Вісті з фронтів. 19.04.2024
1. На Куп’янському напрямку противник, судячи зі всього, після перегрупування сюди військ 47-ї танкової дивізії (тд) продовжує “вивчати та знайомитись” із поточною ситуацією.
Принаймні на даний момент сили й засоби угрупування військ (УВ) “Запад” активно діють лише на Лиманському напрямку. Зокрема, частини та підрозділи 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) продовжують свої спроби пробитися у напрямку на Борову, а також витіснити таки українські передові підрозділи західніше річки Ч. Жеребець, а саме:
– По напрямку Сергіївка – Першотравневе (район південно-східніше с. Надія) командування 20-ї ЗВА противника ввело у бій додаткові підрозділи 752-го мотострілецького полку (мсп) своєї 3-ї мотострілецької дивізії (мсд). Однак поки безрезультатно.
– Продовжуються наполегливі спроби підрозділів 144-ї мсд, зі складу тієї ж 20-ї ЗВА пробитися у с. Терни. Зокрема, передові підрозділи її 254-го та 283-го мсп продовжують вперто атакувати позиції ЗСУ східніше та південно-східніше цього села. Противник щосили прагне перерізати дорогу Торське – Невське на ділянці між Терни та Ямполівка, але те йому поки все ніяк не вдається.
Ймовірно, найближчим часом командування УВ “Запад” спробує різко наростити свої зусилля на Лиманському напрямку. Адже, як-то кажуть, час піджимає.
Якщо до літа противник не зможе вийти принаймні до Лиману та Шандриголового (а це видається на даний момент явно фантастичним з тим темпом наступу, який він має на Лиманському напрямку), то загальні перспективи організації масштабних наступальних дій противника з північно-східного напрямку у бік Слов’янська набудуть для нього достатньо гірших перспектив, ніж він собі, очевидно, запланував.
Тому мене не дивує, що одночасно з вищевказаними діями в районі с. Терни противник готується найближчим часом силами 37-го мотострілецького полку (мсп) зі складу 67-ї мсд 25-ї ЗВА відновити атакуючі дії в бік с. Ямполівка. Таким чином не тільки нарощуючи свої зусилля у наступі, а й знову розширюючи його смугу.
2. На Сіверському напрямку в рамках “витіснення ЗСУ з Сіверського виступу” командування УВ “Юг” продовжує свої спроби вибити наші передові підрозділи з району с. Білогорівка (верхн.) та прорватися в район с. Званівка з південно-східного боку й таким чином створити передумови виходу на саме м. Сіверськ.
На даному напрямку командування противника задіяло більшу частину свого 2-го армійського корпусу (АК) – 6-у, 7-у та 123-у окремі мотострілецькі бригади (омсбр), підтримані полками 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), зокрема введені у бій всі три – 51-й парашутно-десантний (пдп), 119-й та 137-й пдп, а саме:
– Південно-східніше с. Роздолівка 51-й та 119-й пдп зуміли витіснити наші передові підрозділи з 4-х позицій відділення.
– Південніше с. Виїмка передові підрозділи 123-ї омсбр мали просування у кілька сот метрів, але далося то їм, скажімо так, достатньо нелегко.
Але не все так порівняно “райдужно” у противника на цьому напрямку:
– Спроби передових підрозділів 7-ї омсбр в районі с. Білогорівка витіснити наші підрозділи західніше села закінчились поки безрезультатно. Так званий “терікон” тамтешнього крейдового кар’єру став для цієї бригади справжнім “местом откровения”.
– В свою чергу, аналогічні спроби 123-ї омсбр та 137-го пдп 106-ї пдд відповідно в районі с. Спірне та південніше с. Федорівка (обидві ділянки саме на Сіверському напрямку) також поки не принесли противнику “додаткових дивідентів”.
– Ще трохи раніше передові підрозділи 6-ї омсбр по напрямку Золотарівка – Верхньокам’янське після перших просувань на “пару посадок” були вимушені трохи пригальмувати.
