Навіщо валили каркаси?

Міхо-майданчик завів собі традицію – обов’язково щось зламати або зіпсувати. В один з попередніх маршів вони ледь не взяли штурмом палац Жовтневий, повний глядачів з дітьми та з американським джазом на сцені. Тепер удар на себе прийняли металоконструкції на Майдані Незалежності. Збіговисько протестувальників, по-суті займалося поваленням і розбиранням металоконструкцій, що стояли на Майдані.

Але звідки там взялися металоконструкції? Відмотаємо трохи назад.

18 березня в країні-агресорі Росії проходить обряд чергової коронації президента Путіна, який щоразу супроводжується імітацією всенародного волевиявлення. Було очевидно, що до цієї дати Москва, ну, обов’язково спробує щось влаштувати в нас руками «онуків бабці Курченко». А враховуючи події останніх тижнів – сутичку протестувальників з поліцією у Маріїнці та Рубана на бусику зброї, було очевидно – від камер, що зніматимуть для РосТБ, на Майдані в очах мерехтітиме. Тим більше, що саме на 18-е (аніскілечки не збіг) про свій черговий перформанс заявили прибічники нелегала Саакашвілі та всі їхні злиденні і обидлені фанати.



Протестувальники заявляють, ніби металоконструкції на Майдані встановили, аби перешкодити їм проводити акцію. Заява сміхотворна – по-перше, металоконструкції їм реально ніяк не перешкоджали, по-друге, власне, а що, на Хрещатику, перекритому для руху транспорту, місця їм мало було?

Пояснення влади – набагато більш логічне. Знаючи, що міхо-майданчик зніматимуть на РосТБ, Майдан прикрасили інсталяцією, яка мала висловлювати протест проти окупації Росією Криму. Розтяжки були прикрашені написами «Ялта – Наш», «Алупка – Наш», тощо, а центральну частину прикрашало гасло «Дякуємо діду за перемогу 1918 р. – мусимо повторити». Людина, яка хоч трошки знається на історії України, збагне, що йдеться про ВИЗВОЛЕННЯ Криму бійцями Запорізького корпусу полковника Болбочана як раз весною 1918 р. Так, один раз в своїй історії українці визволили Крим – як раз від влади чекістів, чий представник 18 березня перекороновувався в Москві.

І от саме ця інсталяція напередодні 18 березня зазнала просто нищівної критики в соцмережах. Владу звинувачували не багато – не мало в копіюванні російських гасел і знущанні над АТОшниками.

Накат був організований вельми цілковито адресно – я його ані в мережі, ані в повідомленнях ЗМІ напередодні навіть не помітив. В короткий проміжок часу інсталяція була обпльована і змішана з багном. Зіграли на природному українському снобізмі – ми не сприймаємо жодного архітектурного стилю, крім мазепінського бароко, і жодних інсталяційних рішень, крім портретів Тараса Григоровича у баранячій шапці. Правильно колись сказав про таких президент Порошенко: «Постав над Кремлем тризуб – скажуть, що криво». Як письменник, я можу годинами розповідати про те, скільки всього я наслухався по виданнях про особливості мови, якою пишу («напівсуржик», «діалект студентського гуртожитку», тощо) – те, що потім читачі відмічали, як очевидну перевагу моїх творів. Я таких «професіоналів» просто посилаю – і владі треба було зробити так само. Але.

Інсталяція, яка мала б виглядати відвертим знущанням в кадрах РосТБ, – була тупо затюкана. І влада зробила скажену помилку – вона прибрала стенди з написами, залишивши лише металоконструкції з блакитними полотнищами, символом окупованого Криму.

І от саме ці металоконструкції наступного дня захоплено валив міхо-майданчик. При чому ініціатива пролунала не знизу – від рядових учасників акції. Зносити металоконструкції протестувальників закликали конкретно лідери протесту. Краще би стенди з написами лишалися на місцях – хай би вся країна бачила, як противники нинішньої влади валили стенди-знущання з окупації Криму. Хай би очі ховали зараз.

Кому ж заважали ті металоконструкції? Тільки одній силі – Москві. Отій, де мешкає «бабця Курченко». Їй заважає все, що нагадує про те, що Крим – це Україна. Тому нестерпні їй були не тільки затюкані написи – а й металоконструкції, на яких ті написи висіли. Так, вони не змогли влаштувати в центрі Києва теракт. Вони не змогли навіть зібрати на акцію 5-6 тисяч людей, сьогоднішнє збіговисько було найбільш куцим з усіх подібних (хіба що 3-й Майдан був ще більш зачуханий).

Проте – вони передали месидж. Дивіться, мовляв, всі ваші протести проти окупації Криму ми повалимо разом з основою, на якій вони ґрунтуються, руками ваших же, ну, ду-у-у-у-уже палких патріотів. Аби про Крим ми навіть не згадували.

Що ж?! Месидж почутий. Насправді – не побачили нічого нового. Конгломерату політботів і корисних ідіотів вже 4 роки протистояти доводиться не менше, ніж відвертим ворогам на фронті – звикли вже. У властивостях Москви і її перефарбованих під патріотів посіпак ми теж не сумніваємося. Їм слабо розгромити Українське військо – їх вистачає лише паплюжити могили. Їм слабо зламати українську культуру – їх вистачає лише на розбивання статуй у парку Софієвка (Умань). Вони не здатні організувати справді масовий протест – їх вистачає лише на загадити Маріїнський парк.

Вони гарно ламають металоконструкції. Прагнення України повернути Крим – не зламають.

Скільки б політботів і корисних ідіотів вони не привернули на свій бік.

Поділитися:
Share

Share