Цікаві аспекти Курської операції
З цікавих для мене моментів Курської операції:
1. Абсолютно апатичне населення росії.
Жодних масових протестів, збройних виступів і партизанки. Втекли старі, прийшли нові – ну, ок…
2. Масова здача в полон російських регулярних частин, майже як у 1941-му.
Справді, складається враження, що це російське прокляття: готовність вмерти під час загарбницьких війн (питання стимулів фінансового характеру, загороджувальні загони в тилу – винесемо за дужки) і повний параліч на власній території, коли напали вже на тебе.
Я ж вдруге повірив (вперше під час маршу Прігожіна на Москву), що підтримка Путіна серед населення мінімальна і грунтується виключно на маніпуляціях і страху.
Вважаю немудрою пропозицію нашої влади брати на себе відповідальність за звільненні російські території. Тим більше, що Верещук і відповідальність – це слова-антоніми. Та й проблеми з управлінням і забезпеченням наростатимуть – це не наші сильні риси.
Набагато раціональніше повернути на ці території «хороших росіян» з Вашингтонів-Лондонів-Парижів і нехай самоорганізовуються, проголошують поки що Курську область Росією без Путіна, Іншою Росією і покажуть клас, якою має бути справжня демократія. Під нашим контролем, звісно.
До речі, добрий друг України Ілля Пономарьов готовий за це взятися, а ми повинні йому допомогти у цій нелегкій справі.
Кремль постійно намагається знищити Україну не лише через псевдоісторичну маячню, ненависть до українців, бажання грабунку і задоволення збочених фантазій, а насамперед тому, що успішна демократична Україна під боком – перманентна загроза деспотичній Росії та кривавому управлінню Кремля.
Ось би й зайнялися тоді протистоянням не з Україною, а з Новою Росією у кордонах Білгородської, Брянської, Курської, Ростовської областей і Кубані. Великий Новгород проти Кремля, але з іншим фіналом 😉.
А ви кажете: сусідів не обирають!
Ще й як обирають!
Навіть створюють!
До десятого дня операції ЗСУ у Курській області визначилися її головні бенефіціари. Це країни Балтії та Швеція з Фінляндією.
Як зазначив під час візиту до Києва міністр оборони Литви, росія перекидає на фронт війська з Калінінграда. Це форпост новоствореного Ленінградського військового округу, пряме завдання якого – забезпечити домінування рф у районі Балтики та Скандинавії. А тут такий поворот.
Частково потенціал ЛВО підірвали зусилля на північ від Харкова. Нині, схоже, друга стадія.
Якщо раптом Фінляндія захоче відновити територіальну цілісність, то вона зможе це зробити в рамках історичних фінно-угорських земель – аж до Уралу. Хоча триста років їм таке щастя потрібне.
Естонія може сміливо проводити операцію щодо повернення вкрадених росією буїв.
Загалом, це максимально наочна демонстрація, наскільки рф «боїться» НАТО.
Також це вп’яте показує, що не потрібні додаткові аргументи на користь того, що Україна – це реальний щит Європи на сході. Якщо Україна буде вписана в європейську систему колективної оборони, у Москви навіть думок не буде лякати когось на Балтиці.
* * *
Ще один аспект руху в Курській області, який смикає струни ніжної російської душі: контрольовані ЗСУ 1000 км кв – це єдиний російський регіон росії, звільнений від кадирівців.
У багатошаровості тем російської дійсності є одна глибинна, яка ретельно витісняється, але продовжує жити. І рано чи пізно проросте.
1. З погляду довгострокових трендів, росіяни у рф перебувають у біді. Росіян стає менше як в абсолютних, так і у відносних числах.
Офіційно структура населення рф виглядає як 70% росіян/30% неросіян. Де-факто ситуація інша. Наскільки – встановити складно через численні маніпуляції. Реальні цифри ближчі до 60-65%/40-35%.
З одного боку, невідомо, скільки в рф осіло мігрантів із Центральної Азії та Китаю. З іншого боку, на тлі поганих цифр у росіяни записують усіх, хто не встиг ухилитися.
Наприклад, у період з 2010 по 2021 р. (тобто з урахуванням окупованого Криму) частка росіян у рф офіційно (!) знизилася на 5,5 млн осіб (або з 77,7% до 71,7%). При цьому наполовину (!!!) зменшилася чисельність українців – більш як на 1 млн. осіб. Ці люди нікуди не поділися – їх перетворили на «росіян», що наочно видно у Криму.
Без Криму та маніпуляцій з українцями кількість росіян поменшала мільйонів на 7. Це близько 6,5-7% етнічної маси росіян у рф. Народжуваність у росіян знижується на фоні пристойних цифр у національних республіках.
Це все – до повномасштабного вторгнення, втрати під час якого у рф (убиті, емігранти, ненароджені) точно більше 1 млн. Переважна більшість вбитих – росіяни.
Ситуацію з тимчасово захопленим українським населенням однозначно інтерпретувати на користь росіян не можна. Це дуже своєрідне населення.
У результаті виходить, що з трендами природного приросту та народжуваності вже через покоління співвідношення росіян/неросіян у рф буде приблизно 50/50. Але з одним важливим уточненням – неросійське населення буде молоде, активне і наполегливе, а російське – старіюче.
