Відмитися від корупції
«В Україні скрізь корупція», – чуємо на Заході на всіх рівнях. Необхідність її подолати приповідкою звучить чи не у всіх документах, резолюціях і рішеннях щодо України.
Цей аргумент став зручним виправданням для відкладення, затягування, або й скасування життєво необхідних рішень.
Стереотип про «корумповану Україну» слід подолати. Як і саме явище корупції, він суттєво шкодить справі виживання країни.
Можна скільки завгодно заперечувати і обурюватися. Можна вигукувати «А самі!», навіть наводити приклади корупції в країнах-членах НАТО. Все буде дарма.
У міжнародних відносинах немає справедливості. Є лише ефективність. Недарма у міжнародних рейтингах здебільшого оцінюють не «корупцію», а «сприйняття корупції». Так, саме враження, яке створює країна.
І в цьому є свої закономірності. Представники влади можуть скільки завгодно провіщати, що «в нас корупції немає». У відповідь – регіт або глузливі посмішки й погіршення сприйняття країни. Особливо на тлі багатомільярдних оборудок посадовців, тиску контролюючих органів на бізнес, прокурорів-інвалідів і «крупних» МСЕКів.
Натомість змінити враження від України як корумпованої країни – це задача зі сфери національної безпеки.
І тому, що «корупція» – улюблена тема рашистів, а також усіляких «розуміючих путіна» і просто популістів, які виступають за зменшення допомоги Україні.
І тому, що фактори високої корупції – слабка незалежність судів, непевне верховенство права, сваволя чиновників і різних контролюючих органів – це номер один у списку на виправлення при вступі до ЄС і НАТО.
Зрештою, і тому, що набагато комфортніше жити в країні без корупції, ніж з нею.
Але тут потрібна кардинальна зміна підходу. Ритуальні увіщування «у нас нема корупції, а інша думка – це російське ІПСО», камлання «не виносьте сміття з хати» і навіть ухвалення під тиском партнерів, громадськості та опозиції кількох законів картини не змінять.
Для якісних змін потрібно якісно змінитись. Притому зміни повинні бути самоочевидними, демонстративними, неспростовними.
1. Перестати сприймати Верховну Раду як відділ законодавчих ритуалів президентського офісу, а опозицію – як «козлів, які заважають нам жити». Таке ставлення до добра не доводить, перевірено.
Максимальна відкритість Погоджувальної, увага до пропозицій опозиції, повернення до консенсусу часів лютого-березня 2022, – і якість законотворення, авторитет Парламенту і з ними сприйняття «ефективних зусиль із подолання корупції» злетять до небес.
Формування Уряду єдності та порятунку стане усвідомленою необхідністю, але це вже наступний крок.
2. Ухвалити закони, яких чимало накопичилося в надрах ВР, щодо спрощення адміністративки, звуження повноважень контролюючих і перевіряючих органів, стабільності податкового і митного законодавства.
«Білим» має бути визнано весь бізнес, який платить податки і зарплати, а не лише дружній до влади.
Це різко зменшить кількість негативних сигналів від інвесторів, із яких у посольствах і столицях партнерів формується бачення і сприйняття «корупції».
3. Відкрити шлюзи для викриття і знешкодження корупції на усіх рівнях.
Повернення свободи слова і співпраця антикорупційних органів із опозицією, журналістами, розслідувачами, експертами.
Вскриті випадки мають прозоро розслідуватися, а результати переконливо представлятися.
Усе це змінить «атмосферу», середовище, в якому здійснюється управління в Україні. Для корупції залишиться набагато менше місця.
Натомість створиться наратив «Україна обʼєднана у викоріненні корупції». Саме те, що потрібно для подолання «сприйняття» України як корумпованої держави.
А як при цьому керувати з президентського офісу? А ніяк. А Президенту, Парламенту, Уряду діяти за Конституцією.
Поки влада такого не хоче. Тож і ходимо по колу. А його необхідно розірвати.
Ілюстрація: USAID/ENGAGE Програма «Долучайся!»
