Марк Рютте: Прийшов час показати нашу силу
Промова генерального секретаря НАТО в Carnegie Europe, переклад з англійської Radio Lemberg
Для мене велика честь розпочати важливу розмову з громадянами країн НАТО, особливо громадянами Європи та Канади. Я звертаюся саме до вас. Мені потрібна ваша підтримка. Саме ваші голоси та дії визначатимуть нашу майбутню безпеку.
Буду відвертим: ситуація з безпекою не виглядає обнадійливо. Вона, без сумніву, найгірша за моє життя, і, думаю, за ваше теж. Від Брюсселя до України можна доїхати за один день. Один день — це настільки близько падають російські бомби. Це настільки близько летять іранські дрони. І зовсім неподалік воюють північнокорейські солдати. Щодня ця війна спричиняє ще більше руйнувань і смертей. Щотижня понад 10,000 убитих і поранених із усіх сторін в Україні. Понад 1,000,000 втрат від лютого 2022 року.
Путін намагається стерти Україну з карти світу. Він намагається фундаментально змінити архітектуру безпеки, яка десятиліттями забезпечувала мир в Європі. І він намагається зруйнувати нашу свободу та спосіб життя. Його агресія не є новою. Але надто довго ми не діяли: Сакартвело у 2008, Крим у 2014. І багато хто не хотів вірити, що він розпочне повномасштабну війну проти України у лютому 2022. Скільки ще дзвінків пробудження нам потрібно? Ми маємо бути глибоко стурбованими. І я знаю, що я таким є.
Російську економіку вже перебудовано на воєнний лад. У 2025 загальні військові витрати складуть 7–8% ВВП, якщо не більше. Це третина державного бюджету Росії та найвищий рівень з часів Холодної війни. Російська оборонна промисловість випускає величезну кількість танків, бронемашин і боєприпасів. Те, чого Росії не вистачає якісно, вона компенсує кількісно за допомогою Китаю, Ірану та Північної Кореї.
Це вказує на очевидне: Росія готується до довготривалого протистояння з Україною і з нами. Ворожі дії проти країн-союзників є реальними та пришвидшуються. Зловмисні кібератаки по обидва боки Атлантики. Спроби вбивств на британській та німецькій землі. Вибухи на складах боєприпасів у Чехії. Використання мігрантів як зброї, які нелегально перетинають кордони Польщі, Латвії, Литви та Фінляндії. Глушіння навігації цивільної авіації в Балтійському регіоні.
Ці атаки — не просто окремі інциденти. Вони є частиною скоординованої кампанії з дестабілізації наших суспільств і спроб знеохотити нас підтримувати Україну. Вони обходять нашу стриманість і підводять фронт до наших дверей, навіть у наші домівки.
Путін вважає, що ведеться серйозна, непримиренна боротьба за формування нового світового порядку. Це його власні слова. Інші поділяють цю думку, особливо Китай. Ми маємо ясно усвідомлювати амбіції Китаю. Китай значно нарощує свої сили, зокрема ядерну зброю, без жодної прозорости чи обмежень. Від 200 ядерних боєголовок у 2020 році Китай, за прогнозами, матиме вже понад 1000 ядерних боєголовок до 2030 року. Його інвестиції у космічні запуски стрімко зростають. Китай залякує Тайвань і прагне отримати доступ до нашої критичної інфраструктури способами, які можуть паралізувати наші суспільства.
Росія, Китай, а також Північна Корея та Іран активно працюють над тим, щоб послабити Північну Америку й Европу, обмежити нашу свободу. Вони хочуть змінити світовий порядок не для створення справедливого світу, а для забезпечення своїх зон впливу. Вони випробовують нас, і весь світ за цим спостерігає.
Ні, ми не перебуваємо у стані війни, але ми точно не в стані миру. Я хочу це чітко сказати. Немає жодної безпосередньої військової загрози для наших 32 союзників, бо НАТО трансформується, щоб забезпечити нашу безпеку. Зростають витрати на оборону. Інновації пришвидшуються. У нас більше сил, готових до дій, більші та частіші військові навчання. Більше військ і техніки на нашому східному фланзі. І з Фінляндією та Швецією – більше союзників НАТО.
