“Класичні журналісти” та інфоволонтери майже по Дарвіну

Дарвін із задоволенням спостерігає за боротьбою двох видів, котрі одночасно займають нішу інформації: “класичних журналістів” та інфоволонтерів.

Уже певний час перші виявляють ознаки занепокоєння, що почасти переходить у паніку та істерику: динозаврам непогано велося, коли вони монопольно паслися в преріях, залишаючи продукти життєдіяльності там, де їм заманеться, та в кількостях відповідно до їхнього творчого потенціалу.
Але монополія і пов’язані з нею привілеї – це з епохи пізнього феодалізму / дикого капіталізму.
За сучасної конкурентної економіки – а що може бути “сучаснішим” за виробництво, поширення та споживання інформації? – про монополію годиться забути, інакше вас неодмінно приб’є черговим “метеоритом”.

Президент вирішив посилити комунікацію з (громадянським) суспільством. – Правильне рішення.
Обрав для цього кілька каналів: традиційні ЗМІ (спілкувався як з широким загалом, так і з обраними ТБ), соціальні мережі… – Логічно.

Якою мала б бути реакція серйозного гравця на ринку в разі появи конкурента? – Запропонувати кращий товар на кращих умовах, інвестувати у вдосконалення виробництва та збуту…
Як відреагували динозаври? – Кинулись дискредитувати конкурента.

Тільки один цей епізод засвідчує, що українська журналістика в основній своїй масі є не виразником сучасних, прогресивних тенденцій в соціумі, а уламком (пост)радянської, себто (пост)неофедальної системи суспільних відносин – з її привілеями, монополізмом, клановістю, паразитарністю та, врешті-решт, схильністю до обміну фундаментальних професійних цінностей на життєві блага.

Революція гідності – це не лише зміна політичних еліт, реформування економіки, систем освіти, охорони здоров’я та соціального захисту. Вона неможлива без трансформування суспільної ідеології, котре, власне, величезною мірою залежить від поширення адекватної, об’єктивної інформації.

Щоб скоротити кількість літер, хочеться перефразувати Мартина Бреста:
“Хто з правдою – живи, хто з брехнею – смерть”.
Метафізична, коли шо, а то Шуклінов зараз зачне відеокамеру лаштувати.  🙂

Карикатура © Михайло Ларичев