Як окупантам вдалося провести комбіновану атаку 8 липня
Як вдалося завдати ударів по Києву 8 липня?
Це питання звучить постійно і нон-стоп, особливо з урахуванням того, що я свого часу називав ешелоноване ППО, сформоване в Києві, одним із найкращих у Європі, якщо не найкращим.
Щоб пояснити, що трапилося 8 липня, я використаю візуалізацію траєкторій польоту ракет і типів використаних засобів ураження з Телеграм-каналу Monitor.
Насамперед хочу звернути увагу на номенклатуру ракет, якими був атакований Київ. Це ракети:
-Х-101/555 (крилата дозвукова ракета авіаційного базування з максимальною швидкістю 960 км/год), запущені з Каспійського регіону з поділом на різні траєкторії під час польоту;
-3М14 КРМБ «Калібр» (крилата дозвукова ракета морського базування з максимальною швидкістю 960 км/год), що запускалися з акваторії Азовського моря;
-Х-47М2 «Кинжал», аеробалістична ракета, швидкість понад 10 тис км/год;
-3М22 «Циркон», швидкість менше 10 тим км/год.
По Києву комбінований комплекс ракет завдавав удару з 10:15 по 10:45, тобто удар був максимально синхронізованим за часом.
Іншими словами, київській ППО потрібно було в гранично стислий термін відбити удар різноманітної номенклатури засобів поразки (ТТХ я не дарма вказав), кожен тип з яких вимагає застосування свого алгоритму протидії, при використанні противником різних траєкторій польоту, що гранично зосередило увагу.
Очевидно, що удар РОВ продумали детально. Нам, як і завжди, не вистачило засобів ППО. Особливо на підльотах.
Адже, подивіться на карту, якби у Чернігівській та Сумській областях, де пролітали Х-101/555, стояло б достатньо ЗРК, вони б збили значну частину цих ракет. Або КРМБ «Калібр», які пролетіли всю Україну.
Україні не вистачає засобів ППО, щоб повністю закрити повітряний простір. І поки західні партнери не поспішають із вирішенням цього питання, росія користується ситуацією для поширення свого терору.
“Розрахунки ППО воюють разом та вмирають разом”.
Я не Ігнат, але напишу про ППО. Кожна пропущена ракета для ППО – це їх особиста трагедія.
Ні одна система пасивної оборони в світі не дає 100 відсотків гарантії. І особливо наша, потом, скотчем і кров’ю зібрана з декількох іноземних комплексів та залишків радянської техніки. Якими силами це робиться і утримується – небагато хто знає.
Чому цей раз пройшли ракети – вже відомо. Передбачити це було неможливо, ну, може, розвідці якось, але це питання не до ППО. Висновки офіційно ніхто не буде озвучувати, це була б допомога ворогу. Вам ДОВЕДЕТЬСЯ вірити – де, бля, ваше “Вірю ЗСУ”? Скінчилось?
Чому ракет було більше однієї? Тому що однакові ракети, які шли групою й розійшлись у кінці. Тому що одна система не спрацювала по нових ракетах, а інша працювала на іншому напрямку, наприклад. В одну “дірку” вони й прорвались. І одна з них, до речі, без стороннього впливу, зробила маневр і зайшла на Охматдит. Це не був збій або помилка.
Замість того, щоб поливати лайном ППО, подякуйте за ті, що збили. Або промовчіть. Їм і так нелегко, і роботи ще немало.
Будь ласка.
Люди… шановні українці. Скажіть мені, будь ласка, коли ви вже почнете думати головою, а не…
«Чому ракети прилетіли в Київ? Чому ракети прилітають в Одесу, Запоріжжя, Дніпро, Кривий Ріг? Де наші ППО? Чому, чому, чому?». На третьому році повномасштабного вторгнення ви так і не навчилися думати? Окей, спробую пояснити, мені не важко…
1. Що нам в першу чергу захищати? Міста? Добре! Які саме? Давайте всі одразу? Давайте! Але тоді будуть дірки в питаннях захисту обʼєктів критичної інфраструктури. Все ж таки перетягуємо системи ППО ближче до електростанцій?! Слушна думка. Але тоді зʼявляться дірки в захисті міст. Не існує країни, небо якої на сто відсотків закрите системами ППО. Чому так? Дивіться наступний пункт.
2. В одній пусковій установці «Петріот» (М901) чотири ракети. Не сорок, сто сорок, сімдесят сім чи девʼяносто дві, а чотири (в інших модифікаціях більше, але я не знаю, які саме комплекси поставили нам). Так ось. Аби прорвати, тобто перевантажити певну установку, скільки треба запустити ракет? Правильно. Пʼять. Це якщо установка не працює по цілі двома ракетами. Це якщо дуже просто. Без хибних цілей і таке інше.
Так ось… Позавчора декілька російських ракет знов прорвали наш протиракетний щит і принесли біду в десятки українських родин. Але чомусь усі мовчать про те, що тридцять ракет були збиті нашими силами ППО. 1 – Кінджал, 3 – Іскандери, 12 – Калібрів тощо… А питання «Де наша ППО?» у мене крім матюків більше нічого не викликає. Вам мусять із точними координатами відповідь надати, чи супутникових знімків буде достатньо?
Якщо ще пʼять або сім установок стануть на чергування, все одно будуть прориви. На жаль. Бо це протистояння списа та щита. І там, на болотах, сидять далеко не дурні, які чудово розуміють, що тут, в Україні, зараз у прямому бойовому протистоянні чи не вперше стикнулись американські системи ПРО та російські ракети.