Наша стриманість працює, але наразі. Проте мене хвилює завтрашній день. Ми є неготовими до того, що нас чекає через 4–5 років. Небезпека рухається до нас на повній швидкості. Ми не повинні відводити погляд. Ми маємо зустріти цю загрозу. Те, що відбувається в Україні, може статися і тут. І незалежно від результату цієї війни, ми не будемо у безпеці в майбутньому, якщо не будемо готовими до небезпеки.
Ми можемо це зробити. Ми можемо запобігти наступній великій війні на території НАТО та зберегти наш спосіб життя. Це потребує від нас бути швидшими та рішучішими. Зараз час перейти на військовий спосіб мислення, прискорити виробництво та збільшити витрати на оборону.
Я є повністю переконаним, що нарощування оборонного виробництва є головним пріоритетом. З моменту, коли я почав працювати в НАТО, я побував в Україні та побачив, що їм потрібно для боротьби за свободу. Я відвідав інженерів у компанії Thales у Франції, завод Rheinmetall, хоча і не в Німеччині, а в Італії, а також авіакосмічні підприємства в Туреччині. Я бачив їхні можливості. Я також зустрічався з представниками промисловости, які розповіли, що їм потрібно для збільшення виробництва.
Я можу сказати, що нам ще багато чого потрібно зробити, щоб забезпечити довготривалу стриманість і відновити мир. Ми ще не там, де хочемо бути. Нашу оборонну промисловість в Европі підірвано десятиліттями недостатнього фінансування та вузьконаціональними інтересами. Коли наш континент перебував у стані миру, оборона стала необов’язковим додатком. Як наслідок — наша оборонна промисловість є надто малою, надто роздробленою та надто повільною.
Тим часом російські збройні заводи працюють цілодобово. І, незважаючи на героїчні зусилля наших українських друзів, Росія відновлює свої сили набагато швидше, ніж ми очікували. Вони швидко вчаться на полі бою.
Китайська військово-промислова база також зростає. За деякими джерелами, Китай набуває високотехнологічних систем озброєння та обладнання у п’ять-шість разів швидше, ніж США. Він рясно інвестує в боєприпаси, прискорює розвиток космічних можливостей і розширює свій ядерний арсенал. Я повторюю: Китай робить це без жодної прозорости чи обмежень.
Китай також кидає виклик нашій технологічній перевазі, масово інвестуючи в проривні технології майбутнього, зокрема штучний інтелект, квантові технології та космос. Все це допоможе Китаю в плануванні, командуванні, управлінні та націлюванні.
Росія і Китай рухаються вперед, а ми ризикуємо залишитися позаду. Це дуже небезпечно. Але це не повинно бути так. Якщо ми зміцнимо нашу промисловість, ми можемо випередити наших конкурентів.
То чого ж ми чекаємо?
Ми вже маємо надійні оборонні плани. Ми точно знаємо, як захищати наш союз і які активи та можливості нам потрібні в майбутньому: від кораблів, танків, літаків, боєприпасів і супутників до нових технологій безпілотників. Українці вже воюють проти російських роїв безпілотників. Це те, до чого ми маємо бути готовими.
Ми вже взяли на себе зобов’язання прискорити зростання оборонної промислової спроможності та виробництва в усьому альянсі. Тепер нам треба виконати ці зобов’язання. Я повторюю: виконати. Ми всі докластися, щоб це сталося.
До урядів я звертаюся з закликом: надайте нашій промисловості великі замовлення та довготривалі контракти, щоб швидко виробляти більше і краще. Закупівля лише великогабаритних систем, які будуть поставлені надто пізно, нас не захистить. Нам також потрібні сучасні можливості, які використовують найпередовіші технології. І вони потрібні нам зараз. Тому ризикуйте та інвестуйте в пул інноваторів у наших країнах.
