Влада не захистила…

Дмитро Вовнянко
Дмитро Вовнянко

Для зрадофілів була б новина – зрада знайдеться. Нині вони танцюють на кістках Аркадія Бабченка – знову ті самі шу-шу-шу. «Влада не захистила!» «Ми всі в небезпеці!»

Та чи тільки нас влада не захистила? Пам’ять послужливо надає приклади.

17 серпня 2017 р. у Барселоні у районі вулиці Рамбла у натовп людей в’їхав мінівен. За кілька годин автомобіль в’їхав у натовп людей у Камбрильсе за 120 км від Барселони. Загинули 15 людей, постраждали 130. Серед постраждалих – громадяни 34 країн. Іспанська влада – не захистила…



Раніше. 22 травня 2017 р. у Манчестері на стадіоні стався вибух під час виступу співачки Аріани Гранде. Загинули 22 людини, в тому числі 12 дітей. 59 людей були шпиталізовані. Британська влада – не захистила…

Раніше. 7 квітня 2017 р. у центрі Стокгольму на вулиці Дроттнінггатан у натовп пішоходів в’їхала вантажівка. Загинули 4 людини, 15 – було поранено. Шведська влада – не захистила…

Раніше. 19 грудня 2016 р. вантажівка протаранила ярмарок у центрі Берліна. 12 людей загинули, 48 – шпиталізовані. Німецька влада – не захистила…

Продовжувати можна до безкінечності. Можна згадати те, як британська влада не захистила Олександра Литвиненка і Сергія Скрипаля з донькою – про дотичність до цих терактів Москви заявлено вже офіційно. Повністю захистити своїх громадян від терактів не міг навіть Радянський Союз – він міг про них просто не сказати. Запитайте своїх батьків, що вони чули про серію вибухів у Москві у 1977 р.?

Аркадій Бабченко перебував серед українських нацгвардійців під Слов’янськом. Виїхав з Росії і оселився в Києві в той час, коли його країна здійснювала проти України збройну агресію. Працював на кримськотатарському телеканалі ATR – коли пів-Росії досі казиться від «Кримнаша». Вів передачу «Що в них там за поребриком?»…

«Родина тебя бросит, сынок! Всегда!» – це теж його слова.

Як ви гадаєте, чи розумів він, що його теж не захистять – раз не можуть захистити своїх громадян розвинуті країни Заходу? Після Шеремета… Після Вороненкова… Очевидно – знав. Але зробив так як зробив – бо не міг інакше. Бо вважав, що правильно – так.

Правда така, що так, влада може намагатися нас захищати, але не може нас захистити 100%. Ніяка влада. Толерантність має свої закони. У ХІХ ст. у Лондоні і Парижі терактів не було – з ісламістами боролися у британських і французьких колоніях. А от міждержавний політичний терор існував і тоді. Петро І готував кілька замахів на гетьмана Мазепу. Заколот проти Павла І оплатила Британія. У США в результаті замаху загинув президент Авраам Лінкольн. Влада не захистила…

Так, ми беззахисні. І на жаль, навіть розвиток держави не зробить нас абсолютно захищеними. Ні за якої влади не зробить – доведено США 11 вересня 2001 р. Що робити? З тероризмом робити можна те саме, що й гопником у підворітті. Або – подолати його. Або – тікати від нього.

Ті, хто силиться подолати тероризм – ідуть у ЗСУ, у Нацгвардію, у СБУ, у волонтери. Допомагають своїй державі протистояти злу – і самі потрапляють в групу ризику, в потенційні жертви терористів. Ті, хто воліє ткати від терористів – терористам підігрує. Підриває власну державу зсередини.

Політбот чи корисний ідіот – чи не байдуже, як зветься той, хто допомагає ворогові?

Share

WP Facebook Auto Publish Powered By : XYZScripts.com
Social media & sharing icons powered by UltimatelySocial