Хроніки зубожіння

Константин Нескоромный
Константин Нескоромный

Якщо кожен день читати ФБ та дивитися ТБ, то створюється чітке враження, що в Україні суцільне зубожіння, пів вареника та подихати булочками.
Але якщо закрити це все та поїхати подивитися на справжній стан речей, то просто не зрозуміло, на кого це все розраховане.

У Львові знайти житло на вихідні – проблема. За два тижні до Трійці майже немає вільних квартир, а якщо є, ціни починаються від $40 за добу.
Гуляти Львовом майже не можливо – туристів просто безліч. Заклади забиті, на ціни ніхто не дивиться. Обід з пивом на двох коштує в середньому $15-$20. Так, можна знайти дешевше, але на зубожіння не схоже.

Ну добре, Львів. Мабуть, зубожіння починається за межами туристичного міста?



Поїхали подивитися. Біля Львова такі будинки, що постає питання – а кому там допомога треба? Всі нові, охайні, безліч великих двоповерхових з охайними садибами та рівнесеньким газоном.
Проїхали 100 км від Львова – нічого не змінилося. Мабуть тільки домівки стали трішечки менші.

Перша зупинка – Тустань. Туристів не менше ніж у Львові. Об 11 ранку нарахував біля 4 великих туристичних автобусів (по 40 місць), десь 5-6 маленьких бусів та чергу автівок.

Добре, їдемо на Пилипець, Міжгір’я. Що вразило по-перше – 20км нової рівнесенької дороги, де нема майже нічого. Поодинокі маєтки вражають красою та розмірами. Знову постає питання – а кому там треба допомога?

Багато машин, автобусів, відпочиваючих на річках та в зонах відпочинку.

Мабуть, на Закарпатті зубожіють? Та ні , теж саме – безліч великих будинків, майже нема старих та не охайних, будівництво йде майже у кожному селі.
На водоспаді Шипіт – і тобі їжа, і зона відпочинку, і сувеніри , і нема як пройти через товпи туристів.

Синевир – теж саме. Зубожіють так, що аж гай гуде.

Не знаю, чи то всі відробляють гроші, розповідаючи про зубожіння, чи увірували у зручний манясвіт, але це різні світи.

Так, я бачив дорогу з нікуди в нікуди, де немає можливості їхати швидше 10-20 км на годину, де було 2-3 села з залишеними хатами, і села виглядали не дуже. Але це якась дуже маленька частина, яка не впливає на загальну картину.

Можна продовжувати розповідати про зубожіння, воно напевно навіть є місцями, але це не “країна на межі виживання”. Це звичайне небажання людей змінюватися та працювати.

Занепад відміняється, зрада також.

 

Фото © lviv.depo.ua

Поділитися:
Share

Share