Вісті з фронтів. 31.08.2024 (відео)
Поточна ситуація з двох “основних” напрямків.
1. Покровський напрямок.
Очевидно, передові підрозділи 90-ї танкової дивізії (тд) противника, підтриманні окремими підрозділами 27-ї мотострілецької дивізії (мсд) 2-ї загальновійськової армії (ЗВА), а також його 114-ї окремою мотострілецькою бригадою (омсбр), продовжують свої наполегливі спроби “звернути оборону” ЗСУ південно-східніше м. Селідове, яка відчутно заважає їм продовжувати наступ по дирекції на м. Покровськ.
Зокрема, з цією метою вони вперто атакують по напрямку Мемрик – Лісівка, намагаючись прорватись на східну околицю с. Українськ, а також по напрямку Михайлівка – Селідове, намагаючись “з ходу” вклинитись у систему оборони ЗСУ у самому цьому місті.
Наскільки я розумію, командування противника має намір примусити ЗСУ відійти на рубіж Українськ – Гірник, тобто витіснити їх підрозділи зі всієї території східніше р. Вовча на відтинку між Карлівкою та Красногорівкою.
У цьому сенсі не виключено, що найближчим часом по напрямку Красногорівка – Курахівка активізуються передові підрозділи 5-ї та 110-ї омсбр противника зі складу його 1-го армійського корпусу (АК) УВ “Юг”.
Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що безпосередньо на Покровському напрямку (район Новогродівки, а також район “Ярів”\ Красний, Крутий, Сухий) темпи просування противника впали до мінімальних.
Вже протягом крайніх 3-4 діб він (ймовірно, передові підрозділи 27-ї мсд та 15-ї омсбр) мав просування там лише у північно-західній частині Новогродівки у бік Сухого Яру (“між двома териконами”, вздовж залізниці), а також вздовж р. Журавка по напрямку с. Журавка – Красний Яр на відстань до 1-1.2 км. На решті відтинку смуги дії 2-ї ЗВА до Воздвиженки (й навіть частково далі – у смузі 41-ї ЗВА) противник по суті зупинився, тобто протягом крайніх 3-4 діб просування не мав.
Таким чином стає очевидно, що протягом тижня, що минув, командування УВ “Центр”, й зокрема його 2-ї ЗВА та 90-ї тд, які діють на напрямку головного удару, вирішили сконцентрувати свої головні зусилля не у напрямку безпосередньо м. Покровськ, а у бік м. Селідове та району східніше й південно-східніше нього. Що, в свою чергу, у сенсі забезпечення подальшого наступу у бік м. Покровськ виглядає цілком логічно, позаяк дозволяє противнику забезпечити з півдня лівий фланг свого ударного угрупування, яке безпосередньо діє у бік Покровська, тобто з найбільш вразливого для себе боку.
Іншими словами, противник зараз намагається позбутися того негативного ефекту, який здійснювала на його угрупування, націлене на Покровськ, з півдня успішна та вперта оборона ЗСУ в районі Карлівки.
У зв’язку з цим, очевидно, варто зазначити, що якщо тиск противника з півночі не припиниться, то найближчим часом ЗСУ таки доведеться відійти з-під Карлівки, Невельського та району північніше Красногорівки.
Більше того, утримання рубежу Українськ – Галицинівка у цьому сенсі стане для ЗСУ “критично важливим”. Інакше все може закінчитись куди більш значними неприємностями, ніж прориви противника в районі Очеретиного чи Прогресу.
2. Торецький напрямок.
Командування 41-ї ЗВА противника, війська (сили) якої розгорнуті та оперують на цьому напрямку, очевидно, намагається вирішити поставлені перед нею завдання переважно власними “внутрішніми резервами”.
Про це достатньо наочно свідчать темпи просування її передових підрозділів як безпосередньо по напрямку Північне – Торецьк, а також Нью-Йорк – Неліпівка, адже вони також дещо “впали”.
По суті, протягом тижня противнику вдалося:
– просунутись у районі “танку” та по напрямку Торецької виправної колонії №2 на відстань до 1 км.
– завершити захоплення с. Залізне и просунутись у бік Торецького тубдиспансера та психлікарні на відстань до 500 метрів.
