Дві фрази з Росії, які зробили мій день
Вслухайтеся! Насолодіться!
Перша.
“В России нет опозиции – она уничтожена правящим режимом. Альтернативному проекту взяться просто неоткуда – все зачищено. Если у власти маньяки – их некому остановить”.
Знаєте, хто це сказав? Ні, не Навальний. Не Мілов. Не Старіков. Не Латиніна. І не Ксюша Сабчак. Це сказав терорист Стрєлков-Гіркін, який останнім часом взяв собі моду нити на пару з публіцистом Максимом Калашніковим (Кучеренко) про те, як нинішня банда Путіна веде Росію до загибелі (тут я з ним практично згоден). І от бідкаються вони – опозиції в Росії нема! Приречена країна!
Друга.
“При Украине нам никто не запрещал мирно протестовать. Никаких разрешений не нужно было – мы просто уведомляли и проводили акции. И милиция нам не мешала. И что принесла нам Россия?”
Це не активісти-татари з Криму говорять. І не забебані бойовиками мирні мешканці Донецька. Це – кримські казАчки, одна з учасниць акції протесту в окупованому Сімферополі, яку російські поліцаї-окупанти розігнали сьогодні.
От так. В Україні й зараз не забороняють мирні акції. В Україні й зараз існує опозиція. У нас владі наявній завжди існує альтернатива. І головна запорука існування цієї альтернативи – якраз-таки можливість проводити мирні акції. Будь-які. Навіть ті, які нам не подобаються.
Або мусимо це терпіти, або станемо Росією.
Бо у них про відсутність можливості мирно протестувати і обирати опозицію уже ремствують навіть ті, хто самі докладали зусиль, аби право на мирні акції по факту знищити, а опозицію роздушити.
Бо розуміють – відсутність права мирно протестувати означає подарувати чиновнику право на свавілля, а відсутність опозиції = країна – заручник волі маніяка при владі.
Ми від цього захищені. Вони – ні. Ми за ці права боролися. А вони…
