Північна Корея відправила до росії регулярні війська
Олександр Коваленко / Обозреватель
Протягом минулого тижня надходило дедалі більше підтверджень того, що КНДР відправила до Російської Федерації свої регулярні війська для подальшого застосування їх в Україні. З різних джерел звучали різні цифри про те, скільки північнокорейських окупантів може бути відправлено на війну, і найбільша з названих – 12 тисяч. Чи багато це, чи мало, і як це може позначитися на фронті?
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
Третя сторона
Росія ще в 2022 році робила спроби залучати до бойових дій в Україні іноземні сили, коли до російського командування стало приходити усвідомлення того, що війна буде не швидкою, а навпаки. Високий рівень втрат вже тоді створював відносну проблематику у питанні пропорції сил та засобів, необхідних для утримання та наступу.
На сьогодні в Україні залучено понад 550 тисяч російських окупантів, що втричі більше, ніж їх було 2022 року, на початку повномасштабного вторгнення. Але за цей період просування РОВ у наступі сповільнилося у 80 разів, а втрати зросли майже у 10 разів.
Така зміна пов’язана з безліччю факторів, основним з яких є критична диспропорція кількості сил з їхньою штатною комплектацією засобами – тобто співвідношення підрозділів та техніки. Вплинути на цю ситуацію командування російських окупаційних військ не зможе, оскільки вона повністю залежить від можливостей військово-промислового комплексу РФ забезпечувати армію всіма необхідними засобами. Тому дефіцит техніки намагаються закривати збільшенням людського ресурсу. Але й тут виникали проблеми.
У пропорції гіпертрофованого людського ресурсу у складі РОВ і можливостей, а також ефективності в наступі знову виник дисбаланс, що не дозволяє командуванню окупантів однаково по всьому фронту інтенсифікувати бойові дії. І Кремль вирішив продовжити нарощувати людську компоненту не лише за рахунок мобілізації, а й збільшення кількості армії та інших процесів. Але навіть це все сумарно не дасть того ефекту, якого прагне військово-політичне керівництво країни-агресора. Єдиний вихід із ситуації для них – залучення третьої сторони, яка свіжими силами швидко поповнила б склад РОВ.
Армія КНДР у Росії
У міру надходження минулого тижня інформації про північнокорейських військових, які вже перебувають на території Росії, можна було відразу зробити висновок, що це представники піхотних підрозділів. Нагадаю, що раніше я вказував на розміщення поблизу кордону з Росії чотирьох північнокорейських піхотних корпусів – це 8-й, 9-й, 10-й та 11-й – і було б логічним побачити представників саме цих формувань у РФ першими.
У той самий час не було зафіксовано переміщення військової техніки, приданої відповідним підрозділам. Тобто принаймні зараз до Росії вирушає виключно піхота у форматі маршового батальйону.
Поки що це не дає можливості відповісти на питання, чи північнокорейські підрозділи найближчим часом комплектуватимуться технікою з КНДР або отримають комплектацію російською технікою. Хоча, як на мене, вони так і залишаться виключно піхотною компонентою – маршовими батальйонами з мінімальною комплектацією. Причиною того є хоча б те, що Росія свою армію не може повністю штатно комплектувати технікою, а тут майже сучасний російський армійський корпус!
Нагадаю, що в 2022 році РОВ намагалися сформувати 3-й армійський корпус, витратили на це чотири місяці і ввели його в зону бойових дій недоформованим – замість 15 тисяч особового складу трохи більше 11 тис. Чекати чотири місяці командування окупантів зараз не буде, тому введення північнокорейської піхоти в зону БД відбудеться найближчим часом. Але на якому напрямі і з якою функцією?
Роль північнокорейців у війні проти України
Відразу хочу зазначити, що ми зараз верифікуємо, можливо, першу хвилю північнокорейських військових, за якою будуть додаткові. Тому ці 12 тисяч тіл можуть бути лише початком. Але розгляньмо саме їхню можливу роль і вплив на поле бою.
Думаю, приділяти увагу питанню мовного бар’єру та проблемам комунікацій і взаємодії, які виникнуть у підрозділів на полі бою, не варто. Це й так усі чудово розуміють. Навіть у РОВ з цим виникають проблеми – особливо в Курській області, де російські БТРи виїжджають на українські танки і знищуються прямим наведенням.