– трохи розширити своє вклинення по дирекції Юр’ївка – Нью-Йорк – Неліпівка у лівий фланг, в бік Пантелеймонівки та Сухої Балки (десь по 250-500 метрів у кожний бік).
Таким чином стає очевидно, що у цій смузі противнику поки що не вдається повністю вирішити навіть найближчі завдання в тактичній зоні, хоча, звісно, певне просування в нього є.
Тобто, очевидно, без залучення додаткових сил і засобів командуванню 41-ї ЗВА противника доведеться найближчим часом або сконцентруватися на більш вузьких напрямках і ділянках, або взагалі відмовитися від “широкоформатних” наступальних дій і сконцентруватися на чомусь одному (чи власне продовжити високозатратні бої у самому Торецьку, чи завершити цю тяганину в районі Нью-Йорку та Неліпівки якимись більш рішучими та одностайними діями).
У цьому сенсі треба мати на увазі, що 41-а ЗВА противника й так ще раніше наступала лише на третині своєї смуги дії, тобто мала у порівнянні з 2-ю ЗВА куди більше “розріджені” у сенсі оперативної та тактичної щільності бойові порядки. Й це було невипадково, адже вона наносила допоміжний, “відволікаючий” удар “в лоб” на Торецьк, щоб скувати сили та засоби ЗСУ саме на Торецькому напрямку в той момент, коли 2-а ЗВА та 90-а тд розпочали “наступ на Покровськ”.
Більше того, у той момент її найбільше боєздатні з’єднання – 35-а та 55-а омсбр – були активно задіяні на суміжному з 2-ю ЗВА фланзі, тому по суті вона могла залучити до безпосереднього наступу на Торецьк лише 132-у омсбр зі складу 1-го АК та 74-у омсбр. Та й то першу – переважно з півдня, по обох боках дороги Костянтинівка – Ясинувата.
Однак, цілком несподівано як для ЗСУ, так і для себе самої її передові підрозділи зуміли здійснити достатньо успішний та глибокий прорив у тактичній зоні оборони ЗСУ на цьому напрямку. Й тому в якійсь момент частину оперативних резервів УВ “Центр” його командування задіяло саме на Торецькому напрямку. Але з того часу та моменту багато що змінилося.
Командуванню УВ “Центр”, як я й казав, таки довелося обирати між Покровськом та Торецьком, і, очевидно, воно обрало перший (цілком зрозуміло, адже для російського командування “змінити початковий план” – ціла історія).
На цей рахунок, думаю, найближчим часом командування противника проведе певне “міжопераційне” перегрупування сил і засобів. Особливо, в контексті зміщення його пріоритетів між різними операційними напрямками у світлі спроби таки реалізувати план своєї літньо-осінньої кампанії на 2024-й рік, принаймні в його основній частині.
Цілком можливо, в рамках цього у складі УВ “Центр” з’явиться ще один армійський корпус (ймовірно, 3-й АК з Краматорського напрямку), або у його зоні відповідальності сконцентрується увесь 1-й АК, а не тільки дві його бригади – 114-а та 132-а омсбр (особливо в світлі “необхідності вирішення завдань” на суміжному з УВ “Юг” фланзі). Чесно кажучи, найближчих планів і задумів російського командування в цьому відношенні я не знаю й телепатичними здібностями не володію.
Однак, логіка розвитку подій підштовхує вважати, що російське військове стратегічне керівництво спробує “максимально повно” реалізувати свій ВЖЕ ОЧЕВИДНИЙ оперативно-тактичний успіх на Покровському операційному напрямку (середня глибина просування противника на різних напрямках і відтинках з моменту початку Авдіївської наступальної операції противника складає на даний момент до 35-40 км).
Трохи підсумуємо…
На війні не буває нічого випадкового.
Як на мене, противник цілим рядом рішень його командних структур різного рівня по суті зараз об’єктивно надав ЗСУ шанс зупинити його ДО Покровська й повністю “вигальмувати” його наступ на цьому операційному напрямку.
Пояснювати, в чому полягає сенс цього шансу на мій погляд, звісно, я не буду. Лише зазначу, що він знову пов’язаний із часом.
Більш ключовим питанням у цьому відношенні є питання – чи скористається військово-політичне керівництво країни цим шансом у реальності, чи вважатиме його другорядним?..
На заставці: 24 ОМБр імені короля Данила, серпень 2024 р. Фото: Oleg Petrasiuk
