Вісті з фронтів. 01.12.2024
Сьогодні друга частина по Куп’янському напрямку. Перша частина тут.
Спочатку, як завжди, трохи загальних зауважень:
– На Куп’янському напрямку, очевидно, командування противника намагається діяти “нелінійно”, прагнучи створити певні складнощі системі оборони ЗСУ не тільки зі сходу та півдня, а й північніше міста, в районі с. Дворічна. На даний момент передові підрозділи противника переправилися вже південніше селища й по суті створили другий “ротний” плацдарм по загальному напрямку Масютівка – Западне.
– Таке наполегливе бажання противника форсувати р. Оскіл зразу на кількох ділянках (такі собі “Кринки навпаки”), тим більше у не досить сприятливий період року (осінньо-раньозимова розпутиця, НЕзамерзлий ще Оскіл) саме у районі с. Дворічна, ймовірно, свідчить про те, що в загальному задумі\плані наступу УВ “Запад” на Куп’янськ цьому відтинку фронту відводиться достатньо серйозна увага.
Яка саме? Чому саме тут і навіщо? Спробуємо розглянути нижче.
1. Отже, ймовірно, по цьому напрямку (на Дворічну) діє приданий 1-й танковій армії (ТА) противника комплект сил і засобів зі складу його 6-ї загальновійськової армії (ЗВА), яка, в свою чергу, входить до складу УВ “Север” (ЛенВО).
Скоріш за все, українські війська на цьому напрямку мають справу з підрозділами її 69-ї мотострілецької дивізії (мсд). Як мінімум половину її, очевидно, командування противника свого часу перегрупувало сюди з Вовчанського напрямку (скоріше за все, мова йде про підрозділи 344-го та 350-го мотострілецьких полків\мсп цієї дивізії). Причому зробило воно це саме з метою активізації в районі с. Дворічна.
Цілком можливо, що в якості “передового ешелону” та “передових штурмових груп” при форсування р. Оскіл і захоплення плацдармів на її правому березі в районі с. Дворічна також використовуються малі піхотні групи одного з 3-х батальйонів так званого “союза добровольцев донбасса” (скоріш за все, барс-9, він же “орёл”), а також РДГ, сформовані зі складу окремого розвідувально-диверсійного загону “ветер”, 96-ї окремої розвідувальної бригади (орзбр) та 16-ї окремої бригади спеціального призначення (обр СпП), загалом, приблизно до зведеного “загону” (батальйону).
В свою чергу, південніше Куп’янська-Вузлового, на відтинку, де противник прорвався до р. Оскіл, між Колісніківкою та Кругляківкою (у смузі наступу його 1-ї танкової армії\ТА, зокрема, її 2-ї мсд), росіянам поки не вдається суттєво розширити “ділянку контролю” принаймні до с.Глушківка та Загризове. Що певним чином поки гальмує їх загальний наступ на Куп’янськ-Вузловий з півдня вздовж р. Оскіл. Адже в такій ситуації залишає вразливою їхню “кішку”, яку вони простягнули до р. Оскіл.
На даний момент на напрямку головного удару (нгу) 1-ї ТА противника по дирекції на с. Ківшарівка (з боку с. Піщане (нижн.) та с. Колісніківка діє саме 2-а мсд та частково 4-а танкова дивізія (тд) 1-ї ТА. Й було би логічно саме на цих напрямках “нарощувати зусилля” командуванню противника, в першу чергу, розширивши свій “коридор” до Осколу. Однак, замість цього воно намагається обійти с. Дворічна, форсувавши р. Оскіл взагалі значно північніше свого нгу. Постає цілком закономірне питання – а навіщо воно те робить?
2. Очевидно, що на Куп’янському напрямку в оперативно-тактичному відношенні противник переслідує дві основних цілі, а саме:
– прагне повністю ліквідувати північну “відрізану” частину нашого плацдарму на лівому березі р. Оскіл,
– а також відповідно зайняти повністю Куп’янськ-Вузловий та лівобережну частину м. Куп’янськ, а також СТВОРИТИ УМОВИ для подальшого наступу на основну частину міста Куп’янськ на правому березі р. Оскіл.
Однак, на даний момент у цьому сенсі командування УВ “Запад” противника також має дві основні проблеми:
– Очевидну нестачу сил і засобів для подальшого РОЗШИРЕННЯ масштабу наступу (на даний момент УВ “Запад” і зокрема його 1-а ТА з приданими силами та засобами зі складу УВ “Север” може наступати там, де воно ВЖЕ наступає. Але власне для штурму самого м. Куп’янськ, тим більше з очевидною необхідністю форсувати р. Оскіл ЗНАЧНИМИ силами, воно потребуватиме КАРДИНАЛЬНОГО посилення).
– Окрім того, очевидно, що через наявність р. Оскіл у смузі наступу УВ “Запад” на Куп’янському напрямку звична для російського командування “методологія” з “обходом і охватом” має дуже небагато перспектив і шансів бути реалізованою саме у тому вигляді, до якого звикли у російських штабах.
Саме ці дві проблеми й примушують російське командування шукати “нетривіальні підходи” до вирішення “Куп’янської проблеми”.
У цьому контексті спроба “взяти” Дворічну майже фронтально (по суті, в лобову), шляхом “переправи через Оскіл вище та нижче неї”, тим більше явно незначними силами, в умовах наявності ЗНАЧНИХ складнощів із їхнім нарощуванням, виглядає, м’яко кажучи, дуже й дуже сумнівно.
