Ракетні удари. Росія б’є по дітях і промисловості
У понеділок удару ворог завдавав насамперед по промислових центрах України: кілька підстанцій у районах Києва, «Луч», ДАХК «Артем», заводоуправління ГЗК у Кривому Розі. У Дніпрі теж били по промислових підприємствах. Били ракетами і по лікарнях, але головними цілями були саме заводи.
Перед цим було кілька хвиль по Південмашу, коли влучали то по торговому центру, то по стоянках і навколишніх магазинах.
Чому вони намагаються дістати промку? Очевидно, що дві хвилі ударів «нептунами» по порту Кавказ, коли зруйнували і нафтосховища, і систему переливу нафти з поїздів на кораблі (остання пожежа вирувала майже три доби, а це параліч четвертого у РФ порту за обсягом перевалки) — тільки частина відповіді.
Весь пазл складається з новин останніх тижнів: рейд безекіпажних дронів до порту Новоросійська, атаки на нафтосховища в Республіці Адигея, ураження установки грубого очищення в Новошахтинську, пожежі на нафтосховищі в станиці Ленінградській і багато іншого.
Учора, наприклад, весело горіла нафтобаза в Калачі-на-Дону — це нафтоперекачувальна станція, такої в нашій колекції ще не було.
А кожен підгорілий резервуар з нафтою на 5000 кубів — це декілька мільйонів доларів як сировина й обладнання, а також тиск на логістику, тривожні служби, ППО, ціни в регіоні ураження.
У відбитті наступу по лінії Липці — Вовчанськ брали участь десятки САУ «Богдана». За частину весни й літо виробники передали кілька батальйонних комплектів MRAP, набігають на очі нові БТР-4 у стройових частинах — наші заводи працюють під стратегічними бомбардуваннями.
Кремлівський режим усвідомлює: якщо український ВПК накачуватимуть західними грошима й технологіями, буде нелегко. Тому реагує.
Чи свідомо завдавали удару по Охматдиту, приватних клініках «Ісіда», «Адоніс» й житловому будинку в Шевченківському районі?
Власне, так.
Били вдень ракетами, у яких на кінцевій ділянці може стояти головка з РЛ-наведенням. Для якої всі корпуси, набиті масами металу, арматурою, виглядають як ціль. Схожа ракета вже навелася на житловий будинок в Умані — розповіді про ймовірне кругове відхилення на 20 метрів і практика дещо відрізняються.
У район Охматдиту вже прилітало, просто тоді масштаб руйнувань був меншим.
Звісно, над Києвом працює РЕБ, інерційна система не найточніша, а оптика чи РЛ-наведення на кінцевому етапі траєкторії, коли ракета заходить на ціль з висоти, може банально схопити будь-яку висотну будівлю.
Те, що більшість росіян давно перетворилася на промиту пропагандою худобу, нікого в Україні не дивує.
Тепер вони розказують про зустріч офіцерів НАТО в дитячому відділенні діалізу.
Особливий шик — фото Х-101 із заблюреним двигуном і заплутаними розповідями, що це українська AIM-120.
Саме такий вигляд і мають 8 кг вибухівки в бойовій частині — частина корпусу в руїнах, завали, вибиті у всій будівлі вікна.
Страшні кадри з пораненою малечею та загиблими співробітниками дитячої лікарні не повинні затьмарювати розуміння подій.
Попри історії, що для РФ усе безкоштовно, військова хімія багато в чому — імпорт. Плати й електроніка, верстати — усе це валюта.
Ніхто не викидає 250 млн доларів у залпі, щоб влучити в під’їзд хрущовки в Шевченківському районі.
Цілями були підстанції, завод «Артем» й інші прагматичні речі. При цьому, можливо, справді спеціально таргетували лікарні, як у Сирії, перед самітом НАТО й після заяв Орбана. По клініках «Ісіда» й «Адоніс» прийшов «циркон», по Охматдиту — Х-101. У будь-якому разі за атаку по мільйонній агломерації відповідальна Москва.
А відповідь, що нам робити з ракетними ударами супротивника, та сама. У них немає достатньої кількості нарядів на все — у перших хвилях 120–130 ракет були не рідкістю, а зараз 40–50 — це вже багато.
Реагувати на сигнали тривоги. На мою думку, давно назрів і навіть перезрів поділ сигналів: частий (на кшталт «ракети в повітрі над регіоном») й одиночний (а-ля «”шахеди” десь на межі областей»).