Прийняття ризику вимагає від урядів змінювати застарілі правила закупівель і переглядати свої деталізовані національні вимоги. Приклад із бронетранспортерами: одна країна хоче, щоб двері відкривалися вліво, інша — вправо, а третя — вгору. Всі ці вимоги є обов’язковими. Чи це той спосіб, яким ми визначаємо наші потреби та пріоритети, особливо коли час критично важливий? Це потрібно змінити.
Також я закликаю уряди припинити створювати бар’єри між собою та промисловістю, банками та пенсійними фондами. Замість цього зруйнуйте ці бар’єри. Вони лише збільшують витрати на виробництво, придушують інновації та зрештою шкодять нашій безпеці.
До оборонної промисловості я звертаюся з закликом: робіть усе можливе, щоб нас захистити. Гроші є, і їх буде більше. Тож наважуйтеся на інновації та ризикуйте. Пропонуйте рішення для боротьби з роями дронів та іншими новими тактиками війни. Введіть додаткові зміни та нові виробничі лінії.
І нарешті, я звертаюсь до громадян країн НАТО, особливо в Європі: скажіть своїм банкам і пенсійним фондам, що неприйнятно відмовлятися інвестувати в оборонну промисловість. Гроші на зброю – це не гроші на наркотики чи на порнографію. Інвестиції в оборону — це інвестиції у нашу безпеку. Це необхідність.
І це приводить мене до головного питання: витрати на оборону. Це правда, що зараз ми витрачаємо більше на оборону, ніж десять років тому. Але це все ще значно менше, ніж під час Холодної війни, хоча загрози нашій свободі та безпеці є такими ж великими, якщо не більшими.
Під час Холодної війни європейські країни витрачали набагато більше ніж 3% свого ВВП на оборону. І саме з таким підходом ми виграли Холодну війну. Після падіння залізної завіси витрати зменшилися, бо світ став безпечнішим. Але зараз він більше не такий.
Десять років тому союзники вирішили, що настав час знову інвестувати в оборону. Було встановлено орієнтир у 2%. До 2023 року союзники НАТО домовилися інвестувати щонайменше 2%. Щонайменше. Але я можу сказати: нам потрібно набагато більше ніж 2%.
Я розумію, що більші витрати на оборону означають менше коштів на інші пріоритети. Але це лише незначне скорочення. В середньому європейські країни легко витрачають до чверті свого національного доходу на пенсії, охорону здоров’я та соціальні системи. Нам потрібна лише невелика частина цих коштів, щоб зробити нашу оборону набагато сильнішою і зберегти наш спосіб життя.
Пріоритет оборони потребує політичного лідерства. Це може бути важко й ризиковано в короткотривалій перспективі, але абсолютно необхідно в довготривалій. Дехто скаже вам інше. Він скаже, що сильна оборона — це не шлях до миру. Та це не так. Без сильної оборони немає тривалої безпеки. А без безпеки немає свободи для наших дітей і онуків. Немає шкіл, лікарень, бізнесу. Немає нічого.
Ті, хто пережив Другу світову війну, добре знають це. І наші українські друзі переживають це щодня. Коли я був у Харкові раніше цього року, я бачив багато будівель, повністю зруйнованих. Я стояв серед руїн, де колись були домівки. Бачив школи, перенесені в підземні станції метро. Це було дуже зворушливо — бачити дітей, які так прагнуть навчатися, і вчителів, які так прагнуть навчати, попри повністю зруйноване життя.
Війна — це жорстока і брудна справа. Вона також є дуже дорогою економічно. Україна, як ми знаємо, виділяє майже чверть свого ВВП на оборону наступного року. Це вдесятеро більше, ніж витрачають європейські союзники НАТО. Це суворе нагадування про те, що свобода не є безкоштовною.
