Вісті з фронтів. 08.09.2024 (відео)
1. Командування “Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд”, очевидно, продовжує вживати заходів для стабілізації ситуації на Курському операційному напрямку й створення там суцільного фронту.
Зокрема продовжується перегрупування у зону відповідальності угрупування військ (УВ) “Север” додаткових сил і засобів. А саме, протягом крайнього тижня розпочалося переміщення наступних частин і підрозділів із інших операційних напрямків:
– З Сіверського та Краматорського напрямків переміщаються частини та підрозділи 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) в обсязі одного парашутно-десантного полку та розвідувального батальйону.
– З Курахівського напрямку – як мінімум до одного гаубичного самоходного артилерійського дивізіону зі складу 20-ї мотострілецької дивізії (мсд).
Окрім того, очевидно, командування противника намагається прискорити формування та розгортання додаткового резервного компонента у складі свого війська, який можливо було би задіяти вже протягом цієї осені.
Так на базі 14-го армійського корпусу (АК), хто забув нагадаю, до його складу входять дві “північні” бригади 80-а “арктична” окрема мотострілецька бригада (омсбр) та 200-а окрема омсбр, продовжується формування 71-ї мотострілецької дивізії (мсд).
Й хоча поки російське командування не вирішило, де саме використати її частини та підрозділи (чи у складу УВ “Центр”, чи у складі УВ “Север”, за місцем формування ряду її частин і підрозділів), а також має певні складнощі з укомплектуванням з’єднання особовим складом та штатним ОВТ, але очевидно, що найближчим часом воно таки зможе мати у своєму розпорядженні принаймні один мотострілецький полк зі складу цієї дивізії (ймовірно, 127-й мсп).
Як на мене, скоріше за все, він також поїде у Курську “губернію”. Наразі росіяни намагаються доукомплектувати його хоча б основною кількістю штатного ОВТ (виходить “не дуже”, бо, не дивлячись на всі зусилля, у полку все одно, наприклад, не вистачає ОВТ до штатної кількості, принаймні не менше як на 200 одиниць). Планується, що полк доукомплектується протягом вересня (максимум початок жовтня) з баз зберігання ОВТ і центрів мобілізаційного розгортання й буде переміщений у зону так званої “се-ве-о”.
Окрім цього варто відзначити, що протягом триваючого місяця, очевидно, у складі УВ “Центр”, яке оперує на Торецькому та Покровському напрямках, командування противника пробує наростити обсяг свого оперативного резерву.
Так у складі 41-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника (Торецький напрямок), його командування закінчує відновлення та бойове злагодження 1437-го мотострілецького полку (мсп), який після літніх боїв фактично “сточився” повністю.
Цю частину противник використовував раніше виключно як штурмову. Й після задіяння її у численних атакуючих\штурмових діях у смузі армії протягом серпня полк поніс катастрофічні втрати для рівня своєї боєздатності, очевидно, повністю її втративши, й був відведений “на відновлення”. Й ось, очевидно, його нарешті відновили.
Що в зв’язку з усім цим звертає на себе увагу?
В першу чергу, ОБСЯГИ сил і засобів, якими ВЖЕ оперує російське командування в якості оперативних резервів – окремі полки, батальйони та дивізіони. Ну, полк – ще більш-менш, але окремі батальйони та дивізіони – це, очевидно, ТАКТИЧНІ резерви, а не оперативні. Вони просто не здатні виконувати той обсяг завдань, для виконання якого призначені повнокровні бригади та дивізії. Російське командування, очевидно, не може цього не розуміти й тим не менш намагається юзати в якості саме оперативних резервів насмикані з різних місць полки та окремі батальйони.
Звісно, якщо їх збереться у достатній кількості, вони цілком можуть стати й оперативними резервами (достатньо буде додати їм відповідну структуру управління й звести в одне формування більшого рівня\угрупування).