Отже стає очевидно, що російська методологія повільного “видавлювання” підрозділів ЗСУ з “незручних” для противника районів, у даному випадку з Сіверського виступу, має не тільки свої переваги, а й цілу купу негативних наслідків:
– вкрай повільні темпи просування (це має свої наслідки для планування та організації наступальних дій у майбутньому, в першу чергу, стосовно необхідності обмежувати їх масштаб та розмах);
– коштує вкрай “дорого” – поки у вас вдосталь живої сили, озброєння та військової техніки (ОВТ), це не становить “ключового негативу”, але коли починаються перебої з поставкою цих “елементів”, мимоволі доводиться себе й свої “бажання” обмежувати.
– в кінцевому рахунку це не приносить бажаного (запланованого) результату, причому при достатньо негативному співвідношенні “ціна – результат”.
3. І на завершення декілька слів про Краматорський напрямок, власне, про Часів Яр та прилеглі райони.
Це ще одна ілюстрація, скажімо так, не зовсім достатнього рівня ефективності методології “видавлювання”.
Командування УВ “Юг” противника задіяло на цьому напрямку цілу купу військ та сил, починаючи з 200-ї омсбр зі складу 14-го АК, яка вже “по уму” давно повинна була перебувати у складі УВ “Север”, закінчуючи вже порепаними полками 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд), 3-го АК та 102-го мсп 150-ї мсд і батальйонами 11-окремої десантно-штурмової бригади (одшбр).
Противник масовано атакує зразу на кількох ділянках і напрямках:
– Богданівка – Калинівка;
– по напрямку на східний район м. Часів Яру “Канал”;
– через ліс північно-західніше Іванівського, вздовж дороги Т-0504;
– через саме Іванівське та між ним та Кліщіївкою, намагаючись вийти до каналу “Сіверський Донець – Донбас” на широкій ділянці.
На даний момент, очевидно, противнику вдалося просунутись силами підрозділів 11-ї одшбр північно-західніше с. Іванівське, а також вийти до району “Канал” зі сходу силами 331-го парашутно-десантного полку (пдп) 98-ї пдд, але зачепитися міцно за нього поки на вдається. Й знову ж таки, дається те йому достатньо дорого.
Загальна кількість танків у складі УВ “Юг” (а це, нагадаю, зразу кілька ключових напрямків – від Сіверського та Краматорського до Курахівського на півдні) внаслідок інтенсивних боїв протягом кількох попередніх тижнів суттєво знизилась і на даний момент становить меньше 650 одиниць (це включно з підбитими\тимчасово виведеними з ладу й тими, що перебувають на ремонті у ремонтно-відновлювальних підрозділах угрупування).
Спроби активно й масовано застосовувати в атакуючих\штурмових діях бронетехніку привели до того, що у введених у бій частинах і з’єднаннях УВ “Юг”, РАЗОМ із резервним компонентом на ВСІХ напрямках і ділянках, від Білогорівки на півночі до Кураховського напрямку та Новомихайлівки, залишилося не більше 1850 одиниць “порівняно боєздатних” бойових броньованих машин (ББМ) всіх типів і видів, включаючи іноді достатньо раритетні зразки.
Завтра-післязавтра ми поговоримо про Покровський та Торецький напрямки (УВ “Центр”), де дуже схожа ситуація.
А поки можемо констатувати…
Прагнення противника щодо штурму м. Часів Яр створити “звичні” та зручні для себе умови (потужні флангові групи, які просунулись і мають можливість охопити цей район оборони ЗСУ) поки дуже далекі від набуття реальних обрисів.
А “штурм в лоб” міста, який поки ми бачимо, звичайно, також можливий, але у сенсі ефективності, ціни та результативності має усі шанси стати для противника далеко не таким, на який він розраховує. Принаймні на даний момент.