Якщо ми зараз не витратимо більше разом, щоб запобігти війні, то пізніше заплатимо набагато, набагато більшу ціну, щоб її вести. Це вже будуть не мільярди, а трильйони євро. І це ще за умови, що ми переможемо…
У політиці є час для розмов, є час для ухвалення рішень і є час для дій. Я знаю, що політики багато говорять. Саме це я й роблю зараз. Вони ухвалюють рішення, коли це потрібно, іноді складні. Але щоб діяти, треба, щоб і прості люди підтримали ці рішення. Це у ваших руках.
Сьогодні я закликаю вас до підтримки. Діяти треба негайно. Щоб захистити нашу свободу, процвітання та спосіб життя, ваші політики повинні почути ваші голоси. Скажіть їм, що ви є готовими пожертвувати сьогодні, щоб залишатися у безпеці завтра. Скажіть їм, що треба більше витрачати на оборону, щоб ми могли продовжувати жити в мирі. Скажіть їм, що безпека — це найважливіше.
Я є впевненим, що разом, у НАТО, ми можемо й надалі забезпечувати безпеку для нашого мільярда людей. У нас є величезні переваги. Ми маємо 32 сильні союзники. Разом країни НАТО – це половина економічної та військової могутности світу. Ми маємо виняткові розвідувальні служби, інноваційні підприємства та найкращі університети й науково-дослідні установи. І ми маємо багатьох партнерів по всьому світу.
Коли ми поєднуємо наші зусилля та політичну волю, немає нічого, чого ми не можемо досягти. Європа і Північна Америка разом. Наші супротивники вважають себе сильними, а нас — слабкими. Вони вторгаються до інших країн, тоді як ми дотримуємося міжнародних правил. Вони гноблять свої народи, а ми цінуємо свободу. Вони мають пам’ятати, що немає більшої сили, ніж демократії, які об’єднуються.
Коли нас атакують, наша відповідь має бути жорсткою. Щоб гарантувати, що ніхто не наважиться нас атакувати, ми маємо підтримувати довготривалу стриманість. Ми можемо це зробити. Ми робили це раніше. Ми можемо зробити це знову.
* * *
I am very honored to start a crucial conversation with the citizens living in NATO countries, especially in Europe and Canada. It is you I am talking to. It is your support I need. It is your voices and actions that will determine our future security.
I will be honest. The security situation does not look good. It is undoubtedly the worst in my lifetime, and I suspect in yours, too. From Brussels, it takes one day to drive to Ukraine. One day. That is how close the Russian bombs are falling. It is how close the Iranian drones are flying. And not very much further, North Korean soldiers are fighting. Every day, this war causes more devastation and death. Every week, there are over 10,000 killed or wounded on all sides in Ukraine. Over one million casualties since February 2022.
Putin is trying to wipe Ukraine off the map. He is trying to fundamentally change the security architecture that has kept Europe safe for decades. And he is trying to crush our freedom and way of life. His pattern of aggression is not new. But for too long, we did not act. Georgia in 2008. Crimea in 2014. And many did not want to believe he would launch all-out war on Ukraine in February 2022. How many more wake-up calls do we need?
We should be profoundly concerned. I know I am. Russia’s economy is on a war footing. In 2025, the total military spending will be 7 to 8% of GDP, if not more. That is a third of Russia’s state budget, and the highest level since the Cold War. Russia’s defense industry is producing huge numbers of tanks, armored vehicles, and ammunition. What Russia lacks in quality, it makes up for in quantity, with the help of China, Iran, and North Korea.
This all points in one clear direction. Russia is preparing for long-term confrontation with Ukraine and with us. Hostile actions against Allied countries are real and accelerating. Malicious cyber-attacks on both sides of the Atlantic. Assassination attempts on British and German soil. Explosions at an ammunition warehouse in Czechia. The weaponization of migrants crossing illegally into Poland, Latvia, Lithuania, and Finland. Jamming to disrupt civil aviation in the Baltic region.
These attacks are not just isolated incidents. They are the result of a coordinated campaign to destabilize our societies and discourage us from supporting Ukraine. They circumvent our deterrence and bring the front line to our front doors, even into our homes.
