Сільський розвиток можливий через партнерство держави, бізнесу та громад
Із метою сприяння взаємодії малого і середнього бізнесу та органів державного управління на селі для підтримки розвитку сільських територій і громад, популяризації життя в селі та нагадування про історико-культурну спадщину українського села AgroPortal.ua провів II Всеукраїнський конкурс «Неймовірні села України 2017». Напередодні нагородження переможців ми поговорили із заступником міністра аграрної політики та продовольства України Оленою Ковальовою, щоб дізнатися більше про майбутнє українського села та напрями сільського розвитку.
Основна мета проекту «Неймовірні села України 2017» — дати поштовх розвитку сільських територій. На вашу думку, що має бути найважливішим у реалізації подібного задуму?
Олена Ковальова: Конкурс «Неймовірні села України» цікавий і унікальний, адже насамперед є стимулом для сільського населення. І мова не лише про фінансову винагороду, а про те, що люди самі поширюють конструктивні ідеї. Найважливіше — змінити спосіб мислення людей, тоді буде і розвиток.
Звісно, важливо підтримувати сільське населення і на рівні регіонів. Вже 18 вересня мають оприлюднити результати за фермерським фондом, як будуть розподілятися кошти. Цього року це 65 млн грн.
Якби у вас була можливість «відремонтувати» село, з чого б ви почали, як діяли, куди б зверталися на місці мешканців села?
Олена Ковальова: Я б стукалася у кожні двері, котрась та й відчиниться. Тобто потрібно йти різними шляхами й опрацьовувати декілька варіантів, мислити широко, у рамках усієї сільської громади.
Якщо дати практичні поради, то, по-перше, я б пішла формальним шляхом і зверталася б із офіційними запитами до органів місцевої влади, райради, сільради щодо тих питань, на вирішення яких можна розраховувати в межах діючих бюджетних програм.
По-друге, альтернативою можуть стати грантові і конкурсні програми, такі як Державний фонд регіонального розвитку та різні недержавні установи. Завжди є варіанти. Це і міні-грантові програми USAID для сільських територій, гранти для сходу за ФАО тощо.
Проте для цього потрібно вчитися писати проекти розвитку. Тут я б звернулася до найближчого аграрного ВНЗ, тому що навчальні заклади також зацікавлені у розвитку сільських територій, або знайшла б дорадчу службу. Ці органи працюють не скрізь, проте також можуть надавати якісну консультаційну допомогу.
По-третє, якби попередні інстанції не мали змоги посприяти у вирішенні питання, я б звернулася напряму до Міністерства аграрної політики та продовольства, до Мінрегіонбуду з проханням допомогти дізнатися про наявні можливості.
Якби я жила десь у прикордонних регіонах, наприклад на заході, то подумала б про транскордонну співпрацю. Не всі про це знають, але дуже багато програм реалізується саме у цьому напрямі. Якщо брати Закарпаття, то навіть є двосторонні програми. Тут треба розмовляти із відповідними посольствами.
Наперед висловлюю вдячність від читачів за своєрідний лайфхак. Що, на вашу думку, заважає сільському населенню зробити ці кроки?
Олена Ковальова: Думаю, не всі володіють первинною інформацією. Це переважно документи, які написані із використанням складної юридичної термінології і не завжди зрозумілі широкому загалу. Але і тут є вихід — дуже багато інформації та новин є на сайтах обласних адміністрацій, Мінагрополітики. Крім того, наше міністерство періодично випускає роз’яснювальні інформаційні матеріали. Запустили серію відеомануалів.
Які проблеми сіл сьогодні ви вважаєте першочерговими?
Олена Ковальова: Незважаючи на те, що всі села різні, проблеми в них однакові. Тому і складно виокремити більш або менш значущі проблеми, адже все працює у комплексі. Складна демографічна ситуація, несприятлива вікова структура, міграційний відтік працездатної частини населення та інші чинники зумовили скорочення чисельності сільського населення.
Сьогодні у понад половини загальної кількості сіл відсутні фельдшерсько-акушерські пункти, лише третина забезпечена дитсадками, школами — 41%. Дороги з твердим покриттям мають тільки 58% сіл, дорожнє освітлення — 33%. Це вже не кажучи про те, що обладнання газом становить 84%. Мешканці багатьох сіл не мають гарантованих джерел якісного водопостачання, зростає кількість неорганізованих звалищ побутових та промислових відходів. Невирішеність житлових проблем — одна з причин відтоку з села молодих фахівців, більшість сільських жителів не в змозі придбати собі житло.
