«Никогда мы не будем братьями ни по родине, ни по матери…» ©

Чотири роки пройшло з того моменту, коли багато з нас сприйняли ці слова як присягу Тим, хто віддав свої життя на Майдані та в АТО.
Кажуть, що само хузло сприйняло ці слова дуже болісно, набагато болісніше ніж однойменну пісню особистісного характеру від харківських фанатів.

Через чотири роки стрічки новин багатьох з цих людей переповнені нєтакімірусскімі, дехто взагалі скотився до цитування російської пропаганди, повсюди нетвоявійна, повсюди вбиває недовіра, повсюди обнімашки та братання з ворогами.

Мітинги в Києві за гроші курченка=януковича=путіна збирають і водять 2 свінособаки, грузин і придурашена тьотка з Криму, для якої хузло є її президентом, це все транслюється російськими ЗМІ.

ситник повертає гроші януковича з бюджету на його рахунок, портнов на ЗІКу в день загибелі Вербицького, Нігояна, Жизневського.

Щороку щось громлять в день скорботи.

Постійне незв’язне белькотіння про корупцію, опшори, шоколад, лизати дупи, Мальдіви, Рошен.

Все тому, що ворог тепер не в Кремлі. Ворогами стали ті, хто дотримується обіцянки ніколи не бути братами ворогам і окупантам. І тому зараз нова мета – перевішати разом з окупантом нових ворогів, забрати і поділити.

… і постійні розмови про те, що це все було даремно.
Так, для тебе це було даремно.
Бо саме ти вже й забув, що обіцяв 4 роки тому Тим, хто загинув за Україну.