрані в стилі НАБУ, тобто – казна як. Як суд не назви – він залишиться СУДОМ. По-друге, мене до сказу цікавить, ким цей суд його палкі поборники збираються комплектувати? У нас у звичайних судах наразі недокомплект суддів – біля 20%, тобто – кожен 5-й суддя. У нас досвідчені юристи суддями працювати категорично не хочуть, бо, з одного боку, це вельми скромна з/п, з іншого, натовпи громадських активістів, які лізуть тобі і в кишеню, і в ліжко, і між сідниць носом. У нас зараз позов, поданий в січні, суд розглядає лише у червні. Ким на цьому тлі буде укомплектований АС? Яка кваліфікація буде в тих суддів? Агов?
Уже казав і повторюся. АС – питання не юридичне й не правове. Він, по-перше, питання фінансове, по-друге, політичне.
Створення АС – вимога МВФ. Від цього залежить отримання Україною фінансової допомоги Фонду. Факт створення чи нестворення АС напряму впливає на стан української економіки напередодні виборів. З траншем МВФ стан економіки – один, без траншу – значно гірший.
Тут підключається питання політичне. На словах доводячи, що Антикорупційний суд – панацея від усіх бід (так само як раніше були НАБУ і САП), наші полум’яні опозиціонери заходилися робити все можливе, аби АС створений НЕ був. Заявляючи з міхо-майданчика про необхідність створення АС, опозиціонери власний проект створення АС не подали. Гаразд, законопроект про створення АС подав Президент – і зразу здобув вал критики штибу «законопроект хибний». До пропонованого законопроекту про АС депутати надали таку кількість поправок, що одне тільки голосування за кожну з них мусило розтягнути процес так, що ні про який транш МВФ говорити не довелося б як таке.
Ба більше. Прямо у день голосування лідер фракції «Батьківщина» Юлія Тимошенко заявила, що її фракція не голосуватиме за закон, і вимагала передати його Венеціанській комісії. «Те, що там зроблено, нічого спільного не має з незалежним Антикорупційним судом. І тому, хто хотів залишити корупцію, той хай голосує. А хто боровся проти неї, – знайте, що це фейк», – заявила Юлія Володимирівна і… за пару годин сама проголосувала за закон.
Одностайність, з якої закон був прийнятий, просто вражає. За закон проголосували всі «кращі люди ВР»: Заліщук, Тимошенко, Семенченко, Соболєв, Дерев’янко, Парасюк… Що там сталося? Бог його зна. Можливо, депутатам занесли почитати «кілька цікавих книжок». Наприклад, кримінальні справи Саакашвілі, Савченко та про замах на вбивство Бабченко. А може, ні. Сталося щось неймовірне – особи, які до останнього ставили закону про АС перепони, за нього проголосували.
До анекдоту дійшло. Нардеп Найєм за закон НЕ голосував, але його прийняття оголосив, в тому числі своєю, перемогою.
Але й це опозиції ніби на користь. Справа в тому, що НАБУ (яке по факту було створене за активної участі антикорупціонерів-грантоїдів, і яке я через те від початку називав «колуном опозиції проти чинної влади») нічого не заважає напередодні виборів навідкривати справ і зразу ж передати їх у «свій» суд. І чхати, що справи потім розваляться – передвиборчий ефект буде досягнуто. Так?
А от не так. Справа в тому, що брудний антикорупціонізм шабуністів і подібних до них давно дістав громадських активістів щаблем нижче – в раду громадського контролю НАБУ увійшли три представники Інтернет-об’єднання «ДемОрда», і це викликало з боку антикорупціонерів нечувану істерику. Можна як завгодно ставитися до «ДемОрди», але в даній ситуації за них можна лише радіти. Три особи в раді контролю зможуть лише регулярно повідомляти суспільство про те, що обговорюється в раді контролю НАБУ, плюс – періодично рубати іншим членам ради правду-матку в очі. І саме цього, як з’ясувалося, інші члени ради громадського контролю НАБУ злякалися як вогню.
Таким чином констатуємо.
АС створений.
НАБУ стало більш прозорим.
Опозицію зловили знову на лицемірстві – «говоримо одне, робимо інше».
А суд – ну, хай працює, зайвим не буде так точно. Цю партію Президент виграв у суху.
