Що буде в Сирії після Асада: три сценарії
Луїс Барручо/BBC World Service
BBC Україна
Військова операція під керівництвом “Хаят Тахрір аш-Шам” (“ХТШ”) поклала кінець жорстокому правлінню родини Асадів у Сирії, яке тривало десятиліттями. Водночас це поставило серйозні питання щодо майбутнього країни.
Лідер “ХТШ” Абу Мохаммед аль-Джолані пообіцяв об’єднати Сирію, але чи зможе він досягти цієї мети – питання відкрите.
Прем’єр-міністр перехідного уряду Сирії Мохаммед аль-Башир заявив, що для сирійців настав час “насолоджуватися стабільністю та спокоєм”.
Угруповання “ХТШ” та його союзники доручили йому керувати країною до березня 2025 року.
Тим часом, у Дамаску поступово відновлюється повсякденне життя: у сирійській столиці знову відкрилися магазини, а урядовий персонал, за повідомленнями, повернувся до роботи.
Сирійці, які святкують падіння режиму Асада, кажуть, що сподіваються на краще майбутнє.
Багато сирійських біженців почали повертатися до Сирії з Туреччини та Лівану.
З огляду на ситуацію, яка швидко змінюється, передбачити майбутнє Сирії складно. Проте експерти, з якими поспілкувалася BBC, окреслили три можливі сценарії подальшого розвитку країни.
1. Об’єднана Сирія
У найкращому випадку “ХТШ” дозволить іншим громадським політичним структурам разом із ним керувати країною.
Таким чином у Сирії могла б запанувати атмосфера національного примирення, і країна змогла б уникнути колообігу помсти та грабунку, що відбувався у сусідніх державах та може призвести до нового конфлікту.
Джолані закликав до єдності та взаємної поваги між різними групами в Сирії.
Однак численні групи в Сирії мають різні цілі.
“Насправді ми зараз перебуваємо у ситуації невідомості. “ХТШ” демонструє готовність до мирного переходу влади у Сирії, але ситуація надзвичайно нестабільна”, – каже Крістофер Філліпс, професор міжнародних відносин Університету королеви Мері у Британії та експерт з Близького Сходу.
На півдні племінні ополчення, які ніколи не визнавали влади родини Асадів, навряд чи підуть за новим урядом у Дамаску.
На сході залишки угруповання “Ісламська держава” продовжують становити загрозу, що спричиняє авіаудари США.
Очолювані курдами групи за підтримки США контролюють частини північного сходу країни.
Ці угруповання також роками вели бої проти підтримуваних Туреччиною повстанських груп на півночі Сирії, й останнім часом бойові дії в цих районах відновилися.
З 2011 року за межами Сирії також існує багато опозиційних груп і політичних блоків. Залишається незрозумілим, чи повернуться їхні представники до країни та чи стануть частиною будь-якого процесу політичного переходу.
Джозеф Дахер, професор університету Лозанни в Швейцарії та автор книги “Сирія після повстань” каже, що перспектива об’єднаного уряду є невизначеною.
“У найкращому разі відбудуться вільні вибори, будуть спільні форми влади та децентралізація, що допоможе владі об’єднатися. Але чи буде це так – побачимо”, – каже він.
Дахер разом з іншими експертами вважає цей сценарій малоймовірним, наголошуючи на суперечностях у першій публічній заяві Джолані.
“Джолані спочатку заявив, що прем’єр-міністр колишнього режиму контролюватиме перехідний період. Після цього він призначив прем’єр-міністра “Уряду національного порятунку” (Мохаммеда аль-Башира) – уряду в Ідлібі під керівництвом ХТШ”, – пояснює він.
Однак Дахер вважає, що “ХТШ” буде важко самостійно керувати всією країною, попри “певне бажання консолідувати владу”.
“Я не вірю, що так буде, тому що він уже сильно розтягує свої повноваження. Так дуже важко керувати”, – каже він.
“Спочатку він керував лише Ідлібом. Зараз він керує Алеппо, Хамою, Хомсом і Дамаском, столицею. Тому виникне потреба в розподілі влади в цій області”, – додає експерт.
2. Авторитарний та односторонній контроль з боку ХТШ
Є побоювання, що “ХТШ” може зміцнити свою владу авторитарними засобами, подібно до режиму Асада.
Джолані вже створив осередок влади в Ідлібі – колись найбільшому оплоті повстанців на північному заході Сирії, де проживало близько чотирьох мільйонів людей, багато з яких були переміщені з інших сирійських провінцій.