2. Напавши на Україну, путін створив для росіян величезні проблеми.
Дедалі частіше на різних рівнях настає прозріння: незалежно від підсумків війни, росіяни опиняться під великим тиском. На них повісять усіх собак (не на бурятів же з якутами вішати?). Їх усі ненавидітимуть. І, по можливості, будуть мститись. І це запрограмовано на десятиліття наперед.
А оскільки це матеріал, який слабшає, то в ситуації «росіяни проти всіх» у самій рф у росіян шансів на якийсь благополучний результат немає. За путіна і продовжувачів його режиму – точно.
На прикладі Чечні росіяни знають, що з ними буде у всіх національних республіках рф. І дуже скоро.
Тому об’єктивно на користь росіян як народу:
1) максимально швидко вискакувати з війни та
2) знімати проблеми з українцями (громадянами України) як із найбільшою та войовничою групою, яка точно мститиме.
3. Рік тому був дуже яскравий момент, який багато хто відзначив, але в самій росії зупинилися з інтерпретацією.
Кадировський бойовик Апті Алаудінов (до Курська його активно «вирощували» як один із варіантів зміни Кадирова, зараз можуть бути нюанси) на одному з федеральних каналів прямим текстом заявив: росіяни повинні народжувати більше дітей, інакше контроль над російським простором буде втрачено. Здавалося б, яка йому справа, що там із росіянами?
Нюанс у тому, хто такі росіяни у сучасній росії.
Це не народ – це проксі-структура. Різниця в тому, що народ – це самоцінна сутність зі своїми інтересами. А проксі-структура – це засіб для обслуговування чиїхось інтересів, найчастіше, на шкоду собі.
Функція росіян в імперії (поки що їх фізично більше) – забезпечувати певну легітимність контролю за ресурсами і проводити управлінські сигнали.
Кадиров має певну квоту доступу до управління проксі-структурою «росіяни». Через неї він піднімається на федеральний рівень і може «легітимно» відстоювати інтереси у різних регіонах та галузях. Без цього доступу кадировці стануть однією з етнічних банд, далеко не найчисленнішою та ресурснішою.
Недарма у рф вістря федерального невдоволення спрямоване проти таджиків і узбеків, а також їхніх структур (земляцтв і т.д.). Тому що, як тільки умовні узбеки остаточно легалізуються зі своїми структурами і зможуть швидко перетворювати мігрантів на росіян, кадировці здригнуться.
Номінально узбеків до 323 тис. (таджиків трохи більше – 350 тис.). Хоча тільки в Москві і першихих, і других у рази більше. А всіх чеченців (а кадировці – це не всі) – 1,6 млн.
Звідси тваринний страх Кадирова за виживання свого клану в майбутньому, спроби закріпитися на федеральному рівні та зберегти свою особисту армію. Вони всі більш-менш благополучні, поки їх бояться. А якщо раптом перестануть, та ще й важелів поменшає, – бути біді. ОАЕ не гумові.
4. На цьому тлі у рф пробиваються слабкі голоси, які фіксують такий момент. Якщо відкинути словесне лушпиння й різного роду імітації, то головним ворогом кремля у рф є російські націоналісти.
Та частина росіян, яка стверджує, що у російського народу можуть бути інші цілі, крім експансії, домінування над іншими народами та вмирання за царя та батьківщину.
Саме цих росіян кремль ретельно винищує. Саме на цій галявині ФСБ активно створює фейкові структури, щоб виявляти та давити у зародку російських неімперців.
Все це супроводжується барвистими хороводами на чолі з Гундяєвим та іншими скоморохами, що виробляють «велич», які вирішують єдине завдання: щоб думки про реальні інтереси російського народу, які блукають у головах окремих людей, не заволоділи значними масами. І не відбулося структурування довкола якогось непідконтрольного суб’єкта.
Бо тоді почнеться найцікавіше.
5. Українські війська в Курській області наочно показують, що на кадировців, при бажанні, можна знайти управу, зробити їх жалюгідними. Відео, з яких випливає, що українські військові поводяться з російськими строковиками краще, ніж кадирівці, вже отримали свою аудиторію і впливають.
Також захід у Курську область підвішує питання: а чи треба вимираючим росіянам із Курська/Смоленська/Брянська/Орла/Пскова тощо воювати з українцями?
Заради чого?
Заради “Нового Херсонеса” (про нього детальніше напишу, руки не доходять)? Заради знищеного у мотлох Донбасу, який росія ніколи не відновить навіть близько?
На одному з відео переселенці скаржаться цареві, що вони і чоловіків/синів на війну відправили (у нашій базі 2 вбитих із Суджі), і армію підтримують, і лояльні до неможливості, а тут така напасть. За що? Залишився маленький крок – так, може, даремно все це робили, не треба було?
Все ось це поки що далеко не мейнстрім. І російська пропаганда вміло гасила подібні думки, перемикаючи увагу, конструюючи штучних ворогів. Але тління є, природні інтереси нікуди не подінуться. Їхнє усвідомлення може прорватися в самий незручний для кремля момент.
Факти доводять, що вороги росіян не в Україні, а в Москві.
Москва воює в Україні росіянами і проти українців, і проти інтересів самих росіян.
