Вісті з фронтів. 10.07.2024
1. Куп’янський операційний напрямок в контексті літньо-осінньої кампанії противника 2024 року починає набувати все більшого значення. Активні (наступальні) дії 1-ї “гвардейской” танкової армії (ТА) противника, очевидно, у її плані знаходяться не на останньому місці, зокрема:
– Передові підрозділи 1-го та 15-го мотострілецьких полків (мсп) зі складу 2-ї “таманской” мотострілецької дивізії (мсд) цієї армії протягом кількох крайніх діб продовжували спроби реалізувати свій тактичний успіх, досягнутий ними раніше в районі с. Берестове, атакуючи по загальному напрямку Крохмальне – Піщане у бік с. Колісниківка. Одночасно намагаючись розширити своє вклинення у бік південного флангу по напрямку Берестове – Стельмахівка.
– В свою чергу, продовжуються атаки противника у бік с. Петропавлівка з півночі (дирекція Синьківка – Петропавлівка), а також південніше с. Вільшана у бік дороги Куп’янськ – Сватове. Діючим на цьому напрямку силам і засобам противника (ймовірно, як мінімум по батальйону зі складу 7-го окремого мотострілецького полку та 423-го мотострілецького полку 4-ї “кантемировской” танкової дивізії, цілком можливо, посиленими окремими підрозділами 12-го танкового полку цієї ж дивізії) вдалося просунутися західніше Синьківки, а також південно-східніше с. Вільшана, хоча й не на багато.
– Разом з тим, розуміючи той факт, що одним із важливих “ключей” до всієї системи оборони ЗСУ на цьому напрямку є район с. Степова Новоселівка, а також район с. Петропавлівка противник вперто намагається просунутися на захід північніше залізниці, яка веде з Кислівки на Куп’янськ-Вузловий, тобто по дирекції Іванівка – Степова Новоселівка.
Діючи на цьому напрямку головні сили 47-ї танкової дивізії противника вперто атакують по двох основних напрямках – північніше залізниці по дирекції Іванівка – Степова Новоселівка, а також південніше залізниці вздовж дороги Куп’янськ – Сватово з рубежу Кислівка – Котлярівка, також у бік Степової Новоселівки. Однак, на відміну від району Синьківки та Піщаного протягом крайнего тижня особливих успіхів не мали.
Таким чином, проміжний висновок.
Очевидно, командування угрупування військ (УВ) “Запад” (воно ж “в миру” Московський воєнний округ, МВО) намагається реалізувати на Куп’янському напрямку (смуга дії 1-ї гв.ТА) план оперативно-тактичної наступальної операції, результатом якої повинен стати вихід російських військ до р. Оскіл (ймовірно, на відтинку Глушківка – Загризове), а також вихід на рубіж Петропавлівка – Курилівка, цілком можливо, з подальшим штурмом Куп’янська-Вузлового.
У цьому сенсі, як на мене, активізація противника саме на флангових напрямках (Синьківка – Петропавлівка та Піщане – Колісниківка) виглядає цілком логічно. Фронтальний тиск на Степову Новоселівку в такому разі виконує роль такого собі “стопера” для тамтешнього українського командування, не даючи йому змоги маневрувати силами та засобами з фланга на фланг, примушуючи його значну їх частину тримати саме по центру свого бойового порядку (по обох боках залізниці, яка веде зі сходу на Куп’янськ-Вузловий).
2. Теперь про Торецький напрямок.
– Протягом кількох крайніх діб передові підрозділи 132-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) противника, які діють у загальній дирекції Юр’ївка – Нью-Йорк, східніше дороги Костянтинівка – Ясинувата, ймовірно підсилені окремими підрозділами зі складу 277-го стрілецького батальйону (сб) та 109-го стрілецького полку мобілізаційного резерву (сп МР) спробували розширити своє вклинення по флангах і прорватися до центру с. Нью-Йорк.
Наскільки мені відомо, вони наразі зуміли прорватися в район нью-йоркської школи (це біля магазину “Наша ряба”) й ведуть бої за місцевий Спорткомплекс і вздовж вул. Воїнів Інтернаціоналістів. Однак, центральну та східну частину селища їм взяти поки не вдалося.
– В свою чергу, “так хорошо начавшееся” (звісно, для росіян) просування через Шуми трохи пригальмувало. Тут діють підрозділи тої самої 27-ї мотострілецької дивізії (мсд), про формування якої я писав раніше.
