Торпеда для грантоїда
Злі ви, громадяни. Не жалієте ви незламних «громадських активістів», які за мізерну з/п у 1500 баксів США, обростаючи по ходу земельками і садибками, натхненно борються зі злочинною владою! Ніякого у вас до них співчуття!
А співчувати є чому.
По-перше, у відому позу «зю» їх щойно поставив голова РНБО Олександр Турчинов. Печерський райсуд Києва зобов’язав медіахолдинг ТРК «Люкс» (до його складу входять «24 Канал», національна мережа радіостанцій «Радіо Люкс» і «Радіо Максимум»), журналістів-розслідувачів Дениса Бігуса і Надію Бурдєй, а також Інтернет-видання «Українська правда» спростувати інформацію щодо причетності Турчинова до діяльності фінансових компаній ТОВ «Абсолют Фінанс», ТОВ Магнат», ТОВ «Октава Фінанс» та їх власників, а також впливу Пастора на податкові органи з метою ухилення від сплати податків вищезазначеними компаніями. Про що ідеться? Про те, що голова РНБО Олександр Турчинов нібито причетний до мережі валютних обмінників, де обмін валют здійснюють без касових апаратів, а відповідно – без надання автоматичної податкової звітності до ДФС. Зрада вийшла знатна. Але…
Суд визнав інформацію, поширену зазначеними вище виданнями, недостовірною та такою, що порушує його честь, гідність та ділову репутацію. Згадані медіа повинні спростувати цю інформацію на своїх ресурсах. І не тільки. Ще – суд стягнув з ТРК «Люкс», «Української правди» та журналістів Бігуса і Бурдєй по 1200 грн на користь Турчинова, витрачені ним на судовий збір.
Наїзд на свободу слова? Аж ніяк. Розумієте, я працював у пресі. Я гарно пам’ятаю, як мені на кожній «стрьомній» темі редактори стабільно повторювали: «Обов’язково! Легалізація!..» Диктофонний запис. Документи. Показання свідків, готових повторити свої слова публічно. Обов’язково – щось, що можна буде надати в суді, в разі подачі позову позивачем. Перспектива судової суперечки для журналіста – річ буденна. І журналісти тут поділяються на тих, хто за безпечний секс, і тих хто нехтує контрацепцією. Знехтував – здобув. Характерна деталь – я не знайшов жодного коментаря про цю судову ухвалу від фігурантів справи. І взагалі в Гуглі згадки про перемогу Кривавого Пастора якісь нечасті.
Ну – з почином. Давно пора. За розповідями швецьких та німецьких журналістів, у них судові розгляди – обов’язкова частина професії. З одного боку, так неймовірно зростає достовірність матеріалів, з іншого – журналісти не публікують казна-що. Та й чесно скажемо. Подавати себе в ролі жертв режиму під час судового розгляду наші журналісти уміють дивовижно. Тим більше, гроші у зазначених видань явно знайдуться. Про отримання грантів «Нашими грошами» з Денисом Бігусом» інфа – на сайті фонду «Відродження», який належить самі знаєте якому Соросу. Про грантове підґрунтя «Української правди» інфи теж хоч залийся.
Друга торпеда прилетіла іншому незламному грантопил… вибачте, борцеві з корупцією Віталію Шабуніну. Верховний Суд відмовив «Центру протидії корупції» у спростуванні інформації про імовірні зловживання з боку ЦПК грантовими коштами, отриманими з-за кордону. Історія почалася з депутата Павла Пинзеника, який повідомив, що до нього звернулося ГО «Національний інтерес України», яке надало журналістське розслідування про використання коштів міжнародної фінансової допомоги у розмірі $1,2 млн. в особистих інтересах членів «Центру протидії корупції». Цитую: «Результат цього розслідування зводиться до того, що попри велику заробітну плату членів цього об’єднання, додатково кошти виводилися на фізичних осіб-підприємців. Так, наприклад, сам ФОП Шабунін отримав протягом 2016-2017 років 1,7 млн. грн, ФОП Устінова – 1,86 млн. грн, Дар’я Каленюк – 130 тис. грн». Збурені Шабунін, Каленюк та Устинова звернулися до суду аби визнати інформацію, поширену нардепом, недостовірною. Але нардеп Пинзеник надав у суді матеріали, здобуті в ході розслідування, ґрунтуючись на яких суд постановив – визнавати інфу, поширену Пинзеником, недостовірною нема підстав.
Іншими словами суд опосередковано підтвердив що $1,2 млн грантів були просто вкрадені паном Шабуніним і поплічниками. Тепер своє слово мусить сказати прокуратура.
І вишенька на тортик. Багатьох читачів сильно збурив заклик т.в.о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун брати участь в акції протесту біля АП з вимогою звільнити Олега Сенцова, ув’язненого Москвою (чому не біля посольства РФ?) Я насмілюся нагадати, що в МОЗ пані Супрун прийшла з отих самих міжнародних організацій, через які Україна наразі закуповує ліки (і втрачає чималі кошти через те, що нам женуть препарати зі спливаючимим термінами придатності, які гинуть на складах). Одним із головних лобістів схеми закупівлі ліків через міжнародні організації виступав Благодійний Фонд «Пацієнти України», який очолювала Ольга Стефанишина, а членом правління донедавна був Дмитро Шерембей – давній партнер Шабуніна і член ради правління шабунінського Центру протидії корупції. Від 11 січня 2018 р. Ольга Стефанишина – заступник міністра охорони здоров’я, тобто – Уляни Супрун.
Все зрозуміло?