Якщо так кортить прорватися у Куп’янськ саме “через Дворічну”, то набагато логічнішим і адекватнішим було би з самого початку діяти вздовж ПРАВОГО берегу р. Оскіл від самого кордону по двох напрямках – Одрадне – Колодязне та Строївка – Кам’янка – Красне Перше. Однак, росіяни вперто лізуть саме “через Оскіл” в районі Дворічна.
3. Як на мене, існує декілька МОЖЛИВИХ причин такої, на перший погляд, неадекватної поведінки російського командування, які при більш детальному розгляді роблять ці дії росіян не такими вже й неадекватними.
– Перша думка, яка “приходить в голову”, ми маємо справу з банальним прагненням відволікти увагу та відтягнути резерви нашого Куп’янського угрупування на другорядну ділянку напередодні початку наступного етапу (продовження) наступу на сам Куп’янськ у смузі саме 1-ї ТА. Логіка тут зрозуміла – північніше Куп’янська створюється “загрозливий” плацдарм(и), які примушують українське командування частину своїх сил і засобів зі складу свого Куп’янського угрупування залучати якщо не до їхньої ліквідації, то надійного блокування, а в цей час всі три дивізії 1-ї ТА (2-а мсд, 4-а та 47-а тд) розпочинають масовані та інтенсивні атакуючі\штурмові дії зі сходу, південного сходу та півдня у бік Куп’янська, їх підтримують підрозділи 25-ї омсбр та 11-го АК з боку Синьківки, де вони ВЖЕ мають між нею та Осколом досить “перспективне” вклинення.
– Як варіант, цілком можливо, що тактичні дії “через Оскіл”, в районі Дворічної є своєрідним прологом того, що я згадав вище, – наступу “від кордону” вже ВЗДОВЖ правого берегу р. Оскіл, але на цей раз вже силами УВ “Север” (угрупування “Белгород”), зокрема, основними силами 6-ї ЗВА. Яке, безумовно, у випадку успіху буде підтримане активними ОДНОЧАСНИМИ діями противника (1-ї ТА) “з фронтального боку”.
– Й третій, менш ймовірний, як на мене, варіант, – вони дійсно прагнуть “взяти Дворічну” та обійти Куп’янськ з півночі, прориваючись на Лозову Першу та в район Велика та Мала Шапківки – Кіндрашівка – Тищенківка. Й таким чином, заблокувати дорогу Великий Бурлук – Куп’янськ. Але в такому разі ми би вже бачили “якісь приготування чи спроби” противника форсувати Оскіл не тільки північніше Куп’янська, а й південніше нього (наприклад, по напрямку на Сенькове чи Пристін), що було би цілком логічним і в “межах основних принципів військового мистецтва”, які нині сповідують у болотяному ге-ша та всіх інших менших ша.
За великим рахунком, у дійсності це може бути будь-яка з цих трьох “версій” або навіть їх компіляція чи комбінація. Як “за”, так і “проти” кожної з них існує чимало факторів, розглядати їх саме з цієї точки зору ніякого “фіЦбуку” не вистачить.
Тому я написав їх по мірі зменшення ймовірності, де перша, як на мене, найбільше вірогідна, а третя – найменше.
4. Як би там не було, але від реалій на Куп’янському напрямку нікуди не дітися.
На даний момент основний обсяг російського “стратегічного резервУ” їде у два місця – у “курскую волость” та у “південно-східний кут” (Покровський, Курахівський та Времівський напрямки).
В таких умовах командування УВ “Запад” все одно може ПРОБУВАТИ штурмувати Куп’янськ, що воно й так вже робить, але переважно власними силами, причому не такими вже й великими, (див. мій попередній пост).
Звісно, що в такому разі шанси на кінцевий успіх штурму значно менші, ніж це було би в умовах суттєвого нарощування обсягів сил і засобів як всього УВ “Запад”, так і 1-ї ТА, яка діє на Куп’янському напрямку, зокрема.
А для цього потрібні принаймні дві речі:
– ЧАС.
– І власне самі ці “стратегічні резерви”, які, очевидно, після літньо-осінньої кампанії 2024 року російському командуванню доведеться ЩЕ ПОПОВНЮВАТИ.
Для розуміння, м. Авдіївка (цілком співставне з Куп’янськом місто) та прилеглі території протягом 4-х місяців штурмувало 2 (ДВА) угрупування військ противника (“Центр” та “Юг”), які “на піку” своєї потужності разом нараховували до 110-112 тисяч в\сл. Тут діяли зразу 3 (ТРИ) загальновійськових армії (2-а, 8-а та 41-а ЗВА), окрема танкова дивізія (90-а тд) + армійський корпус (1-й АК).
Ну, й порівняйте це з тим, що зараз наступає на Куп’янськ (див. мій попередній пост). Очевидно, що 37 тисяч – це не 110 і навіть не 100 тисяч.
Якби у противника не було певних питань у “курской волости”, цілком можливо, що це не становило би для нього особливої проблеми (можна було би підкидати ОДНОЧАСНО як під Куп’янськ, так і під Покровськ та Курахове).
Тому, як на мене, на Куп’янському напрямку командування противника зараз може “изгаляться”, як схоче, – форсувати Оскіл “туди-сюди”, засилати штурмові бронегрупи на сам Куп’янськ і т.д. Але, вирішальним фактором для цього напрямку на даний момент все ж таки там є, в більшій мірі, стан і рівень боєздатності саме українських військ, а не тих, хто зараз на них наступає.
А ось із цим, скажімо так, “існують проблеми”. Але то тема окремої розмови.
Фото: Генштаб ЗСУ
