Вісті з фронтів. 24.05.2024 (відео)
Сьогодні спробуємо коротко по кількох інших напрямках Східної операційної зони, окрім Харківського.
1. На Куп’янському напрямку, ймовірно, противник мав просування по напрямку Крохмальне – Берестове десь приблизно на 2 км. Очевидно, передові підрозділи 15-го мотострілецького полку противника (мсп) зі складу його 2-ї мотострілецької дивізії (мсд) 1-ї танкової армії (ТА) зуміли таки витіснити наші передові підрозділи у південно-західному напрямку й зараз закріплюються в північній частині с. Берестове північніше дороги, яка поєднує Берестове та Кругляківку.
В свою чергу, 423-й мсп зі складу 4-ї танкової дивізії (тд) тієї ж 1-ї ТА протягом кількох останніх діб спробував декілька раз дрібними піхотними (штурмовими) групами просунутись по напрямку на с. Стельмахівка з боку Коломийчихи, – поки безрезультатно.
Скоріш за все, противник намагається одночасно вийти на південну та північну околиці с. Стельмахівка, діючи як по дирекції Крохмальне – Берестове, так і з південно-східного напрямку – з боку Коломийчихи.
2. На Лиманському напрямку противник, очевидно, сконцентрувався на “проблемі” ліквідації північної частини нашого плацдарму на р. Чорний Жеребець.
Передові підрозділи 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) противника спробували у “черговому режимі” атакувати позиції ЗСУ східніше с. Терни та південно-східніше с. Новосадове декількома штурмовими групами, ймовірно, зі складу 283-го мсп цієї дивізії. Поки безуспішно.
В свою чергу, підрозділи 3-ї мсд цієї ж армії (20-ї ЗВА), ймовірно, зі складу її 252-го мсп продовжують свої спроби пробитися з боку Площанки по напрямку на с. Макіївка як південно-східніше села, так і північніше дороги Макіївка – Площанка. Поки противнику не вдається просунутись на вказаних напрямках.
Окрім цього, на Лиманському напрямку, очевидно, найближчим часом противник з великою долей ймовірності знову спробує силами та засобами зі складу 25-ї ЗВА (ймовірно, 164-ю омсбр), у якості “взаємодії” із північним флангом угрупування військ (УВ) “Юг”, просунутись південніше с. Діброва вздовж р. Сіверський Донець.
Скоріше за все, це пов’язано зі впертими спробами противника (зокрема, підрозділами 7-ї окремої мотострілецької бригади\омсбр 2-го армійськогокорпусу\АК) нарешті витіснити наші передові підрозділи з с. Білогорівка (верхн.), яка знаходиться на протилежному, південному березі р. Сіверський Донець.
Очевидно, командування противника сподівається, що одночасні дії лівофлангової бригади 25-ї ЗВА та правофлангової бригади 2-го АК дозволять йому “якимось чином” зрушити ситуацію з “мертвої точки” як на Лиманському, так і на Сіверському напрямках.
3. На Краматорському напрямку противник продовжує свої спроби вийти на бар’єрний рубіж – канал “Сіверський Донець – Донбас” в районі м. Часів Яр.
Наскільки я розумію, поки що йому це вдалося зробити лише в районі перетину самого каналу та дороги Костянтинівка – Бахмут на відносно вузькій ділянці.
Однак, щодо решти подальших перспектив противника стосовно його дій на Краматорському напрямку, які ми з вами розглядали пару тижнів тому, варто зазначити, що зміни з тих часів невеликі:
– Противник (102-ї мсп 150-ї мсд та 11-а окрема десантно-штурмова бригада \одшбр) нарешті завершили бої в районі с. Іванівське й просунулись південніше дороги до каналу.
– Противник також мав певне просування по дирекції Богданівка – Калинівка, однак, незначне. Ймовірно, постарилися підрозділи 200-ї омсбр у взаємодії з 217-м парашутно-десантним полком (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд).