В умовах інтенсивних наступальних, штурмових дій постійна, безперервна комунікація відіграє найважливішу роль. У мене виникають серйозні сумніви, що північнокорейські підрозділи в цьому будуть зразково-показовими.
Отже, 12 тисяч. Скажімо так: це за російськими мірками недосформований армійський корпус (АК). І з цього слід поставити запитання: де його використовуватимуть і як? Чи буде це формування розміщене на одній ділянці фронту, своєї зони відповідальності, чи їх розподілять по різних ділянках?
Якщо цей північнокорейський АК відповідатиме за певну ділянку, то за відсутності штатної комплектації технікою він не надасть будь-якого ККД на окремо взятій локації і навіть більше – може досить швидко посипатися. Але можливі інші варіанти.
Цей армійський корпус може бути використаний для прикриття кордону Росії та України у Брянській, Курській та Бєлгородській областях РФ. Фактично кількісно він зараз перевищує групу військ “Брянск”. Або цими “інтернаціоналістами” можуть посилити Курське або Бєлгородське угруповання, що тимчасово може вирішити проблему окупантів з нестачею людського ресурсу на цих ділянках.
Другий варіант – це заміна російських підрозділів у глибокому тилу тимчасово окупованих територій України, що виконують функції утримання території та наглядово-репресивні. Тим часом російські підрозділи, що вивільняться, з глибокого тилу будуть перекинуті на лінію бойового зіткнення для посилення наступального потенціалу.
Третя і найчастіша, яка спадає на думку, версія – це, звичайно, безпосередня участь північнокорейців у бойових діях по лінії бойового зіткнення як штурмових підрозділів. Поява такої кількості особового складу на окремому напрямі може стати серйозним посиленням наступальних здібностей РОВ.
Наприклад, якщо північнокорейців зосередять на Курахівському напрямі, то як пробивна жива сила вони зроблять свою роботу, методично закидаючи наші позиції тілами. Якщо ж північнокорейський АК буде поділено на батальйони або, припустімо, на піхотні полки, ефективність такого застосування буде знижена, і вони швидше розсмокчуться в масі РОВ.
Залежно від таких варіантів застосування північнокорейського АК ситуація для нас матиме різні наслідки, але незмінним залишиться негативний ефект від одноразового збільшення кількості противника на одній або кількох ділянках фронту. Протягом останнього півріччя РОВ свій мобілізаційний ресурс розподіляли залежно від втрат, і по зоні БД переважно проходила компенсація. У цьому випадку рівномірний розподіл ресурсу на компенсацію втрат отримає свіжий приплив сил чисельністю 12 тисяч.
Висновки
У певному сенсі можливе одномоментне збільшення російських окупаційних військ на 12 тисяч – це саме те, про що я говорю вже досить давно: у 2025 році РОВ воюватиме переважно людським ресурсом у гіпертрофовано великій кількості, і СОУ слід до цього готуватися, адаптуватися. Поява північнокорейського армійського корпусу – це приблизно така сама стресова ситуація для СОУ, яку в 2025 у міру надмірного припливу людської компоненти відчували б наші рубежі та лінії оборони. І це буде перша перевірка на міцність.
Можливо, що саме перехідний період до збільшення армії на 180 тисяч та накопичення власного ресурсу і забезпечуватиметься для РОВ підтримкою північнокорейських підрозділів. Це і наштовхує на думку, що нинішній трансфер із 12 тисяч може бути не останнім.
По-різному можна оцінювати підготовку, досвід, мотивацію, рівень комунікації та адаптацію північнокорейських військових, але який би з вищевикладених варіантів застосування цих сил ми не розглядали, всі вони для нас мають лише негативний фактор. Додаткові 12 тисяч у проєкції місячних втрат та їх компенсації у РОВ – це не крапля у морі.
Якщо такі трансфери від КНДР стануть щомісячними, регулярними (хоча б протягом 3-4 місяців), то можна говорити про високі ризики для тих напрямків, де зосереджуватимуться північнокорейські підрозділи.
