Віце-прем’єрЮля, або з історії ефективної реХВорматорки

Дмитро Вовнянко
Дмитро Вовнянко

“Віце-прем’єр по ПЕК Юлія Тимошенко була афігеть як ефективна, ламала схеми корупціонерів, билася за народ – і за те була відправлена у відставку та за грати!”

Знайома теза? У наші голови юлькани її вбивають протягом останніх років 12 – так точно. А от мені стало цікаво, чи насправді там було все так дивовижно? Може даремно я дурнею маюся, може час назад – у юлькани (був колись)? До кращого життя?

Коротше, порився я трошки в архівах преси за 2000 р. – і трапилося мені дивовижне інтерв’ю першого голови СБУ, а тоді – голови РНБО Євгена Марчука. І в інтерв’ю тому Марчук Тимошенко розмазує тонким шаром по великій площі.



Які ж претензії до віце-прем’єра по ПЕК мав тоді голова РНБО? А от такі.

1. Ліквідація товарних форм розрахунків з закордонними партнерами – іноземцям вигідніше ніж нам.

2. Непрозорий розподіл коштів обласним енергопостачальним компаніям – за бажанням уряду.

3. Накручування показників сплати за енергію через різноманітні махінації. Наприклад, «Енергоатом» зобов’язали продати електрику по собівартості на півроку вперед вказаним підприємствам , а гроші, що поступили, показали як різке збільшення платежів за електрику.

4. Зростання собівартості електроенергії, показник затрат умовного палива на одиницю електрики – найвищій в світі. Як наслідок – зростання тарифів на ЖКГ.

5. Спроба введення зовнішніх керівників на приватні енергооб’єкти.

6. Катастрофічна ситуація з фінансування ремонтних і профілактичних робіт на ядерних об’єктах. З 14 енергоблоків 5 не працюють, один робить не на повну потужність. «Ще п’ять років тому це було б енергетичним НП, весь уряд стояв би до гори дригом. А багато хто точно позбувся би посад».

7. Ігнорування урядом робіт з встановлення лічильників гарячої води.

8. Енергопідприємства змушували продавати електрику нижче собівартості. Відкоригувати показники рентабельності уряд… забув.

9. Постачання обладнання через посередників.

10. Уряд так і не створив енергетичної стратегії до 2010 р.

11. Видобуток енергетичного вугілля в Україні зменшився на 7%.

12. Не вирішувалося питання з підвищенням якості вітчизняного енергетичного вугілля. Натомість – шахтарям на зарплатню відправляють всі наявні гроші, повертаючи совкову «уравніловку».

13. Монополізація вітчизняного газового ринку одною з іноземних компаній (Ітера), як наслідок – зростання ціни на природний газ.

14. Закупівля іноземного вугілля (російського і польського) на кредитні гроші.

15. Зменшення доходів держбюджету – мазут і вугілля дозволили ввозити в країну з відстрочкою погашення податкових зобов’язань і ПДВ терміном на 90 днів (бо на 31 серпня план закупівлі мазуту і вугілля урядом був зірваний повністю – ДВ), при чому заборгованість оформлювалася неавальованим векселем.

16. З 20 вересня генеруючим компаніям дозволили [витрачати – ред.] на власні потреби всі кошти, отримані з господарчої діяльності. Привіт бюджету – раніше туди йшли 15%.

17. Впровадження системи купівлі електроенергії лише за живі гроші – підприємствам бракувало оборотних коштів. Як наслідок – відсутність коштів на амортизацію енергогенеруючих підприємств. Як наслідок – протягом півроку уряд спершу заборонив, потім дозволив взаємозаліки.

18. Кабмін намагався вмовити генеруючи компанії брати кредити під заставу майнових прав – створюються умови для непрозорої боргової приватизації. «Енергоатому» наказали взяти кредит у Ощадбанку України під заставу активів, що удвічі перевищують сам кредит.

На двох крайніх – зупинюся окремо. Юлія Тимошенко руйнування бартерних схем в сфері ПЕК повністю записала в актив собі-коханій. Насправді це не так – прибирати бартерні схеми почали ще за прем’єра Пустовойтенка, з банального здорового глузду + цього вимагав Захід + вже попалилися на “мільярдері” Лазаренко.

Проте, процес проводити треба було вкрай обережно, помалу, даючи підприємствам накопичити живі кошти на розрахунки. Юля ж спрацювала як комсомолка – спершу взаємозаліки заборонила, а коли зашкварчало під тендітними місцями – знову дозволила. Некомпетентність?

Можливо, але ще більш цікавим виглядає 18-й пункт. По факту віце-прем’єр вимагала у генеруючих компаній задля розрахунків живими грішми брати кредити, по яких ті могли і не розплатитися. Тобто – мусили бути виставлені на продаж за борги.

І все б добре – але влітку 2000 р. Москва почала виставляти Україні претензії по крадіжках газу, а розплачуватися запропонувала, серед іншого… зарахуванням боргів як плати російських компаній за приватизацію українських енергогенеруючих підприємств.

І зайняти позицію “я не я – і хата не моя”, себто не крали ми, Україна не могла – бо факти крадіжки російського газу Україною були визнані в січні 2000 р… віце-прем’єром по ПЕК Юлією Тимошенко.

І отут пригадується той факт, що злети й падіння Юлії Тимошенко дивним чином корелювалися зі злетами та падіннями у Москві всесильного голови “Газпрому” Рема Вяхірєва.

Ага. Отого, до якого Юлія Володимирівна (за її ж словами) підписувати угоду заявилася в “міні” і в ботфортах, а-ля Джулія Робертс у фільмі “Красотка”.

Я згоден, можливо пані Тимошенко як віце-прем’єр по ПЕК і була ефективною.

Цікаво тільки – для кого?

Posted by Dmitro Vovnyanko on Samstag, 16. Dezember 2017

Поділитися:
Share

Усі відео
  • Усі категорії