Продовжувати вкладатися в бомбосховища, зокрема, в укриття на зупинках і людних місцях.
Розосереджуватися далі. Углиб, під землю, з’єднуючи все оптоволокном, камерами й супутниковим інтернетом.
Ушир, розподіляючи, наприклад, цех складання двигунів, фарбування, підйомники, де збирають машинокомплекти, обваловуючи. Погрожувати серйозними штрафами за те, що персонал не пішов у сховище під час тривоги.
Усе вирішиться на землі, і нам потрібно більше озброєння й техніки для сухопутних військ.
Нині ми виробляємо АГС-40 і револьверні гранатомети 40 мм — волонтери передали їх сотнями.
Усі види мінометів — 120 мм, 82 мм, 60 мм.
Нещодавно з’явилися фото мобілізаційних мін з амотолом, які гірше зберігаються й нестійкіші до вологи, зате прості й дешеві.
Важкі ПТРК батальйонного рівня «Стугна» та легкі ротного рівня «Корсар». Плюс одноразові гранатомети, включаючи тандемні й вогнемети.
Усі види мін, включно з протипіхотними, протитанковими й протикорабельними.
Протикорабельні теж обкатані війною й уже мають фраги.
Морські дрони ВМСУ можуть ставити міни, завдавати ударів некерованими ракетами й застосовують паліативні ракети повітря — повітря.
Україна виробляє ракети повітря — повітря Р-27, які в останніх модифікаціях літають на 90 км. Нехай із землі такої дистанції не досягти, але як ближнього радіусу комплекси вони не гірші за FrankenSAM.
У країну увійшла британська фірма ВАЕ з планами виробляти 105 мм гаубиці, ми продовжуємо виробництво САУ «Богдана», а значить, рано чи пізно вироблятимемо 155 мм гаубиці.
У Європі тисячі ПЗРК «Стріла» й «Ігла» з простроченим зберіганням, які ми можемо переспоряджати, модернізувати ГСН і використовувати, як США відновлювали свої Stinger.
У нас є якісь дивні скоромовки про маленьку радянську армію, яка ніколи не переможе велику, і паралельна нестача важкого піхотного, ПЗРК, ПТРК, 105 і 122 мм, гармат, вантажівок, БТР і пікапів для півтора десятка піхотних бригад.
Ось нам і озброєння для 14 бригад — необхідні лише промислова мобілізація й реформи ПТУ, які назріли й перезріли.
А західні пакети слід використовувати тільки для техніки й витратників, яких не можемо виробляти самі: ПРО, ППО, різні ПТРК 3-го покоління, РЛС й інший хайтек, недоступний технологічно або фінансово.
Третій комплекс ПРО Patriot від Німеччини та другий від Нідерландів — так. Системи APKWS — так. Снаряди, які ЄС і США постачають нам зараз мільйонами, — так.
Але мобілізаційна техніка історично — масові дешеві автомобілі, БТР і танки зі спрощеними прицілами й раціями.
Мобілізаційна вибухівка — ганчір’я та нітрування маси деревини.
Мобілізаційні пайки — ерзац із горохової ковбаси, консерви та ячмінна кава (не тому, що хотілося годувати солдатів дешевше, — так можна було мобілізувати більше людей із сільського господарства).
Мобілізаційні міни — вироби школярів з дерев’яними корпусами й болтами.
Мобілізаційні розрахунки зеніток, прожекторів тощо — жінки.
Навряд чи варто винаходити велосипед. Є те, що працює чудово: далекі дрони, зенітні дрони, ті самі «нептуни» і т. д. Наскільки можливо, це потрібно масштабувати, використовуючи західні інвестиції, донати, облігації та позики.
Усе інше потрібно виробляти якомога дешевше, простіше, великою серією, щоб відчувалося в тисячах опорних пунктів на лінії зіткнення.
Противник реагує на успіхи нашого ВПК і веде масштабну кампанію ураження генерації для заводів і самих заводів.
Гинуть і робітники, і бійці ППО, і просто мирні українці, над головами яких іде запекла ракетна війна, і навіть діти на діалізі стають цілями.
Вічна пам’ять полеглим під час відбиття російської агресії.
Ми помстимося.
На заставці: Рятувальні роботи на місці ракетного удару по території Охматдиту 08.07.2024 р. Фото: тг-канал Охматдиту
