Американські новації у сфері протиповітряної оборони
У США завершилася виставка AUSA 2024, яка завжди була маркером розвитку їхніх Сухопутних військ.
Особливу увагу цього року приділили питанням захисту від загроз з неба — урахували досвід нашої війни; дії БпЛА над Європою та Африкою, поки НАТО несе службу в режимі де-юре мирного часу; погрози Китаю повернути Тайвань (досвід війни Росії проти України там вивчають обидві сторони); удари Ірану по Ізраїлю.
У 2025 році бюджетний запит на модернізацію оборони з повітря склав 5.6 млрд доларів — 50 % зростання, в основному на датчики, на РЛС кругового огляду LTAMDS (сьогодні все, що стоїть на озброєнні, має секторальну схему) і різні системи інтеграції з тактичним рівнем. Терміни, до речі, для того самого LTAMDS уже минули щонайменше рік тому через прошивку, і це ще не кінець — кожне наступне покоління зброї розробляти складніше й довше через електроніку, РЕБ, нові протоколи зв’язку.
Усі ці моменти вкрай важливі для нас, оскільки Україна критично залежить від американських технологій у сфері ППО/ПРО.
Бо більшість ПРО — це Patriot, у NASAMS є чимала частка роботи американської компанії Raytheon, тактичні системи типу Avengers, Vampire і ПЗРК Stinger, понад три десятки РЛС. Зверху донизу технології, які ми використовуємо, вшиті саме США. Тож куди саме віє вітер у них, стосується й нас.
Важкі далекобійні системи на кшталт Patriot модернізують, і їхній життєвий цикл теж продовжиться — покращать ракети до PAC-3 MSE, прошивку та можливості РЛС в ідентифікації дронів.
Коли закриють розробку нової ракети LTFI, через дорожнечу програми зосередяться на наведенні на ціль, більш енергетичному паливі, зниженні маси, підриву якомога ближче до цілі.
Нам це на руку: довше залишиться актуальною і матиме шанси на модернізацію наша поточна архітектура (ті самі найновіші німецькі або румунські системи Patriot), можна розраховувати на пакети допомоги з ракетами, що виходять з терміну зберігання.
Особлива увага буде прикута до захисту ПРО від невеликих цілей (не тільки до самозахисту від балістики) — тривають експерименти з реактивним БпЛА трубного пуску Coyote, який може збивати ворожі апарати не лише як камікадзе, а й некінетичними засобами (мікрохвилі, РЕБ).
Сама система складається зі стаціонарних РЛС (частина на автомобілях) і двох багатоцільових бронемашин (на одній — пускові, на іншій — РЕБ).
Тобто як варіант створюватимуть район заборони доступу за допомогою перешкод, патрулювання своїх БпЛА й чергування розрахунків, які запустять Coyote. Подальша модифікація «зенітних дронів», щоб вони роздавали перешкоди, служили ретрансляторами і збільшували час автономності, ймовірно, теж стане бажаною.
Ключовим для розвитку визнали IBCS — інтегровану систему бойового управління ППО. Яка зв’язує у єдину мережу важкі системи, тактичні пускові, розрахунки малої зенітної арти й ПЗРК, літаки, РЛС, оптичні канали, сервери на автомобілях.
Якби стояло завдання описати це одним реченням, то «будь-який датчик — будь-яка ракета». Це комплекс протоколів, каналів зв’язку й алгоритмів супроводу, ідентифікації та знищення всього чужого, що виявлять у повітрі.
Тобто, припустимо, засік радар Patriot Су-30, але борт пішов за радіогоризонт або прикрився перешкодами, ціль пізніше знову ненадовго захопив малий радар Saab Giraffe, ще пізніше уточнила азимут оптична станція, а відпрацював по цілі розрахунок ПЗРК, який вивели в точку перехоплення, — заощадили ракету, не підставляли під загрозу дорогий РЛС безперервним випромінюванням, зберегли канальність для можливої атаки дронами.
Не треба винаходити велосипед — наша старенька «Стріла-10» збила новий «Оріон», який керованими бомбами і ПТУР повинен розбирати такі цілі рутинно.
Але наші побачили «аналоговнєтний» першими, а російський розрахунок БпЛА «Стріли» не побачив.
США продовжать передавати у війська два батальйони тактичного рівня ППО щороку. Натомість M1097 Avenger виводять у резерв і на ринок, а значить, і нам щось припадатиме.
Як приклад, що розробляють у США — найновіший IM-SHORAD на базі Stryker, який має і далеку ракету, і класичні Stinger, і РЕБ, і 30 мм гармату.
Перші машини, до речі, поїхали до Командування Європи у 10-й AAMDC. Перші радари LTAMDS планують на Гуам, на Азіатський ТВД, а тактичний рівень — туди, де зараз найщільніша робота з дронів.
Мова не про те, що добре бути здоровим і багатим, а що навіть армії США не вистачає ресурсів упроваджувати вузьку спеціалізацію, експериментувати з пілотованими перехоплювачами й розраховувати, що можна все вирішити тільки ракетами.
А до лазерів на озброєнні поза передсерійними партіями поки що далеко через обмеження, пов’язані з дитячими хворобами, погодою, енергоефективністю, можливими методами протидії на кшталт аерозолів.
Загалом ренесанс малої зенітної артилерії; дрони проти дронів; ціна кінетичних перехоплювачів проти балістики (яку можна зробити не зовсім точною, із завданням стадіон туди-сюди) важлива навіть для економіки такої держави, як США; єдине цифрове поле бою, коли будь-який датчик повинен дати вказівку цілі будь-якій ракеті. Ну і багатоцільові платформи — коли машина і РЛС, і зенітка, і пусковий носій, і РЕБ, і оптична станція. Ну й те, що Patriot продовжать модифікувати й не знадобляться дорогі нові ракети, яких навіть США отримували б по чайній ложці на рік, теж непогано.
Та й система IBCS у тому чи іншому вигляді також пройде (якщо вже не пройшла) обкатку на нашій війні.
