Битва за Часів Яр. Чому вона важлива для літньої кампанії
Кирило Данильченко / Комерсант український
Запекла битва за Часів Яр багато визначить в ході літньої кампанії-2024. По суті, це ворота від Костянтинівки та далі на захід.
Ту саму Костянтинівку, яку важко штурмувати в лоб від Горлівки у вузькому дефіле між Клебанським водосховищем, річкою Кривий Торець, ставками і висотами по 200-230 метрів.
Місто знаходиться в низині, і почати діяти фронтом від Горлівки невигідно — з опорних пунктів на висотах під Часовим Яром та мережі спостережних постів будуть завдавати ударів у фланг і коригувати вогонь, будуть працювати FPV-дрони і робити скиди.
А до цього моменту ще треба пройти через Торецьк, старий АТО-шний фронт, мережу селищ, добре укріплених та замінованих. Ми ж пам’ятаємо, що від виноградників в Авдіївці до Бердичів – 14 км. Розраховувати на швидкий прорив вони не можуть.
Візьми з важкими втратами Костянтинівку — все-таки доведеться брати Часів Яр, який стоїть на вершині хребта і нависатиме над головами.
А от якщо впаде він, то є шанс, що атакувати з флангу, обійшовши Кривий Торець і укріплення 15-го року буде набагато простіше.
Так що хочеш-не хочеш, а треба штурмувати в лоба — прикриваючись руїнами Бахмута, накопичуючись там, працюючи через місто ФАБ та УМПК.
А впаде Костянтинівка та Часів Яр — вважай, ворота до Слов’янська та Краматорська відкриті, буде відтік сотень тисяч людей, промисловість евакуюється або буде знищена.
Великий мінус буде і для моралі — росіяни знову там, де все почалося і звідки їх уже викинули влітку 2014 року.
Тому ця битва, справді, багато що значить.
У нас перевага – забудова.
Впаде Костянтинівка та Часів Яр — вважай, ворота до Слов’янська та Краматорська відкриті.
Часів Яр — типове містечко на 13 тисяч населення з Донбасу. Там є вогнетривкий (цегельний) завод, бетонний завод, ПТУ, автобусний завод. Тобто опиратися на капітальні будівлі є де.
Підвали, технічні поверхи заводів, різноманітні сховища часів СРСР в асортименті.
Перевага у висоті — хай це навіть 230 метрів, а не гори, але цього вистачає. Очі, можливість запустити зі зворотного ската дрони і ховатися там. Коли неможливо створити безперервний фронт — мережа опорників буде ефективною на панівних висотах.
Перевага в інженерному забезпеченні (хотілося б вірити в те, що за місяці все готове). Бахмут упав не вчора, а Іванівське досі стоїть, хоча частково в сірій зоні — був час і стати на лопату, і організувати бетон, і поставити мінні поля та шлагбауми.
Дивно, що нещодавня атака на Часів Яр просто дорогою докотилася аж до передмість, хоча з 30 машин вдалося підбити і вивести з ладу більшу частину — 19 БМП, БТР і танків. Але, можливо, маршрут пробили системами розгородження і дистанційного розмінування.
Тільки частина міста лежить на схід від каналу Сіверський Донець-Донбас — нехай ця водна перешкода далеко не Дніпро. Там є два відрізки, де вода йде в труби, і його можна в тих місцях простіше форсувати. Але бетонні плити і похилі схили не дадуть швидко наступати і легко постачатися.
Якщо тиск стає нестерпним, можна залишити східну частину (мікрорайон Канал) та продовжувати тримати периметр за каналом.
Противник тягне до Часів Яру три “тельбухи”. Один — на південь, прикриваючи фланг невеликою річечкою, інший — в низині по фронту, третій — на північ від Богданівки.
Там вони окопуються та закріплюються, а вже звідти набігають штурмовими групами до міста, намагаючись зайняти околиці.
Декілька таких штурмів відбито за минулий тиждень. Групи частково розпорошені, частково знищені. В самому місті станом на учора вони не закріпилися.
Кремлівський режим має сильну перевагу в авіації — сотня КАБ середньодобово по всьому фронту, серед яких трапляються і півторатонні. До трьох десятків з них — на цій ділянці фронту.
Саме тому, можливо, і шукають додаткові батареї “Патріотів” — всі придивляються до ПАС-3 з їх можливістю перехоплювати балістику, а нам можуть підійти і ПАС-2 з можливістю звалити літак за 150 км.
Чим їм тут зручно атакувати? Не треба набирати висоту, щоб боєприпас пролетів далі — не виходячи за лінію зіткнення і швидко йдучи за місто з його радіогоризонтом.
Тому авіація дошкуляє, без усіляких патріотичних промов.
Напівтонні бомби залітають у місто, обвалюють будови, розбивають підходи до опорників з тилу, заважають постачанню.
Ми іноді, звісно, теж посилаємо противнику вітання з повітря, такі як ураження цехів “100-го” заводу в Луганську двома крилатими ракетами. Але на лінії росіяни домінують.
Противник має сильну перевагу в артилерії — у кількості снарядів на кілометр фронту.
Цю справу, швидше за все, трохи пофіксять, коли запрацює чеська ініціатива, але поки що ворог експлуатує її на повний зріст.
З 2022 року ми витратили (не все вистріляли, бо дещо вражене вогнем) не менше 4 млн снарядів, можливо, і 5: постачання Заходу, постачання колишнього Варшавського пакту, закупівлі в Азії та Африці, свої запаси з часів СРСР, трофеї.
Тепер же достаток закінчився. Ми чекаємо на 1,5 млн європейських снарядів, зростання свого виробництва (іноді миготять невеликі партії явного новоробства з кирилицею на ящиках), плюс ринок Азії, ПАР тощо, який нам проплатила коаліція з 15 країн.
До того моменту рф матиме перевагу, а ми — жорсткі ліміти.
Дронами ж не закриєш усі завдання. Ворог ставить купольний РЕБ на техніку, формує невеликі групи винищувачів БПЛА, озброєні помповими рушницями, кулеметами, ПЗРК та рушницями проти дронів, щоб розгортати їх за маршрутом колон. Може перешкодити погода (вітер, туман). Не всі вони з нічним каналом.
Загалом важливість Часового Яру зрозуміла — це фланг Костянтинівки та старого фронту з добрими капітальними укріпленнями, ДОТ, мінними полями. Це командна висота, розв’язка та дорога на Слов’янсько-Краматорську агломерацію.
Якщо Сили оборони не можуть утримати добре підготовлені, прикриті каналом та кількома заводами висоти, то далі буде не легше.
Зараз ми виграємо час до американської допомоги (голосування заплановане на суботу), на пошук Німеччиною та Нідерландами батарей “Патріотів”, постачання авіації, виробництво ракет до “Нептуна”, адаптованих для стрільби земля-земля, постачання у війська десятків “Цезарів” та “Богданів”, коли запрацює посилення мобілізації та зниження віку.
Це важлива битва, і поки що ми контролюємо ситуацію, незважаючи на те, що противник “протискається” ближче до міста. Мікрорайон “Канал” вже сильно пошарпаний ФАБ та артилерійським вогнем. Ситуація важка, але Сили оборони тримають лінію.
Фото на заставці: Олег Пальчик