Її 506-й та 589-й мотострілецькі полки (мсп), як ми пам’ятаємо, прорвалися з боку Майорська у напрямку с. Дружба, зайнявши на східній околиці Північного кілька хат, прорвалися також у ліс, східніше власне самого Північного, й на завершення “з ходу заїхали” у Південне з боку Шумів майже до Соцмістечка.
На даний момент противник “зачепився” у Південному за кілька багатоповерхівок в районі школи (вул. Юності), але його спроби пробитися у бік с. Залізне у західному напрямку чи з півдня на с. Північне, або навіть пробитися у центральну частину Південного, поки закінчились невдало для нього.
Що у сенсі боїв угрупування військ (УВ) противника “Центр” саме на Торецькому напрямку звертає на себе увагу? Скажімо так, зразу декілька речей:
– Введення у бій 27-ї мсд (явно її формування та розгортання було цілеспрямовано призначено для дій у бік м. Торецьк), яке, очевидно, відбулося не за планом. Скоріше за все, мсп цієї дивізії призначалися для введення у бій та розгортання наступу ближче до дороги Костянтинівка – Ясинувата, а не “в лобову” – від Майорська на Торецьк. Однак, противнику таки довелося ввести її так, як “ввелося” (причина – події на Краматорському напрямку, я про цю історію писав, тому повторюватись не буду).
– Командування УВ “Центр”, якому, я нагадаю, ще доводиться “прориватися на Покровськ” (а насправді пробувати вийти на бар’єрний рубіж по річках Вовча, Казений Торець і Бичок), зуміло довести загальну чисельність підпорядкованих сил і засобів до більше як 90 тисяч “тушок” (з початкових 87 тис.). Однак, його інтенсивні спроби “вклинитися в Торецьк”, очевидно, це надбання сточать протягом найближчих 1-2-х тижнів (якщо вже не сточили).
– Перед початком Торецької офензиви після боїв за Авдіївку УВ “Центр” і так мало менше 400 танків. І переважна їх більшість була сконцентрована на Покровському напрямку, а не на Торецькому. Ситуація з бойовими броньованими машинами (ББМ) була така сама – приблизно 850-860 одиниць на два операційних напрямки – Покровський та Торецький.
В принципі, це було логічно.
Торецька операція передбачала ведення боїв у районах із більш-менш щільною забудовою, де використання бронетехніки, звісно, можливе, але не масовано. Тоді як західніше Авдіївки “открывались просторы”, де можна було навіть посиленими танковими батальйонами в колонах атакувати (що, власне, орки з 90-ї тд неодноразово намагалися робити).
Тому було очевидно, що “для Торецька” противник застосує переважно цілком відпрацьовану ним “технологію” – штурмова піхота + артилерія + оперативно-тактична авіація з авіабомбами, “модернізованими” УМПК. Питання полягало лише в “пропорціях” цих “інгредієнтів” і спроможності ЗСУ цю “технологію” зламати.
Як виявилось, саме перший “елемент” і став слабкою ланкою противника. Навіть спромігшись досягнути тактичної раптовості своїх дій на Торецькому напрямку, коли передові підрозділи ЗСУ не змогли здійснити повноцінний опір декільком тактичним штурмовим підрозділам противника, які раптово перейшли до атакуючих\штурмових дій на визначених ділянках Торецького напрямку, вже через кілька днів з’ясувалося, що “кількість зовсім не означає якість”.
Як тільки опір передових підрозділів ЗСУ на Торецькому напрямку почав потроху зростати, так зразу темпи просування противника почали падати, й зараз командування військ противника, які діють на Торецькому напрямку, опинилося перед цілком реальною перспективою – “пара будинків за тиждень”. Причому платити за це ворогу явно доведеться по дуже вартісному рахунку.
В перспективі оперативно-тактичні БПЛА-розвідники противника, як основний елемент його трирівневого РУК, вже найближчим часом будуть, скажімо так, “трохи приземлені”. Ця тема на даний момент цілком слушно потрапила у майже фокус уваги ЗСУ.
Далі – підтягнеться до ЛБЗ українське ППО, відповідно, “красавели із УМПК” це, очевидно, відчують на собі. Ну, й контрбатарейка, в якій за визнанням самих росіян, “украинцы традиционно сильны”, зробить свою справу.
Так, на всі ці заходи потрібний час і зусилля зразу кількох структур ЗСУ, однак вже сьогодні очевидно, що ця робота в розпалі й набирає обертів (маю певну інфу відносно цього).
Тому, не дивлячись на той факт, що на даний момент противник дуже активно намагається “прорватися в Торецьк”, я не дивлюсь на цю ситуацію настільки похмуро, як переважна більшість наших громадян.
Фото: Оксана Чорна / 23 окрема механізована бригада
