Щодо «плану Зеленського»
Давайте одразу домовимось обійтися без непотрібних “хіханьок”, бо на кону доля держави, а іншого президента в мене для вас немає.
Власне, Зеленський вже заявив, що представить Байдену «прагматичний план перемоги». Представить його вже цього місяця у Нью-Йорку.
Чи потрібен взагалі подібний план?
Безумовно. Це як банк видає вам кредит під конкретний бізнес-проєкт. Певна частина наших людей цей план бачить у тому, щоб Захід давав нам необмежену кількість грошей та зброї – допоки ми не виженемо агресора до кордонів 1991 року, а попутно ще й знищимо москву.
Так не працює. По-перше, на Заході давно ніхто не вірить, що ми у короткостроковій перспективі зможемо відвоювати ВСІ свої землі військовим шляхом. По-друге, інвестор повинен знати стратегічний задум – яким чином, якою зброєю та у які конкретні строки будуть досягнені конкретні результати.
Це дозволить західним посадовцям пояснити своїм громадянам, навіщо давати гроші Україні. Причому окремі представники європейських владних кіл відверто заявили українській стороні, що повна перемога України (вихід на кордони 1991 року) коштуватиме сотні мільярдів доларів, і що Вашингтон із Брюсселем не можуть дозволити собі такі витрати.
Емоційні заклики на кшталт “Ви хочете дочекатися, коли вб’ють всіх українців?” теж не працюють. От чесно, фермеру з Огайо, на податки якого йде допомога Україні, фіолетово, скільки українців чи сирійців загинуло, – він просто хоче бачити конкретний результат використання своїх грошей. А уряд зобов’язаний йому такий звіт надати. Цинічно? Так, але саме так це працює.
Чи вчасно саме зараз надавати такий план?
Ні. За місяць до виборів у США це недалекоглядно. Фінансування на цей рік вже є, один місяць очікування у цій довгій війні ніякої принципової ролі не зіграє. Але ми поки не знаємо, хто виграє вибори, і чи не “похерить”, скажімо, Трамп цей план разом із Зеленським тільки тому, що останній надав його демократам, не дочекавшись його “світлості”.
Але Володимир Олександрович часто поспішає. Він поспішив із отим потужним “самітом миру”, який зіграв тільки ту роль, що ще більше розділив прихильників і відвертих НЕсимпатиків України, а слово “потужний” почало асоціюватися з непристойною лайкою. Поспішає і зараз.
На сьогодні ж треба просто дочекатися позитивного рішення щодо використання “дальнобою”. Воно точно буде, і не варто рвати собі нерви риторичним питанням “чому так довго?”.
Що буде у тому плані?
Думаю, зради не буде. Бо всі ті високі гості, які вчора приїжджали до Києва, дали зрозуміти, що “сойтісь посрєдінє” – не варіант.
Те, що Україні доведеться піти на якісь компроміси, очевидно. Як і очевидно те, що здати Україну Захід не дасть. Не для того вони вкладають в неї стільки коштів, – екзистенційна перемога над путіним потрібна всьому цивілізованому світу. Тим більше, що концепція помінялась, як заявив учора Блінкен, страх ескалації віднині не буде вирішальним для США у процесі прийняття рішень по Україні. А компроміси та міжнародне право функціонують набагато краще, коли у Феміди в руках HIMARS, ATACMS, JASSM та F-16.
І наостанок…
Чудово знаю, що в Україні людей зараз емоційно хитає зі сторони в сторону – від “тільки повна перемога” до “нас кинули напризволяще, все погано”. Але іноді треба просто зачекати.
Колещата підтримки України крутяться, хай повільно, але крутяться. ЗСУ робить свою справу, ми допомагаємо ЗСУ – і це на сьогодні основний план. Наш з вами план.
На заставці: Зеленський зустрівся з держсекретарем США Ентоні Блінкеном й міністром закордонних справ Великої Британії Девідом Ламмі, Київ, 11 вересня 2024 р. Фото: ОПУ