На даний час, наскільки я розумію, головним завданням для себе на цьому напрямку противник вважає витіснення наших передових підрозділів із району с. Кліщіївка та “закріплення” в крайніх домах кварталу “Канал” м. Часів Яр у східній частині міста.
Перше завдання вирішують з північного напрямку колишні мотострілецькі полки територіальних військ (зі складу 6-ї мсд 3-го АК), посилені якимись підрозділами 72-ї омсбр цього ж корпусу, а також зі сходу – 88-а омсбр (2-го АК) та 83-а окрема десантно-штурмова (одшбр).
Друге завдання – майже вся 98-а пдд, цілком можливо, посилена кількома батальйонами зі складу “Добровольческого корпуса” (ДК).
Поки все це “просувається” у противника достатньо туго. Кліщіївка так і “не зачищена”, хоча противник мав там певний успіх. А що стосується східної частини м. Часів Яр, то йому вдалося, ймовірно, просунутись у лісному масиві північно-східніше кварталу “Канал”, і зараз бої тривають практично на околиці міста на цьому напрямку.
4. Ситуація на Покровському напрямку також виглядає для противника певним чином двозначно.
Очевидно, що командування УВ противника “Центр” зараз “озабочено” не тільки “реализацией своих многочисленных “прорывов”, але й проблемою як зберегти здобуте.
Справа ось у чому…
Просування військ противника вздовж залізниці, яка веде з Авдіївки у північно-західному напрямку по загальній дирекції Очеретине – Новоолександрівка, не тільки відкрило перед його командуванням ряд перспектив “вплоть” до оперативних, а й поставили цілу купу завдань, які потрібно вирішити (виконати), аби отримати шанс на практичну реалізацію цих самих перспектив. Інакше увесь цей “прорив” ризикує піти “у гудок”.
Так, я знову про фланги.
Поки противник вів бої безпосередньо в Очеретиному, у цьому сенсі його командуванню можливо було обмежитись Новобахмутівкою, Соловйовим, Новокалиновим і Кераміком та вирішувати це обмеженими силами – введенням у бій пари полків 27-ї мсд ліворуч від клина, 35-ї омсбр (зі складу 41-ї ЗВА) праворуч від нього, й наростити зусилля у смузі 132-ї омсбр.
Однак, противник – 30-а та 35-а окремі мотострілецькі бригади – не обмежився власне Очеретиним, а полізли далі у напрямку Новоолександрівки. А це майже автоматично означало, що фланги, які власне й забезпечують всі ці “головкружительные успехи”, також тепер потрібно “розсовувати та розширювати”, аби спробувати забезпечити бажану “глибину наступу”.
Отже, противник був вимушений задіяти основні сили не тільки 2-ї загальновійськової армії (30-я омсбр та 27-а мсд), які власне й наступали на північно-західному напрямку, а й підтягнути 41-у ЗВА – 35-а, 74-а та 55-а омсбр (всі три поступово були також введенні у бій, точніше, повернуті, хто на вістрі “прориву”, а хто й по флангам).
Але, як з’ясувалося, не все так просто, як здається на перший погляд.
Після взяття Кераміка, Новокалинового та Архангельского, що на правому фланзі прориву, противнику також вдалося взяти під свій контроль територію й витіснити з неї наші війська за каскад прудів північніше села. Більше того, йму вдалося прорватися східніше Новоолександрівки, тобто між нею й цими прудами.
Однак, далі щось “забуксувало”.
Виявилося, що навіть захоплення Новобахмутівки та Соловйового, так би мовити, “не вистачає” для надійного флангового забезпечення передових підрозділів 30-ї та 35-ї омсбр. Потрібно виходить на рубіж Сокіл – Новопокровське південніше “клину” й “дуже бажано” повністю зачистити район між Новоолександрівкою та Архангельским.
Однак, вже пройшов тиждень, а це завдання противник так і не спромігся виконати. Тому на даний момент гіпотетична можливість флангових контрдій ЗСУ, причому прямо у напрямку Очеретиного (з боку с. Сокіл), виглядає не тільки цілком можливою, а, я би навіть сказав, цілком ймовірною.
