Все зовсім непогано
Складаючи крайній економ-тиждень, я звернув увагу на кілька цікавих фактів.
1. Рівень розрахунків за ЖКГ в цілому по країні – 100,8%, хоча у Києві, наприклад – лише 42% (злидні там, певно). Частина населення платить уперед, користуючись відсутністю влітку оплати за опалення.
2. За шість місяців 2017 р. імпорт легкових автомобілів в Україну збільшився удвічі.
3. У першому півріччі 2017 р. гривневі кредити банків фізичним особам зросли на 13,4%.
Про що це говорить? У першу чергу про те, що незважаючи на все голосне ниття зраднюків, грошей на руках у українців побільшало, і українці їх із задоволенням витрачають – на автівки, на добробут, тощо.
Незважаючи на тарифи ЖКГ та інші жахи, через які Майдан-3 всепропадли нам обіцяли ще восени 2015-го.
А ще – товариш вчора поскаржився, що мусив відмовитися від крупного замовлення – не встигає. А ще – кав’ярень і генделиків якось менше не стає – хоча нам обіцяли масове їх закриття через підвищення мінімалки.
Не говорять цифри і власні враження про те, що жити стає все важче і важче. От хоч ріжте – не говорять.
Віщую, що зараз набіжать сірі й знедолені і заходяться розповідати жахи про своє життя скрутне. Не старайтеся. Я сам колись такі жахи розповідав, коли майстром працював на заводі – а потім зустрів інженера, звільненого кількома роками раніше з сусіднього цеху і дізнався, що той купує собі машину, бо зайнявся певним бізнесом – і непогано піднявся. Бо він шукав де заробити, поки я просто ходив на завод на роботу, керувати дядьками, які працювали хреново, бо гарно – не хотіли.
Добробут людини залежить не від манни з неба – а від ефективності будівництва свого добробуту цією людиною. Той хто крутиться і шукає – завжди живе краще того, хто чекає милості від інших. І ще – людині завжди чогось бракує.
І буде так – завжди.
