Недоімперія-крадій
Зайшла на Вікі-арт в розділ “росіяни” (рубрикатор мистецтва по націям).
Ви вже здогадалися, що туди запихнуті й деякі українські художники, таке враження, що за принципом географічної та політичної належності частини території України до Російської імперії, та щоб встиг народитись до 1917 року, але це не точно, бо далеко не всі. Далі вже йдуть ті, хто мають стосунок до РСРФР-РФ.
Перевірила, чи стосується цей принцип інших імперій. Пошукала серед австрійців Альфонса Муху, – він же народився, коли Чехія входила до складу Австро-Угорщини. Ні, не знайшла серед австрійців, знайшла серед чехів, як і має бути. Він чех і належить до чеського мистецтва. (чомусь до чехів приписаний і наш Пінзель, хоча самі ж у вікіпедії пишуть, що його етнічне походження невідоме, а жив і працював він на Галичині).
На сторінці художника може бути позначка, що він “українець”, і стаття, оскільки це українізована Вікі-Арт, буде вести на українську Вікі. Але хз, може, перебуваючи в іншій країні Вікі-Арт буде вести тебе на статті в іншій національній вікіпедії і буде “раша”?
Але там є ще більш оригінальна річ, від якої уявлення про національне мистецтво чи хоча б географічний рубрикатор (стримую себе з усіх сил) ламаються в прах: серед росіян є художник “православні ікони”. І тааам, шо хочеш: крітські, кіпрські, візантійські і, само собою, українські, ну, і російські ікони, – головне, що православні.
Чомусь католицькі ікони не скидають жужмом в мистецтво Італії, Франції або Аргентини, а ретельно тасують де чиє, з урахуванням культурних, мистецьких та історичних впливів.
Пахоми мистецтво православ’я собі прикарманили широко – від Африки, Середземномор’я і до України, чи їм скинули за звичною асоціацією росія=православ’я, – хз.
Як на мене, це все здебільшого з-за того, що ніхто (ми) на своє не претендували і про себе не заявляли.
Якщо не кричати голосно всьому світу – “це наше!” (і ще “це не їхнє!”) , то воно залишиться в російському. І самі ми на підсвідомому рівні залишимося в російському.
Це ж не лише про мистецтво. Це і про політику, причому поточну. Образ наш має ставати опуклішим і кращим, щоб у останнього бевзя-трампа не виникало ніякої плутанини, де хто, а Пахомії, відповідно, менш заворожуюче-казковий.
Її треба посувати в очах світу з п’єдесталу властивого саме імперіям – вєликокультурності і культуртрегерства. Вона ні те, ні інше.
Коли цим нарешті займеться держава? Щоб в посольствах чи міністерстві культури і розглядали це як ще один напрямок інформаційної війни?
Колаж: РБК-Україна
Детектор Медіа: Переатрибуція: як Україна повертає собі привласнене Росією мистецтво
Багато нібито російських митців світового значення насправді є частиною української культури. Українські мистецтвознавці намагаються відновити справедливість.
РБК-Україна: Вважають своїми, хоча це не так. Яких українських митців Росія нахабно привласнює собі
За час повномасштабної війни українці, як ніхто інший, змогли побачити справжнє обличчя Росії. Воно боягузливе та потворне, а замість розвитку своєї культури обирає привласнити чужу. Саме цим і займалася імперія всі ці роки, зокрема спустошувала українську культуру.