Але справа в тому, що поки “не збирається”. Принаймні в тому випадку, коли це не передбачено російськими же планами, як це зараз відбувається на Курському операційному напрямку, де ми маємо сумнівне задоволення спостерігати у складі УВ “Курск” противника таку собі “солянку” або, краще сказати, “конгломерат” сил і засобів, стягнутих туди в якості того, “что было под рукой”.
Як наприклад, 810-а окрема бригада морської піхоти (обр МП), яка очевидно заїхала далеченько від основних своїх “операційних районів” і яка по суті являє собою “намобілізовану” дивізію (чисельність особового складу доходить до позначки у 10-11 тисяч чоловік), але яка діє на Курському напрямку лише двома своїми батальйонами (1 дшб + 1 об МП), бо решта або небоєздатні, або задіяні на інших напрямках.
Цілком можливо, що найближчим часом російське командування спробує провести у складі УВ “Север” таке собі переформатування сил і засобів, коли кінець кінцем визначиться зі складом сил і засобів, яким буде доручено “вирішувати Курську проблему”.
2. На Покровському операційному напрямку, судячи зі всього, відбувається те, про що я писав 22 серпня (о 4:08) й далі.
Очевидно, противник завершує реалізацію свого задуму щодо флангового охоплення та ліквідації плацдарму ЗСУ східніше р. Вовча в районі Невельського силами суміжних флангів УВ “Центр” та “Юг”. І, схоже на те, що командування ЗСУ не може цьому завадити. Більше того, рішення про відхід військ на рубіж Гірник – Курахівка також ним поки не прийнято (я поки не розумію, чого воно чекає й на що воно сподівається).
Передові підрозділи противника з півночі (ймовірно, 228-й мсп та 239-й тп 90-ї тд, 114-а омсбр та частково 5-а омсбр 1-го АК) вже вклинились в с. Українськ (на східній та південно-східній околиці), взяли під контроль північну частину Галицинівки та просунулись до північно-східної околиці Гірника.
В свою чергу, з півдня передові підрозділи УВ “Юг (5-а, 110-а та один батальйон 114-ї омсбр) перетнули р. Лозова північніше Красногорівки й досить суттєво просунулися вздовж південного берегу р. Лозова по напрямку Красногорівка – Олександропіль (про цей можливий “спурт”, я також писав).
Не мені пояснювати, що буде далі, якщо знову будуть зволікання з наказом на відхід передових підрозділів, принаймні за річку Вовча.
Утримати рубіж Желанне Перше – Желанне Друге (якщо тамтешнє українське командування сподівається на це) також не вийде. Противник ВЖЕ знаходиться на західному (протилежному) березі Вовчої й до того ж активно просувається вздовж неї у південному напрямку (Данилівка – Гірник).
Ситуацію МОЖЕ врятувати надійне та гарантоване утримання ЗСУ рубежу Гірник – Курахівка. Але щось не схоже на те, що у нинішніх умовах ЗСУ на це здатні.
Тому на місці наших керманичей, які вже поспішили заявити про якусь там “стабілізацію” на Покровському напрямку, я би не робив таких гучних й очевидно поспішних заяв і висновків. Ну, принаймні публічно.
Так, певні ознаки того, що противнику всі ці просування та “прориви” даються нелегко, й він вимушений вже перейти до чергового “перерозподілу” своїх сил і засобів вздовж усієї смуги наступу, таки є.
Але, ще раз повторюся, ніякої “стабілізації” чи “зупинки” у діях противника поки не спостерігається (він як атакував в районі Новогродівки, Красного Яру, Гродівки та Новоторецького, так і атакує). Той факт, що у нього там успіхи мінімальні (відбив пару спостережних пунктів), і загалом, пригальмував власне на Покровському напрямку, пояснюється виключно тим, що зараз він свої головні зусилля сконцентрував трохи південніше – у бік Селідового та на ліквідації нашого плацдарму на р. Вовча в районі Невельського.
Тому кричати “ура” та кидати у повітря чепчики дуже й дуже зарано, ба навіть взагалі не варто.
Фото: Генштаб ЗСУ