Putin believes that a serious, irreconcilable struggle is unfolding for the formation of a new world order. These are his own words. Others share his belief, not least China. We need to be clear-eyed about China’s ambitions. China is substantially building up its forces, including its nuclear weapons, with no transparency and no limitations. From 200 warheads in 2020, China is expected to have more than a thousand nuclear weapons by 2030. Its space launch investments are skyrocketing. China is bullying Taiwan and pursuing access to our critical infrastructures in ways that could cripple our societies.
Russia, China, but also North Korea and Iran are hard at work to try to weaken North America and Europe. To chip away at our freedom. They want to reshape the global order—not to create a fair one, but to secure their own spheres of influence. They are testing us, and the rest of the world is watching.
No, we are not at war, but we are certainly not at peace either. I want to be clear. There is no imminent military threat to our 32 Allies because NATO has been transforming to keep us safe. Defense spending has gone up. Innovation has accelerated. We have more forces of higher readiness, larger and more frequent military exercises. More troops and hardware on our eastern flank. And with Finland and Sweden, more NATO Allies. With all this, our deterrence is good—for now.
But it is tomorrow I am worried about. We are not ready for what is coming our way in four to five years. Danger is moving towards us at full speed. We must not look the other way. We must face it. What is happening in Ukraine could happen here too. And regardless of the outcome of this war, we will not be safe in the future unless we are prepared to deal with danger.
We can do that. We can prevent the next big war on NATO territory and preserve our way of life. This requires us all to be faster and fiercer. This is the time to shift to a wartime mindset and turbocharge our defense production and defense spending.
On defense production, I am absolutely convinced that ramping it up is a top priority. Since starting at NATO, I have been to Ukraine and seen what they need to fight for freedom. I have visited engineers at Thales in France, a Rheinmetall factory—not in Germany, but in Italy—and Turkish aerospace industries in Turkey. I saw the capabilities they provide. I have met with industry representatives who have told me what they require to increase their production.
I can tell you, there is a lot that needs to be done to ensure long-term deterrence and restore peace. We are not where we want to be. Our defense industry here in Europe has been hollowed out by decades of underinvestment and narrow national industrial interests. When our continent was at peace, defense became an optional extra. As a result, our industry is too small, too fragmented, and too slow.
Meanwhile, Russian arms factories are churning out war equipment around the clock. Despite the heroic efforts of our Ukrainian friends, Russia is reconstituting its forces much quicker than we had anticipated. They are learning fast from the battlefield.
China’s military-industrial base is also growing. According to some sources, China is acquiring high-end weapons systems and equipment five to six times faster than the US. It is heavily investing in munitions, accelerating space capabilities, and expanding its nuclear arsenal—without any transparency or limitations. China is also challenging our technological edge by investing massively in disruptive technologies like AI, quantum, and space. All this will help China with planning, command and control, and targeting.
Russia and China are racing ahead. We risk lagging behind. This is very dangerous. But it does not have to be. If we boost our industry, we can outpace our competitors. So, what are we waiting for?
We already have robust defense plans in place. We know exactly how we will defend our Alliance and what future assets and capabilities we need—from ships, tanks, jets, and satellites to new drone technologies. Ukrainians are fighting against Russian swarms of drones. That is what we need to be prepared for.
We also already have committed to accelerating the growth of defense industrial capacity and production across the Alliance. Now we must deliver. I repeat—deliver on our commitments. We all have a part to play in making this happen.
To governments, I say: give our industries the big orders and long-term contracts they need to rapidly produce more and better capabilities. Buying only big-ticket items that are delivered too late will not keep us safe. We also need modern capabilities that use the most advanced technologies. And we need them now. So, embrace risk and invest in a pool of innovators across our countries.
Embracing risk requires governments to change outdated procurement rules and reconsider detailed national requirements. With a million casualties on our doorstep, we have no time to waste. As an example, related to armored personnel carriers: one nation needs the rear door to open to the left, another to the right, and a third upward. All these requirements are mandatory. Is this how we define our needs and priorities, especially when time is of the essence? This has got to change.