Він організував Урядом національного порятунку, який виконував цивільні функції, та водночас зберіг релігійну раду, яка послуговується законами шаріату.
Джолані намагався показати, що “ХТШ” може ефективно керувати країною, надаючи пріоритет стабільності та наданню державних послуг.
Водночас, кажуть критики, його угруповання маргіналізувало конкурентні войовничі фракції та придушувало інакомислення. Напередодні наступу під керівництвом “ХТШ” 27 листопада в Ідлібі спалахнули протести, під час яких прихильники жорсткої лінії ісламізму та сирійські активісти звинуватили “ХТШ” в авторитарних діях.
“ХТШ консолідував владу переважно через репресії, хоча він також залучав до влади опозиційні збройні групи [в Ідлібі] та надавав державні послуги. Але його правління також характеризувалося жорстокими репресіями та ув’язненням політичних опонентів”, – твердить Дахер.
У відповідь на таку критику “ХТШ” провів реформи – розпустив суперечливу Службу безпеки, яку звинувачували в порушеннях прав людини, і створив Відділ скарг для розгляду скарг громадян. Однак критики стверджують, що ці реформи є лише прикриттям для придушення інакомислення.
“ХТШ” наполягає на тому, що консолідація влади в Ідлібі була необхідною для прогресу Сирії та остаточного усунення режиму Асада. Однак Дахер стверджує, що зараз “ХТШ” стикається з безпрецедентною ситуацією.
“Є невелика надія в тому факті, що, поширивши свою владу на Дамаск, він не має військових і людських ресурсів, щоб керувати всіма цими територіями”, – каже він.
3. Велика громадянська війна
У найгіршому випадку Сирія зануриться в хаос, подібний до наслідків Арабської весни в інших країнах.
Муаммара Каддафі в Лівії та Саддама Хусейна в Іраку усунули від влади без готової заміни, а іноземне втручання сприяло двом катастрофічним ситуаціям. Критики кажуть, що вакуум, який залишили авторитарні правителі, заповнили хвилі грабежів, помсти, захоплення влади та громадянської війни.
У цьому сценарії конкуренція за владу між різними збройними групами Сирії може призвести до широкомасштабного насильства. Це дестабілізує не лише саму країну, а й увесь регіон.
Спеціальний кореспондент BBC Arabic Ферас Кілані повідомляє з місця, що перша промова аль-Башира на посаді прем’єр-міністра викликала занепокоєння у багатьох і натякнула на можливий напрямок руху нового уряду.
“Промова нового прем’єр-міністра з двома прапорами за ним – “прапором революції” і прапором, схожим на прапор Талібану, – шокувала багатьох. Це говорить про те, що новий уряд може наслідувати модель Талібану, створюючи ісламську державу, якою керують закони шаріату”, – сказав він.
“Це ставить нові виклики та нові питання щодо майбутнього меншин у країні, а також громадянських груп”, – додав він.
Баланс іноземних сил
Будь-який із цих варіантів також залежатиме від дій іноземних держав, кажуть експерти.
Десятиліттями Асад покладався на підтримку Ірану та Росії. Тим часом Туреччина, західні країни та країни Перської затоки підтримали різні опозиційні групи.
Протягом останніх кількох днів Ізраїль завдав ударів по військовій інфраструктурі Сирії та визнав, що його війська діють на території Сирії за межами демілітаризованої буферної зони між Сирією та окупованими Ізраїлем Голанськими висотами.
Він твердить, що завдав сотні авіаударів у Сирії, коли Асад покинув країну, і ці удари знищили “більшу частину сирійських запасів стратегічної зброї”. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу закликав сили сирійських повстанців не дозволяти Ірану “відновити присутність” у країні.
Це змусило Туреччину та інші країни Близького Сходу звинуватити Ізраїль у спробі скористатися падінням режиму Асада.
Філліпс попереджає, що дії Ізраїлю можуть “дестабілізувати Сирію, послабивши уряд або підбадьорити прихильників жорсткої лінії”.
І Філліпс, і Дахер погоджуються, що для підтримки економічного відновлення необхідно зняти міжнародні санкції з Сирії, а іноземні держави мають сприяти гуманітарній допомозі.
“Тепер, коли режиму Асада більше немає, санкції необхідно зняти. Я вважаю, що дуже важливо, щоб ЄС і США підтримували і навіть, можливо, підвищували рівень допомоги для відновлення економіки та гуманітарної допомоги”, – каже Дахер.
Філліпс додає, що в обмін на пом’якшення санкцій США та ЄС можуть домагатися “поступок, як-от нова конституція чи демократичні реформи”.
Фото: Freepik
