Ризики тотального відеоконтролю в Україні
Продовжуємо рухатися у бік “Чорного дзеркала». Хто ще не подивився серіал – бігом дивитися, усі сезони.
Так от, наші можновладці вирішили запровадити систему тотального відеоспостереження за громадянами та їхніми автомобілями (законопроєкт №11031).
Так щоб тільки вийшов на вулицю – камера тебе побачила, одразу вивела на екран ПІБ, дату народження, адресу реєстрації, номер платника податків, модель, марку та держномер зареєстрованого автомобіля, а також відцифрований образ обличчя. Цей образ є у держреєстрах на тих громадян, які отримали новий пластиковий паспорт-картку та крутили головою в Дії. Хто ходить із аналоговим паспортом-книжечкою (фу-фу, кричали діджиталізатори), тому буде трохи легше сховатися від всевидячого державного ока.
Тобто це наступний крок у побудові китайської моделі контролю за населенням.
Спочатку начебто ніщо не викликало підозри: зручна картка-паспорт (щоправда адреса реєстрації на папері А4), зручна Дія, зручний РезервХрестик, цифрові фото високої якості в базах даних, а далі – наступний крок, і ось він.
Таваріщ майор сидить собі у зручному кріслі з кавою і бачить, що умовний Корсун вийшов із дому і попрямував в аптеку. Ага, хворіє? Ану, глянемо у медичну базу даних, що там у нього. Далі пішов у ЦНАП, – ага, дивимося у базу ЦНАПів. Закордонний паспорт хоче отримати, втекти за кордон? Одразу вносимо в прикордонну базу відмітку «не пущать», під будь-яким приводом. Далі спустився у метро, – дивимося по камерах, куди поїхав. На якій станції вийшов, з ким зустрівся. Про співбесідника також повна інформація на екрані. Пішли в кафе? Чудово, там теж камери, навіть зі звуком. Чи не змову готують за кавою? Перейшов дорогу в неналежному місці? Кинув сміття не там, де треба? Все фіксуємо на відео. І так далі по всьому маршруту аж до повернення «об’єкта» додому – шикардос. Не треба всяких там проваджень чи ухвали суду – максимум інформації з мінімумом зусиль. А камери є в магазинах, у торгівельних центрах, на парковках, на дорогах, на вулицях, у парках, у службових приміщеннях, у публічних місцях, та й ще багато де. Повна історія життя кожного записується в автоматичному режимі у державних «хмарах».
Дехто скаже, так на Заході скрізь так, камери повсюди.
Воно-то так, але є нюанси, і суттєві. На Заході є система громадського та/або парламентського контролю за використанням такої інформації, її обробки та зберігання. Є підзвітність влади та силових структур, є система стримувань і противаг, а не один суцільний 95-й квартал у всіх гілках влади, надійно спаяний корупцією. І є працююча судова система.
А ще є незалежні агенції захисту персональних даних, керівників яких неможливо зняти з посади просто через його зависоку популярність у суспільстві.
А шо у нас в Україні? Якось покращився за останні роки громадський контроль за владою, правопохеронцями чи спецслужбами? Ага, щаз. Омбудсмен, не читаючи, підпише будь-який папірець від Федорова типу «Дія відповідає вимогам законодавства з захисту персональних даних», а потім Дію хакає військова розвідка росії.
І при цьому мінімальному рівні впливу суспільства на владу силовикам в Україні хочуть надати на порядок більше можливостей для збору компромату на «нелояльних», без заходів з попередження зловживань. Компенсаторів тупо не передбачається. Це як на дрон поставити двигун від F-16 і більше нічого не міняти.
А як стосовно вкрай вірогідного зливу цієї бази відеоданих?
У лютому 2022 систему відеоспостереження тупо вимкнули, тому що не мали інструментів забезпечити її безпеку. Не знаю, чи щось покращилося у цьому сенсі за 2,5 роки, але щось мені підказує, що все буде як завжди: як пиляти мега-бюджети на систему тотального відеонагляду, то черга бажаючих аж за обрій, а як тільки з неї станеться витік – крайнього не знайдеш. Завжди так було.
І це якщо говорити про умовних «хакерів». Але ж усі ми розуміємо, що у поточній конфігуранції нереформованої поліцейської системи, дані відеомоніторингу негайно стануть предметом підпільного багатомільярдного ринку.
Кому продаватимуть цю інформацію? Бізнесу для слідкування за конкурентами. Жінкам слідувати за чоловіками. Батькам для контролю за дітьми. Корупціонерам і антикорупціонерам. І ще багатьом бажаючим – у кого є відповідні гроші.
Звісно, основним замовником буде влада: для слідкування за журналістами, опозицією, небайдужими громадянами.
Безумовно, «вкрай необхідну» систему відеоспостереження аргументують «підвищенням суспільної безпеки». Яким таким радикальним викликам повинна протидіяти така система, не дуже зрозуміло. Ухилянтів ловити? Адже близько 6 мільйонів чоловіків призовного віку так і не зареєструвалися у Резев+.
Хоча більше все це схоже вже на підготовку до майбутніх виборів. Ніхто не може сказати, коли будуть вибори, але відеомоніторінг – також справа не швидка: поки гроші знайдуть, поки закуплять, поки побудують, поки протестують.
Та навіть і до виборів знадобиться – для збору компромату на неугодних та зачистки конкурентів. А то щось розкритикувалися, корупцію тут виявляють. Немає ніякої корупції, вся втекла за кордон ще у 2022-му. Правда ж?
P.S.: Для тих, хто вважає «та кому я потрібен, я людина маленька», маю розумову вправу. Проаналізуйте свій спосіб життя, уявіть, що все в ньому поза межами житла буде записано на відео і доступно широкому колу різних правопохеронців: від дільничого до генерала СБУ та «5-6 менеджерів». Бо таємниці є у кожного, і це нормально.