А це означає, що вся ця шобла з 35-ї омсбр та 433-го мсп 27-ї мсд, які зараз “залізли” в цей “клин” і намагаються “прорватися в Новоолександрівку”, дуже сильно ризикує.
На даний момент командування противника всю цю ситуацію “прочитало” й ввело у бій по напрямку на с. Сокіл ще одну мотострілецьку бригаду – 15 омсбр зі складу 2-ї ЗВА, яка, очевидно, складала до цього такий собі “НЗ резерв”.
У зв’язку з цим знову нагадаю, вже пройшло більша тижня з того моменту, коли вся ця ситуація вималювалась. Однак, селища Сокіл та Новопокровське й далі перебувають під контролем ЗСУ, не дивлячись на вперті атаки 15-ї та 74-ї омсбр противника на цих напрямках.
Так само з іншого боку (флангу) – просунутись ЗА пруди у бік Калинового чи взяти Новоолександрівку противник вже з тиждень не може.
А все це разом означає, що вищезазначена “гіпотетична можливість” для ЗСУ ПОКИ на даний момент цілком зберігається й може почекати “кращих часів”.
“Вкопуватись” та щось там будувати оборонне противнику буде вкрай важко (бо прострілюється з обох флангів майже наскрізь, причому немаленькою номенклатурою засобів ураження). А коли підвезуть чеські та американські снаряди, російським “тушканам” у цій “кишке” стане особливо “благостно и радостно”.
Я давно казав, прагнення наступати заради портосівського “аби наступати”, без ясних та чітких оперативних цілей (а російський наступ на так званому Покровському напрямку дуже на це схожий) доведе росіян до цугундера.
На тактичному рівні у них ще проглядається якась доцільність, але якщо взяти “трохи вище”, то дуже часто можна спостерігати таке собі “наступление в пространство”.
Я би зрозумів, якщо б вони рвалися десь на рубіж Суха Балка – Нью-Йорк, намагаючись створити умови для обходу з півдня Торецького району оборони ЗСУ, але оцей впертий тиск у північно-західному напрямку (просторі) виглядає трохи “по-божевільному”.
Бо цілком логічно виникають питання – це для чого? Щоб що?
Будь-які дії та рішення командних інстанцій і органів військового управління на війні ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІ, завжди одне витікає з іншого. Безцільних дій заради самих дій там неповинно бути апріорі. Адже, будь-який недоцільний крок чи рішення командних структур будь-якого рівня означає марне витрачання (вибачте мене за певний цинізм) безцінних життів людей та вартісних ресурсів.
У цьому сенсі росіян ПОКИ рятує той факт, що Україна та її Збройні Сили поступаються ворогу у декількох ключових показниках (вони усім добре відомі, тому я не буду їх перераховувати). Й росіяни можуть собі дозволити “експериментальну методологію” визначення слабих (послаблених) ділянок в обороні ЗСУ шляхом наступу, скажімо так, на численних і в переважній більшості спірних, з точки зору доцільністі, відтинках та напрямках.
Однак, до безкінечності так продовжуватись не буде.
Завтра подивимось на ситуацію ще “трохи південніше”.
* * *
Російський генерал лапін, звісно, “своєрідний” пАлкАводец.
Але те, що витворяють його підлеглі, це щось “за межею”. Очевидно, вони не заспокояться, поки не перетворять Вовчанськ у Бахмут чи Авдіївку за обсягом власних втрат. Причому на цей раз “шанси на успіх” у них куди як менші.
По суті, на Харківському операційному напрямку вони роблять зараз те, що робили ЗСУ влітку минулого року на Мелітопольскому, але більш “криво та косо”.
А як вдасться “вломати” всіх цих Саліванів і Байденів на дозвіл лупити по “лапінському” оперативно-тактичному тилу американською зброєю, ситуація для цих “ленінградців” взагалі може набути драматичного характеру.
____________________________
Черговий огляд по напрямку вийде в ніч із неділі на понеділок.
Фото: 128 ОГШБр