I also say to governments: stop creating barriers between each other and between industries, banks, and pension funds. Instead, tear these barriers down. They only increase production costs, stifle innovation, and ultimately hamper our security.
To the defense industry, I say: you need to do everything you can to keep us safe. There is money on the table, and it will only increase. So, dare to innovate and take risks. Come up with solutions to counter swarms of drones and other new war tactics. Put in the extra shifts and build new production lines.
Finally, to the citizens of NATO countries, especially in Europe, I say: tell your banks and pension funds it is simply unacceptable that they refuse to invest in the defense industry. Defense is not in the same category as illicit drugs or pornography. Investing in defense is an investment in our security. It is a must.
This brings me to my main point: defense spending. It is true that we spend more on defense now than we did a decade ago. But we are still spending far less than during the Cold War, even though the threats to our freedom and security are just as big, if not bigger.
During the Cold War, Europeans spent far more than 3% of their GDP on defense. With that mentality, we won the Cold War. Spending dropped after the Iron Curtain fell because the world seemed safer. It is not anymore.
A decade ago, Allies agreed it was time to invest in defense once again. The benchmark was set at 2%. By 2023, NATO Allies agreed to invest at least 2%. At least. I can tell you, we are going to need a lot more than 2%.
I know spending more on defense means spending less on other priorities. But it is only a little less. On average, European countries easily spend up to a quarter of their national income on pensions, health, and social security systems. We need a small fraction of that money to make our defenses much stronger and to preserve our way of life.
Prioritizing defense requires political leadership. It can be tough and risky in the short term, but it is absolutely essential in the long term. Some people will tell you otherwise. They think strong defense is not the way to peace. Well, they are wrong. Because without strong defense, there is no lasting security. And without security, there is no freedom for our children and grandchildren. No schools, no hospitals, no businesses. There is nothing.
Those who lived through the Second World War know this. And our Ukrainian friends are living it every day. When I was in Kharkiv earlier this year, I saw so many buildings completely destroyed. I stood in rubble where homes used to be, where families used to live. I saw schools moved underground into metro stations. It was very moving to see children so eager to learn and teachers so eager to teach, despite their lives being completely disrupted. I visited the wounded in hospitals—soldiers who had lost limbs. War is brutal and ugly.
War is also very costly in economic terms. Ukraine, as we speak, is allocating nearly a quarter of its GDP for defense next year. That is more than ten times what European NATO Allies spend. A harsh reminder that freedom does not come for free.
If we don’t spend more together now to prevent war, we will pay a much, much higher price later to fight it—not billions, but trillions of euros. That’s if we come out on top, and that’s if we win.
In politics, there is a time to talk, a time to decide, and a time to act. I know politicians talk a lot—that is what I am doing here today. They make decisions when needed, sometimes difficult ones. But to act, people must support those decisions. It is in your hands.
Today, I call for your support. Action is urgent. To protect our freedom, our prosperity, and our way of life, your politicians need to listen to your voices. Tell them you accept making sacrifices today so that we can stay safe tomorrow. Tell them they need to spend more on defense so that we can continue to live in peace. Tell them that security matters more than anything.
I am confident that collectively, at NATO, we can continue to keep our one billion people safe. We have enormous advantages. We are 32 Allies strong. Together, NATO Allies represent half of the world’s economic and military might. We have exceptional intelligence services, innovative industries and businesses, some of the best universities and research institutions in the world. And we have many partners across the globe.
When we put our minds and political will to it, there is nothing we cannot do. Europe and North America together. Our adversaries think they are tough, and we are soft. They invade other countries while we uphold international rules. They oppress their people while we cherish freedom.
They should remember that there is no greater power than democracies coming together. When we are attacked, our response is fierce. To ensure no one ever considers attacking us, we must maintain long-term deterrence. We can do this. We have done it before. We can do it again.
Фото: NATO
