Заходу настав час ухвалювати рішення в нових реаліях
Олександр Коваленко / Обозреватель
На тлі успішної операції Сил оборони України в Курській області РФ стали з новою силою звучати заклики надати нам можливість завдавати ударів углиб території Росії західною далекобійною зброєю. І в той час як одні звучать досить розумно, інші продовжують маніпулювати надмірно завищеними очікуваннями. Думаю, є сенс у всьому розібратися докладніше.
Але перш ніж заглибитись у суть питання щодо ударів по території Росії, трохи обов’язкової матчастини.
Яку далекобійну зброю вже має Україна (або може отримати)
На сьогодні на озброєнні України перебувають такі далекобійні ракети:
ATACMS – балістичні оперативно-тактичні ракети, що залежно від модифікації мають дальність польоту 160-300 км та різні типи бойових частин;
Storm Shadow/Scalp EG – крилаті дозвукові авіаційні ракети класу “повітря-поверхня” з дальністю польоту до 300 км.
Крім того, не варто забувати і про можливі варіанти ракет, які ми можемо отримати або вже отримали. Зокрема:
Taurus – крилаті дозвукові авіаційні ракети класу “повітря-поверхня”, схожі за своїм функціоналом із Storm Shadow/Scalp EG, з дальністю польоту до 300 км;
AGM-158 JASSM – крилаті дозвукові авіаційні ракети класу “повітря-поверхня”, схожі за своїм функціоналом із Storm Shadow/Scalp EG і Taurus, з дальністю польоту до 300 км. Застосовуються винищувачами F-16, але чи ми їх отримали разом з цими бойовими літаками – невідомо;
AGM-154 Joint Standoff Weapon – це не зовсім ракета, а реактивна бомба. Тактичні плануючі керовані бомби AGM-154 Joint Standoff Weapon залежно від модифікації мають дальність ураження цілей від 100 до 300 км.
Ось приблизно такий набір далекобійних засобів ураження ми вже маємо або маємо можливість отримати в перспективі.
Маніпуляції
У багатьох може виникнути цілком розумне питання: а чи не брешеш ти, скрізь вказуючи дальність ураження 300 км для тих самих Storm Shadow, адже навіть першокласник в Україні знає, що ці ракети мають дальність понад 550 км!
Дуже часто, коли говорять про тактико-технічні характеристики західних ракет, що передаються Україні, то наголошують на їхній максимальній дальності ураження цілей – пояснюючи таким чином можливість бити мало не по Москві. І справді, Storm Shadow цілком може долетіти до столиці країни-агресора у разі пуску із Сумської чи Чернігівської областей. Але це маніпуляція.
Справа в тому, що всі постачання ракетного озброєння на експорт обмежуються дальністю 300 км. Вся ракетна зброя на експорт країнами, які поважають та шанують міжнародні правила, передається саме з цим обмеженням. Так, КНДР та Іран можуть передавати свої ракети без дотримання цих правил, але це КНДР та Іран.
Тому Україна ніколи не отримає ракетного озброєння з дальністю ураження 500 км і більше.
Нова реальність застосування
Раніше, коли ми говорили про гіпотетичне застосування західного ракетного озброєння по території Росії, то завжди враховували не дальність ураження в глибину від кордону, а й буферну зону, що дозволяє захистити ракетний комплекс від швидкого удару у відповідь. Зазвичай цією буферною зоною були відстані від кордону до 50 км.
Тобто якщо ми говоримо про ураження російського аеродрому “Балтімор” (розташований у Воронежі), на якому базуються носії КАБ – Су-34, ракетою ATACMS з касетною бойовою частиною з території України, то це цілком можливо. Від найближчої точки на кордоні України та Росії до “Балтімора” – 170 км, а за дальності польоту американської балістики такого типу до 300 км можливо не тільки забезпечити буферну зону, а й уразити сам об’єкт.
Аналогічно і з аеродромом “Шайківка”, на якому час від часу базуються стратегічні бомбардувальники ракетоносці Ту-22М3 – носії Х-22/32 і який знаходиться за 220 км від кордону з Україною в Калузькій області РФ. Також і з аеродромом “Морозовськ” у Ростовській області, де теж базуються Су-34 і до якого (не від кордону, а від лінії бойових зіткнень) близько 300 км.
Але це й так було відомо. У нинішніх реаліях, коли контрольована в Курській області зона вже є буферною, з глибиною в середньому 40 км, з кордону України далекобійним ракетним озброєнням можна завдавати ударів, які значною мірою полегшили б завдання, що виконуються на ворожій території.
Це удари по скупченню військ противника за Курськом, до заїзду в Курську область, у самому Курську, на місцях базування та тимчасової дислокації. Завдавання ураження ворогові до того, як він вступає в бій.
На жаль, на далекобійне ракетне озброєння немає погодження на застосування, і це негативно впливає на широкий спектр операцій, які проводяться як на території України, так і за її межами. Крім того, такий підхід тільки заохочує і мотивує російських окупантів продовжувати терор тилової України своїми ракетами та дронами-камікадзе.
Поява буферної зони в Курській області показала, що Росія не має червоних ліній. Росія – це слабка і боягузлива недоімперія, що звикла десятиліттями всіх залякувати ядерною зброєю і воювати зі слабкішими країнами. Але варто їй було одного разу помилитися і напасти на Україну, як усе пішло не за планом.
І Заходу настав час нарешті широко розплющити очі і ухвалювати рішення в нових реаліях – не побоюючись того, хто сам перебуває в безпорадно-загнаному стані.
Матеріал опубліковано в межах спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
На заставці: ATACMS. Фото з відкритих джерел