Ніхто не буде їхати працювати у сільську місцевість, якщо там немає житла, медичного обслуговування, освіти та інфраструктури. І всі цифри говорять про те, що у цьому напрямі треба багато ще чого зробити.
Ви часто відвідуєте різні села, що кажуть самі люди, що їх турбує?
Олена Ковальова: Як правило, озвучуються проблеми, названі вище. Якщо мова йде про сільське господарство, то більшість каже про потребу у компенсації вартості поголів’я, необхідність у дешевих грошах або, наприклад, компенсацію вартості проекту відносно садів. Інші говорять, що нічого не потрібно.
Що робить сьогодні держава для поліпшення рівня життя у сільській місцевості?
Олена Ковальова: Наразі важливо узгодити розвиток сільських територій із необхідними стандартами, основою яких є інтерес окремого жителя, сільської громади.
Урядом було розроблено детальну Концепцію розвитку АПК, пріоритетом якої є розбудова сільських територій. Документ передбачає формування розвиненої сільської економіки, якісних умов проживання на основі нарощування людського і соціального капіталу та партнерства держави, бізнесу, громад.
Сьогодні вже маємо схвалений урядом план заходів із реалізації Концепції розвитку сільських територій, розрахований на період до 2025 року. У процесі розробки плану заходів було враховано передачу повноважень, функцій і ресурсів від держави органам місцевого самоврядування з одночасним наданням їм справжньої бюджетної свободи і фінансової самостійності, що відбувається в межах процесу децентралізації.
Також Мінагрополітики тісно співпрацює із міністерствами, областями щодо інструментів розвитку сільських територій. Наприклад, у Львові є цікавий досвід підтримки малого сільгоспвиробника на засадах співфінансування. Це перший крок. Він вартий того, щоб його узагальнити.
Для того щоб координувати цю роботу, у Мінагрополітики разом із Єврокомісією та урядом США було створено відповідний офіс підтримки реформ, а також робочу групу. Крім цього, працюють Всеукраїнська асоціація голів сільських і селищних рад, фахові, екологічні та інші недержавні організації.
Багато розмов ведеться стосовно того, що одним із драйверів розвитку українського села могли б стати кооперативи. Чи вигідно це сільським жителям?
Олена Ковальова: Про кооперативи говорять достатньо давно, проте система, яка утворилася сьогодні, реально ефективно не працює. Із різних причин фермери і підприємці різного достатку не мають великого бажання створювати кооперативи. Проте виробники могли б згуртовуватися, щоб, наприклад, мати вплив на ціни, формуючи належні партії, за обсягом та якістю. Але це відбувається нечасто, а для того, щоб увійти до торговельних мереж.
Навіть попри те, що в ритейлі були запроваджені програми щодо реалізації фермерських продуктів або кооперативного виробництва, вони не набули масового характеру. Якщо кожен із невеликих фермерів, які формують економічну основу села, окремо є неконкурентоспроможним, то ресурс, який залишається на території, буде обмеженим.
Показовим є те, що великі агрокомпанії цікавляться кооперацією і навіть створюють свої власні проекти з кооперативного розвитку. Це мудро, бо дозволяє покращити репутацію, працевлаштувати сільське населення, отримуючи економічну вигоду і формуючи для себе певну виробничу базу. То можуть бути поголів’я ВРХ, сади або інші виробничі фонди.
Питанню кооперації також приділяють увагу міжнародні організації, і не тільки ФАО, де це є одним з інструментів досягнення сталого розвитку, але і достатньо прагматичні фінансові установи, зокрема ЄБРР.
Чи дає вже свої результати процес децентралізації?
Олена Ковальова: Процес децентралізації відкриває громадам можливості для посилення їх економічної спроможності та мотивує згуртовуватися для збільшення надходжень до місцевих бюджетів. Якщо все правильно організовано, то на території залишається значний ресурс за рахунок економії коштів, а також тих коштів, які виділяються із державного бюджету саме на об’єднані територіальні громади.
Переваги децентралізації для розвитку сільських територій полягають у тому, що рішення про суспільні витрати приймаються на місцевому рівні, а це відповідає потребам населення, і тому такі витрати більшою мірою відображатимуть реальні запити.
