Як подолати корупцію? Лайфхак від Міхо
Як дізнатися, що країна стає більш або менш корумпованою? «Дуже просто! – відповість вам кожен громадський активіст, – Треба глянути в рейтинг Transparency International, і ви зразу все дізнаєтеся». Тобто – вся справа у рейтингу, читайте в умовах, за якими цей рейтинг складається. А як складається рейтинг Transparency International?
Точної відповіді вам не дасть ніхто, і в першу чергу, сама Transparency. Дещо плутано представники Transparency пояснюють, що рейтинги складаються на підставі опитувань експертів і представників ділових кіл – тобто їхньої думки про те, існує корупція в країні чи ні? За більш ніж 15 років роботи у бізнесі мені не вдалося побачити представника ділових кіл, який сказав би, що він бере участь в опитуваннях для Transparency. Проте сумніватися в словах організації теж підстав нема. Питання лише в тому, яких саме представників ділових кіл вони опитують? Щось підказує мені, що в часи президентства Януковича топ-менеджмент холдингів Ахметова та Фірташа в таких опитуваннях участі не брав – інакше рейтинг України був би принципово іншим. Очевидно, у першу чергу Transparency цікавить думка пересічних підприємців – від ФОП і вище. Саме вони з корупцією стикатися мусять найбільше.
А тепер питання, чи впливає на їхню оцінку корумпованості країни та інформація, яку вони чують зі ЗМІ? Очевидно – більш ніж. Підприємці різні бувають. Хтось більш конфліктний, хтось – менше. Хтось з комісіями і перевірками постійно свариться, а хтось їм наливає та «підсовує», усвідомлюючи, що офіційним шляхом все буде набагато дорожче – знаю таких. Хтось з судами стикається регулярно, а хтось – раз на кілька років. Зрештою, перевіряючи, працівники податкової і судді теж бувають різні (мені везе, як правило). Проте коли про корупцію вам у вуха з телевізора та Інтернету вливають щодня, очевидно, покладатися ви почнете не на власний досвід, а на загальний інформаційний фон навколо вас.
З експертами теж не все гладко. Повністю незалежних експертів нема і бути не може – всі вони або виконують чиїсь замовлення, або існують на допомогу з Заходу, оті самі гранти. Повністю незалежний експерт – це щось типу блогера, який заробляє на життя роботою десь, а у вільний від роботи час експертствує на ФБ. Очевидно – опитують не таких. Очевидно й те, що опитування Transparency не проходять серед експертів, які виконують замовлення для правлячої партії. Опитують когось типу «експертів» з ЦПК Шабуніна і подібних. Тобто осіб які зацікавлені міру корумпованості органів влади в країні перебільшувати, бо падіння рівню корупції, вочевидь, призведе до зникнення сенсу їхнього існування та до втрати грантів. Логічно?
На оцінки експертів вочевидь впливають і перспективи «прильоту» від держави за не в міру жорсткі оцінки. Вас ніколи не цікавило, чому диктаторська КНДР за корупцією на 174 місці, а диктаторська Білорусь на 79-му? Чому, за відсутності в Україні полковників з квартирами для мільйонів доларів і ситуацій на кшталт тої, що відкрилася навколо справи Магницького, Росія та Україна за корупцією – на одному рівні? Очевидно, існує різниця між експертами: російським, білоруським і Шабуніним.
Звісно, можливо, методика опитувань Transparency виглядає якось інакше, але як – невідомо, сама організація своєї методики не розкриває.
А тепер згадуємо головну перемогу Саакашвілі в часи його президентства – Грузія різко опустилася в рейтингу сприйняття корупції за Transparency. Зі 133 місця вона переїхала на 48, і цей результат – один з козирів фанатів Саакашвілі перед всіма опонентами. Всім їм мариться – от прийде Міхо, подолає корупцію, пересадить бариг – і потечуть молочні ріки з кисільними берегами. Проте, варто розібратися – як же вдалося Саакашвілі досягнути цього результату?
Міхо й справді вдалося сильно зменшити побутову корупцію. Як?
По-перше, шляхом її ЛЕГАЛІЗАЦІЇ. Гроші, які раніше громадяни тягли до шкіл та лікарень, вони продовжили тягти так само, але тепер до відповідних кас (школи та поліклініки були приватизовані). Чимало послуг, які раніше офіційно були безкоштовні, але надавалися за хабар, тепер стали надавати за відповідну платню до каси. Легалізована корупція – уже не корупція, хіба ні?
