Заздрості пост…

Періодично в групі Нове Військо спалахують баталії довкола одностроїв та всякої мілітарної айдентики і, як правило, стикаєшся із диким явищем – наші військові не знають історії ані української армії, ані світової військової історії.
Не знають, бо ніхто ніколи їм цього не розповідав. Навіть тим, хто має корочки академій. Там пакували в голови типово радянське бачення і так воно для більшості і проросло.

От задаєш банальні питання: “назвіть переможні десантні бойові операції СРСР після Другої світової” чи “яка країна придумала ідею повітряної піхоти, а яка першою реалізувала”, або ж “хто автор кращого парашута часів народження десанту”, чи то “назвіть від яких військ бере початок історія морської піхоти України” – відповідей як правило нема. Ніяких.
Як можна хотіти щось від вояків, котрі досі існують в світоглядній мапі СРСР? Здається, жоден ВНЗ України не має спеціальності “військова історія”. Із друком спеціалізованих книжок також кепські справи (якщо порівнювати із цивілізованим світом).
Держзамовлення? Та де! А як у людей?

Дивіться на фото – це Рим, 12 травня цього року – Salone Internazionale del Libro. Міжнародний книжковий ярмарок. На ньому міністерство оборони Італії виставляє окремий (!) стенд із розробками просування і позиціонування війська (!)

Вже на цьому етапі починає душити масштабна національна тварина – жаба. Що презентує міністерство оборони Італії на своєму стенді? Книжки, природньо. Але не тільки – майстер-класи щодо невідкладної допомоги, лекції, презентації спеціалізованої техніки (так-так виставка книжкова). Ясна річ, все що показують, це візуалізація того, що є в книжках.
Подобається авіація? Є стенд по авіації. Любиш флот? Є. Цікавишся сухопутними силами – є і їх стенд. І на кожному книжки з історії війська і не тільки. Для дорослих? Так! А для дітей? Ха – та на будь-який вік. Малеча отримує інформацію в доступному вигляді… Подарункові видання, само собою. Мало?
Зустрічі із військовими, котрі розкажуть про те, де служать, чому цікаво служити саме там.
Ще треба пояснювати , що треба робити аби діти з віку 4-5 класу вже хотіли працювати у війську? А те, що діти , котрі отримали “вірус любові” до армії в такому вигляді завжди пишатимуться захисниками? А треба казати, що ніякого совка чи сєпарства не буде в армії, котра плекається розумно? Підкреслю – розумно, а не як у зайвохромосомних зза парєбріка.

Це називається пропаганда – від “propago”- поширення, популяризація. Тільки “медіаспільноті” не кажіть, вона шугається цього слова і лупиться головою в підлогу, а вона бетонна.

Пи.Си. …минулої осені для АП було запропоновано на 14 жовтня організувати масштабний захід, котрий би поєднував в собі наукову конференцію з військової історії, східноєвропейський безпековий форум, виставку озброєння, фестиваль “живої історії”. Було навіть кілька нарад із нарізанням завдань. Усім все сподобалось. Ніхто не був проти такої корисної ідеї. Це ж пропагування НАШОЇ військової історії і популяризація війська! Форум щорічний, а розпочати на 25 років країни… Мали б бути задіяні інтереси і міноборони (що природньо), і міносвіти (із корекцією навчальних програм, факультативами, методичними курсами, запитами на наукові розробки), і мінкульт (тематичний перегляд музейних фондів із виставками)… Ну така подія придумана була дні на 4, із “вау”фактором.
Чи щось з тієї ідеї вийшло? Ні… Принаймні в ІНП не чули про те, що АП ініціює таку подію, в департаменті по роботі із особовим складом МО – також, із реконструкторами і (тим більше) місцевою владою стосовно фудкортів ніхто не розмовляв.
Практично півроку вилетіло в трубу.
А наступного року Україна починає святкуватиме 100-річчя подій Перших Визвольних Змагань. Передовсім військових подій…

Так що я там казав про стенд італійського міністерства оборони на міжнародній виставці книжок?

Жаба… люта жаба…