Ворог тепер може запускати ракети «Циркон» із сухопутних носіїв
Олександр Коваленко / Інформаційний спротив
На жаль, так. Це 3М22 “Циркон”
Тепер можна точно говорити про те, що РОВ має можливість запускати дані ракети з сухопутних носіїв, про що раніше детально не повідомлялося.
Мобільна ця пускова чи контейнерно-стаціонарного типу, – інше питання. Але факт залишається фактом – така можливість у окупантів є.
І тут алаверди на город наших партнерів. Ворог розвивається, еволюціонує, а що ви? Україна на третій рік війни не має можливості захистити свої міста від усієї номенклатури російських ракет, хоча у вас є весь необхідний інструментарій ешелону.
Мені просто цікаво, нашим партнерам хочеться більше, щоб Україна перемогла росію, і запанував мир, або щоб Україна програла, і завтра 3М22 “Циркон” прилітав по Варшаві, Будапешту, Мілану, Сен-Тропе?
Ворушіть батонами, круасаноїди та спагеттімани. На бургерменів розраховувати вже не варто, виживання прямо тут і зараз чи друга світова до західного узбережжя та черговий “День-Д”.
* * *
У чому небезпека та як протидіяти загрозі
По території України з початку 2024 року було завдано щонайменше двох ударів ракетами 3М22 “Циркон”. Перший стався (залишки ракети знайдено) у ніч проти 7 лютого в Дніпровському районі Києва поблизу зруйнованої лінії електропередач, другий удар – 25 березня.
Використання ворогом “Цирконів” викликало багато запитань і супутньої недовіри хоча б з тієї причини, що ці ракети, здавалося б, не могли бути застосовані по Україні через їхню вузьку специфіку.
Докладніше про те, що це за ракета і чому варто приділяти увагу таким діям російських окупаційних військ, у матеріалі військово-політичного оглядача Олександра Коваленко для спільного проєкту OBOZ.UA та групи “Інформаційний спротив”.
3М22 “Циркон”
Насамперед треба розуміти, що 3М22 “Циркон” – це ракета, яку вже понад десять років намагаються інтегрувати в загальну концепцію засобів ураження сучасного російського флоту без особливо феєричного результату.
3М22 – це умовно маневруюча гіперзвукова крилата ракета з центральним корпусом, що створює підйомну силу та розгінний ступінь із твердопаливними двигунами, які надають їй первинного надзвукового прискорення. Після чого прямоточний повітряно-реактивний двигун на рідкому паливі на другому ступені розганяє її до гіперзвукових швидкостей – 9 Махів або більш як 11 тис. км/год.
Дальність польоту ракети – від 250 до 500 км на малих висотах і до 740 км напівбалістичною траєкторією. Також розглядався варіант заправки ракети дуже специфічним паливом, створеним спеціально для неї, яке дозволяло збільшити дальність польоту до 1 тис. км.
Особливістю цих ракет було й те, що це насамперед ракета класу “море – …” і решта. Тобто її пуск здійснювався в базовій задумці з морського носія, а потім уже вона летіла або на надводну ціль, або на сухопутну.
Носіями ж цих ракет мали стати або завмерлі в анабіозі важкі атомні ракетні крейсери проєкту 1144 “Орлан”, а саме небоєздатний “Петр Великий” і “Адмирал Нахимов”, що у вічному ремонті, або ж атомні підводні човни проєкту 885М “Ясень” і 949А “Антей”. Але важливим є те, що жодного з цих носіїв немає в Чорному морі.
З чого виникає цілком логічне запитання: а з чого могли запустити 3М22 “Циркон”?
Варто зазначити, що перспективними носіями “Цирконів” могли стати фрегати проєкту 22350М. Але саме у модифікації “М”, закладка яких станом на нинішній день навіть не стартувала!
Тим часом 25 березня напрямок пуску ракет 3М22 “Циркон” було точно зафіксовано з тимчасово окупованого Криму, що змусило задуматися над тим, що росіяни змогли адаптувати свої ракети до інших носіїв.
Варіанти носіїв
Ракета 3М22 “Циркон” так само, як і Х47М2 “Кинджал”, являє собою подальший розвиток балістичної ракети 9М723, що застосовується оперативно-тактичним ракетним комплексом “Іскандер”. Тобто теоретично вона цілком могла бути адаптована до застосування сухопутним носієм.
Варто згадати, що набагато раніше росія вже мала досвід адаптації ракет різного функціонала, зокрема Club-K – контейнерний комплекс у стандартному 20- та 40-футовому ISO-контейнері, що розміщує протикорабельні ракети 3М-54КЭ, 3М-54КЭ1, Х-35УЭ або ракети класу “поверхня – поверхня” 3М-14КЭ, Х-35УЭ.
Але про розробку сухопутних пускових для 3М22 не повідомлялося, і про те, що росія може виробляти такі засоби, можна було говорити лише на рівні чуток. З іншого боку, 3М22 “Циркон” прилетіла вдруге за 2024 рік не з північного напрямку, а саме з південного – що вказує на можливість РОВ застосовувати ці ракети (або принаймні експериментувати з їхнім застосуванням) у регіоні, де основних носіїв немає.
Іншими словами 3М22 “Циркон” отримала сухопутний носій, і лише згодом ми дізнаємося, що це: або мобільна платформа, яка пройшла повз увагу наших і не тільки наших структур відповідного функціонала, або стаціонарний об’єкт, наприклад, контейнерного типу, який відстежувати набагато складніше. Або…
Альтернативний варіант
Не можу виключити з низки варіантів, що РОВ розпочали практичну частину випробувань не тільки своїх 3М22 “Циркон”, а й іранських ракет, зокрема – Zolfaghar. Дальність, потужність і концепція розгінного блоку, що відокремлюється від бойової частини, з урахуванням базису 9М723 і наявність вже готової і функціональної пускової – цілком можуть відповідати цьому засобу ураження. Але… Все ж таки варто очікувати офіційних підтверджень і верифікації залишків ракет.
Протидія
У питанні протидії і 3М22 “Циркон”, і Х-47М2 “Кинджал”, і Zolfaghar або KN-23 все просто – це ЗРК Patriot або SAMP/T. Ці комплекси чудово збивають цілі з дуже високим коефіцієнтом ефективності.
Але проблема в тому, що їх в Україні дуже… Навіть не так. КРИТИЧНО мало. А тому росія має можливості тероризувати Україну та експериментувати зі своїми засобами ураження набагато активніше, ніж наші партнери нам допомагають із засобами протидії. І в цьому катастрофічний дисбаланс можливостей, що не змінюється вже третій рік поспіль. Хоча про проблему чудово відомо не лише нам.
Висновки
Незалежно від того, якими ракетами було завдано останніх ударів по Києву і не тільки, 3М22 “Циркон”, Zolfaghar або П-800 “Онікс”, суть проблеми не змінюється. Україні потрібні сучасні засоби протидії цим ракетам не лише на рівні перехоплення при наближенні до Києва, а навіть на початковій стадії їхнього польоту.
Чергові удари по Україні знову нагадують нашим партнерам, що без своєчасної та всеосяжної підтримки нашої країни їм доведеться думати завтра не про те, як відповісти українцям із їхніми набридливими проханнями дати необхідну ППО для захисту, а про те, як захистити вже свої міста від російських ракет.
Вибір не тривіальний, але рішення, на жаль, поки що не за нами.