По-друге, шляхом переведення чималої кількості послуг в електронний формат, електроніка – хабарів не бере. Найулюбленіша теза фанатів Саакашвілі – суди та покарання пересічних корупціонерів. Тут можна заперечити, що навіть на тлі реформ Саакашвілі корупція у Грузії таки була.
Как в Грузии водительские права получают, или миф про 5 минут
До цього, судять і садять корупціонерів середньої ланки у нас не менше, ніж у Грузії, але натовпів задоволених громадян якось не спостерігається.
Чому? Бо тема корупції у нас топова на телебаченні й в більшості ЗМІ. Журналісти ночами не сплять, вишукуючи, що «отаке» і бажано – наближене до президента та його оточення. У Грузії ж Саакашвілі журналісти тричі думали, перш ніж братися за тему корупції на високих щаблях. Бо перед їхніми очима був приклад телеканалу «Імеді», який влада закрила, а коли громадяни вийшли на захист опозиційного ТБ – громадян розмазали бандами грузинських тітушок, дії яких забезпечувала та прикривала грузинська поліція, а тих хто продовжував обурюватися й після – виставили посіпаками путінської Москви.
Як ви гадаєте? Коли ділові кола з одного боку бачать певні зміни (на своєму рівні), а з іншого преса, яка не хоче втратити частоти, трафік і роботу, вдуває їм у вуха про дивовижні переміни і нечувані реформи – якою буде реакція ділових кіл? Скажуть вони, що корупції нечувано поменшало?
Водночас топ-корупція в Грузії нікуди не поділася – про це говорить саме ж Transparency.
Олігархи стали «інвесторами». Замість відкатів з’явилися «внески у відповідні фонди». З тими, хто не хотів коритися беззаконню, провели розмову хлопці Сакварелідзе – стиль його роботи ми можемо оцінити по українському досвіду. Убивці співробітника банку, що насмілився посваритися з керівниками МВС, відскіпалися легким переляком…
Але це – не межа. Лишалися ще й експерти, яких теж опитує Transparency. Дивним чином у Грузії всі, хто могли претендувати на це звання, стали або палкими прибічниками Саакашвілі, або посіпаками Кремля. Не в останню чергу ще й тому, що Саакашвілі несподівано став героєм для політичних експертів прозахідного спрямування у… Росії. Чимало російських лібералів раптом покинули все і ринули до Грузії, аби повернутися в легкому шоці й заходитися співати дифірамби великому реформаторові. Ще б їм не поїхати?! Їх же – запросили! Їх же – возили країною! Їх же годували, поїли, тішили! Їхні ж статті та книжки у Грузії заходилися видавати чималими тиражами (цікаво, скільки тих тиражів реально продали?)!
Крім пестощів грузинської влади, російські ліберали мали й ще один мотив вихваляти Саакашвілі – він для них став живою альтернативою Путіну! Борець із корупцією в якого вийшло, ще й орієнтований на захід, – для російського ліберала це просто мрія. Для пересічного росіянина, який своїм корупціонерам влаштувати експропріацію експропріаторів мріє не менше люмпена українського, Саакашвілі став героєм з казки. Для нас – теж. Результат – мої знайомі з Одеси (учасники Майдану), які були зачаровані Саакашвілі з солодких казочок Юлії Латиніної, люто розчаровані Саакашвілі реальним.
А тепер питання – якщо Саакашвілі ТАК вилизував «експертів» російських, уявіть, як він вилизував грантові структури у самій Грузії? Відповідь – якісно вилизував, мав я нагоду колись поспілкуватися з їхніми громадськими активістами. Показовий факт, до самої відставки Саакашвілі, їхні гранітоїди примудрялися НЕ помічати 190 політичних в’язнів, випущених на свободу після його відставки, при тому, що наступників Саакашвілі симпатиками Росії не назвеш аж ніяк.
Transparency опитало ділові кола та експертів… І рейтинг Грузії щодо корупції різко пішов угору. Все просто.
Єдина проблема. Рейтинг Transparency класно переконує західних донорів і українських простаків, що з радістю розвішали вуха для дифірамбів про великого реформатора. Він чомусь аж ніяк не переконав пересічних грузинів.
Саакашвілі програв і президентські, і парламентські вибори, і відтоді не вигравав їх жодного разу.
Тож практика свідчить, боротися з корупцією за рейтингами Transparency – справа, ой, як ненадійна.