Чи схлинула хвиля проблем, які виникли під час об’єднання територіальних громад?
Олена Ковальова: Будь-які зміни, природно, є болісними, процес об’єднання триває. Сьогодні організовано близько 400 об’єднаних територіальних громад. У межах реалізації Концепції розвитку сільських територій ведеться робота зі створення ефективного ланцюга державно-приватного партнерства через проекти локального розвитку. До реалізації таких проектів планується залучити кошти, отримані від Європейського союзу у межах фінансування Програми бюджетної секторальної підтримки. Обсяг видатків, передбачених у спеціальному фонді Державного бюджету, складає 600,0 млн грн.
Хто має право їх отримати?
Олена Ковальова: Зазначені кошти спрямовуватимуться на виконання п’яти програм регіонального розвитку, серед яких «Сільський розвиток» та інші. Основна мета таких проектів — підвищення якості життя, а також створення умов для соціального та економічного розвитку.
Які ще інструменти допомоги використовує держава?
Олена Ковальова: Інший інструмент Мінрегіонбуду — це Державний фонд регіонального розвитку. Вже два роки поспіль Мінагрополітики було організовано низку виїзних консультацій в усій Україні щодо того, як правильно розподіляти грантові і бюджетні кошти на рівні сільських громад. Крім цього, на виставці «Агро 2017» проходили тренінги для директорів обласних департаментів агропромислового комплексу щодо оформлення необхідних документів та фінансових операцій.
Вже є певні результати. Цікаво, що у деяких регіонах були створені комунальні кооперативи (Полтавська область), на які місцева рада виділила кошти, і ці форми співробітництва працюють. Такі проекти спрямовані саме на сільське господарство та сільський туризм.
Крім тренінгів, як ще стимулюєте розвиток зеленого туризму?
Олена Ковальова: Життєздатність сільських громад залежить від самих жителів, які мають зрозуміти та усвідомити перспективність своєї місцевості, розвивати мотивацію в односельців щодо розвитку рідного села. Саме такі активні громади у першу чергу мають отримати підтримку.
У результаті проведеної роботи щодо вивчення та аналізу наявних ресурсів сільських місцевостей було визначено пілотні території у п’яти областях країни, де наразі розпочато впровадження агрокластерів як платформи сталого сільського розвитку, а саме: «Медвино» (Іванківський район Київської області); «Фрумушика-Нова» (Тарутинський район Одеської області); «Курорт Коблево» (Березанський район Миколаївської області); «Диканька цілий рік» (Диканський район Полтавської області); «ГорбоГори» (Пустомитівський район Львівської області).
Кластерна модель сільського розвитку може бути економічною платформою сталого сільського розвитку. І навіть більше: у межах кластерів можуть співпрацювати не лише окремі підприємці, а й територіальні громади.
Ви часто буваєте за кордоном, вивчаєте досвід інших країн. Чи може підійти модель якоїсь країни до реалій українського села?
Олена Ковальова: Єдиного рецепту немає, інструменти досягнення і цілі зовсім різні. Кожна країна йшла до ідей сільського розвитку по-своєму.
В Україні свої адміністративно-територіальний устрій, організаційно-правові форми, вже не кажучи про звички господарювання та ментальність. Крім того, у нас є низка міжнародних домовленостей, де існують певні обмеження і зобов’язання, які ми маємо виконувати, у тому числі і для сільського розвитку. Потрібно більше аналізувати невдачі, з якими стикалися іноземні колеги, і робити певні висновки. Крім того, враховувати програми і заходи, які спрацювали ефективно.
Можу сказати, що зараз люди в українських селах стали більш активними, і це молоде покоління віком до 40 років, яке готове до змін і хоче впроваджувати їх у своїх громадах.
Що для вас особисто є сільський розвиток і чому вирішили цим займатися?
Олена Ковальова: Коли мені ставлять запитання, чому я займаюся сільським розвитком, то завжди відповідаю, що сільський розвиток з точки зору аграрно-виробничої політики — дуже практичне завдання. Тому що виробництво і зайнятість можуть бути тільки там, де є гарні умови. Тож казати, що сільський розвиток — то щось відокремлене, не можна. Це економічно прагматичний напрямок політики.
Дякую за приділений час і змістовну розмову.
Алла Стрижеус, AgroPortal.ua
Фото © AgroPortal.ua
