Росія аплодує блокад-дурикам

Дмитро Вовнянко
Дмитро “Калинчук” Вовнянко

Українські блокад-дурики (а саме так я називаю прихильників дурної блокади закупівель вугілля з шахт, що знаходяться на територіях, контрольованих бойовиками ДиРи) здобули привід пишатися – результати їхньої політичної активності щойно нечувано задовольнили Кремль. Судіть самі.

За даними ДФС, обсяг імпорту вугілля з Росії за три місяці 2018 р. еквівалентний 472,397 млн доларів, що становить 62,12% від загального. На другому місці – Канада, з обсягом еквівалентним 48,4 млн. доларів. Але це вугілля взагалі. З усього ввезеного в Україну антрациту (а саме його потребують наші ТЕС) на Росію припадає 78,6% від загального.

Чому ж ми купуємо вугілля у країни-агресора? Тому, наприклад, що ніхто не продає його дешевше, а транспортні витрати при цьому – мінімальні. Можна, звісно, купувати вугілля в США, в Австралії, у тій самій Канаді – тільки, соррі, виходитиме неабияк дорожче. Доведеться економити на армії, на освіті, на медицині, на соцвиплатах… Соціальний вибух (так жаданий Москві) тоді – справа часу.



А може того – олігархів розкуркулити? Можна-можна – доведено більшовиками. Тільки в звичайних умовах це означає різке падіння інвестиційної привабливості країни і чергу позовів у міжнародних судах із відповідними штрафними санкціями. Не говорячи вже знову таки про соціальний вибух всередині країни, чому Москва аплодуватиме стоячи. Досвід тих самих більшовиків доводить – влаштовувати розкуркулення багатіїв найкраще в умовах повноцінної диктатури. А за диктатури простіше за все – заткнути роти самим блокад-дурикам і тим, хто їх підтримує. Наглухо закрити – аби не роззявалися.

Годиться?

Насправді, на місці Москви я б як раз перекрив би наглухо торгівлю вугіллям з Україною – і нехай би ми витрачали гроші на збагачення США, Канади і власників суден-балкерів. Але Росію розумом не зрозуміти. На війні заборонених прийомів нема – Британія у Другу Світову війну, коли їй було треба, те, що треба, купувала у гітлерівської Німеччини – через Швецію. Ми теж робимо все, що ефективно, а не те, що красиво.

Зважте. Наші гроші за вугілля отримали російські компанії. Податки з прибутків вони сплатили в бюджет Росії. Хоча продали вони нам швидше за все наше ж вугілля – видобуте на ще працюючих шахтах українського Донбасу.

А могло б усе бути інакше. Вугілля, видобуте на шахтах українського Донбасу, могло бути вивезене в Україну. Могло бути куплене тут – у українських компаній. Могло принести податки в бюджет України. Могло збагатити шахтарів на окупованих теренах – наших громадян, на секундочку.

Все це могло би бути. Якби не дурна блокада влаштована натовпами блокад-дуриків з фанатичним вогнем в очах і нездатністю мислити критично у черепі. Але блокад-дурики добилися того, чого хотіли замовники блокади. Вітаю!

Насправді, маємо пишатися – прогрес блокад-дуриків очевидний. Щойно вони всього лише обвалили на кілька відсотків ВВП країни. У 1918 р. отак само під нечувано патріотичними гаслами вони зруйнували тодішню українську владу, створили хаос і цим приготували Україну до захоплення більшовицькою Москвою.

Погодьтеся – нам пощастило.

Поділитися:
Share

Share