Сильні фортифікації – це питання національної безпеки (фото)
З колегами відвідали кілька підрозділів, в зоні відповідальності яких кордон із РФ і прикордонні території.
Безпекова ситуація залишається складною, щоденні обстріли, ДРГ, росіяни шпигують за нашими позиціями через дрони, «орлани». Ворог, на жаль, оснащується і посилює свої лінії оборони і кордон.
Російські фортифікаційні рубежі – це «зуби дракона», рви, мінні поля, кілька ліній окопів і траншей.
Наш безумний сусід нікуди, на жаль, не дінеться й не полишив своїх агресивних намірів. Тому маємо максимально укріплювати наш кордон, сильні фортифікації є питанням національної безпеки. Будемо відверті, роботи на цьому напрямку ще дуже багато. І має стати пріоритетом на 2024 рік, як і озброєння ЗСУ.
В підрозділах різна ситуація з фортифікаціями. Комусь на рівні бригад легше отримати ліс, комусь допомогла місцева громада, поки в них не забрали ПДФО. Комусь волонтери допомогли з будматеріалами. Але бетонних перекриттів немає.
Тому Центру важливо думати, як забезпечити ЗСУ їжаками, «зубами дракона» , бетонними перекриттями, цементом і лісом, аби наші ВОПи і рубежі оборони відповідали і нормативам, і загрозам.
Дуже не вистачає землерийної техніки.
Обговорили з підрозділами тилове забезпечення. Всі просять більше дронів, бо й досі послуговуються в основному волонтерськими.
З важливого – багато з наших візаві пройшли навчання і тренінги, це мотивує і посилює навички та бойовий дух. Ми спілкувалися з тими, хто в же 2 роки на фронті, мобілізовані з першого дня війни. Звичайно, вони чекають закону про мобілізацію, аби підрозділи були посилені новими воїнами.
Рити окопи – дуже важка і марудна справа. Окопуватися саперними лопатами – правильно, але до ВОПів і бункерів треба землерийки та екскаватори, допомога громад.
Ще раз переконалися в важливості створення парламентської ТСК по фортифікаціям, мета якої максимально посилити наші рубежі.
Слава ЗСУ!
“Мені здається, нікому в Києві правда не потрібна», – ці слова бійця одного з підрозділів, що прикривають кордон із ордою, чи не найсильніше враження від поїздки з колегами до кількох таких підрозділів.
Разом із Іриною Геращенко, Вікторією Сюмар, Володимиром Ар’євим і Артуром Герасимовим зʼясовували, що потрібно, щоб завершити належну фортифікацію і захистити наших воїнів.
Попри бравурні заяви влади, роботи чимало.
Щоб її пришвидшити, вимагаємо створення ТСК у Верховній Раді для нагляду за роботами з фортифікації. Бо без нагляду якось виходить не дуже. А укріплення – це життя і здоровʼя захисників.
Зараз ми з колегами Ростиславом Павленком, Іриною Геращенко, Вікторією Сюмар і Артуром Герасимовим їздимо в місцях, де телефони завжди на «літачку».
Не за звітами, а на власні очі бачимо стан фортифікаційних споруд на першій і другій лініях оборони від під…рашистів. І невдовзі будемо мати картину.
Я опишу її найближчим часом. Якщо на той момент не бракуватиме пристойних слів.
Є теми, в яких важко бути політкоректною.
Так, ми з колегами були на самому кордоні, там, де можливі танкові наступи з росіі, де постійні ДРГ і обстріли. Ми дивилися, наскільки Україна захистилася за ці два роки.
Ні, в нас досі немає ні власної «лінії суровікіна», ні лінії Сирського. Хоча є установка її копати, що добре. Правда, не ясно чим.
У нас немає бетонних споруд по більшості напрямків, а саме вони є фундаментальними і такими, що гарантовано врятують життя. В нас навіть не завжди є споруди з деревом та скобами. А це означає, що без цього окопи обсипаються від води та снігу. Вже не кажучи про артобстріли. І про «накати» з відповідною гідроізоляцією і водовідведеннями, щоб не по коліна в багнюці.
… І в нас є військові, які копають ці окопи, як вони самі кажуть, «практично ложками», тобто лопатами. Хоча їх робота – воювати, а не шукати дерево, скоби, плівку і техніку. Вірніше просити: в волонтерів, благодійників чи громад.
Ми тому декілька місяців тому ініціювали створення ТСК щодо фортифікацій, аби розібратися – а скільки ми як держава виділили на свій захист і захист своїх військових? Скільки замінували і як окопалися? Чи дають ці укріплення стримати ворога бодай на кордоні і бодай на добу чи дві, допоки підмога не прибуде?
Петро Порошенко купив 15 землерийних машин і готовий їх передати для побудови укріплень. А ми готові ініціювати конкретні рішення.
Якщо чесно, то якісні фортифікації – питання виживання і держави, і армії. Їх побудова мала б стати певною національною ідеєю: від рівня малих громад до національного рівня, включно з бізнесом і т. д.
Тому пишу про це часто… Бо, бляха, надто дорогою може бути ціна ігнорування цієї теми.
ТСК досі блокується… Але ми поборемося.
PS. Щойно побачила, що Кирило Тимошенко, який в Офісі Президента відповідав за скандальне Велике будівництво, став офіційним радником міністра оборони Умєрова, і нібито з питань фортифікацій. «Будівничі» в нас не міняються.
Точно не та тема, де варто практикувати «великий розпил» і синдикат зі «своїх компанії». Історія вдруге може не пробачити.
