Сильні фортифікації – це питання національної безпеки (фото)

З колегами відвідали кілька підрозділів, в зоні відповідальності яких кордон із РФ і прикордонні території.

Безпекова ситуація залишається складною, щоденні обстріли, ДРГ, росіяни шпигують за нашими позиціями через дрони, «орлани». Ворог, на жаль, оснащується і посилює свої лінії оборони і кордон.

Російські фортифікаційні рубежі – це «зуби дракона», рви, мінні поля, кілька ліній окопів і траншей.

Наш безумний сусід нікуди, на жаль, не дінеться й не полишив своїх агресивних намірів. Тому маємо максимально укріплювати наш кордон, сильні фортифікації є питанням національної безпеки. Будемо відверті, роботи на цьому напрямку ще дуже багато. І має стати пріоритетом на 2024 рік, як і озброєння ЗСУ.

В підрозділах різна ситуація з фортифікаціями. Комусь на рівні бригад легше отримати ліс, комусь допомогла місцева громада, поки в них не забрали ПДФО. Комусь волонтери допомогли з будматеріалами. Але бетонних перекриттів немає.

Тому Центру важливо думати, як забезпечити ЗСУ їжаками, «зубами дракона» , бетонними перекриттями, цементом і лісом, аби наші ВОПи і рубежі оборони відповідали і нормативам, і загрозам.

Дуже не вистачає землерийної техніки.

Обговорили з підрозділами тилове забезпечення. Всі просять більше дронів, бо й досі послуговуються в основному волонтерськими.

З важливого – багато з наших візаві пройшли навчання і тренінги, це мотивує і посилює навички та бойовий дух. Ми спілкувалися з тими, хто в же 2 роки на фронті, мобілізовані з першого дня війни. Звичайно, вони чекають закону про мобілізацію, аби підрозділи були посилені новими воїнами.

Рити окопи – дуже важка і марудна справа. Окопуватися саперними лопатами – правильно, але до ВОПів і бункерів треба землерийки та екскаватори, допомога громад.

Ще раз переконалися в важливості створення парламентської ТСК по фортифікаціям, мета якої максимально посилити наші рубежі.

Слава ЗСУ!

“Мені здається, нікому в Києві правда не потрібна», – ці слова бійця одного з підрозділів, що прикривають кордон із ордою, чи не найсильніше враження від поїздки з колегами до кількох таких підрозділів.

Разом із Іриною Геращенко, Вікторією Сюмар, Володимиром Ар’євим і Артуром Герасимовим зʼясовували, що потрібно, щоб завершити належну фортифікацію і захистити наших воїнів.

Попри бравурні заяви влади, роботи чимало.

Щоб її пришвидшити, вимагаємо створення ТСК у Верховній Раді для нагляду за роботами з фортифікації. Бо без нагляду якось виходить не дуже. А укріплення – це життя і здоровʼя захисників.

Зараз ми з колегами Ростиславом Павленком, Іриною Геращенко, Вікторією Сюмар і Артуром Герасимовим їздимо в місцях, де телефони завжди на «літачку».

Не за звітами, а на власні очі бачимо стан фортифікаційних споруд на першій і другій лініях оборони від під…рашистів. І невдовзі будемо мати картину.

Я опишу її найближчим часом. Якщо на той момент не бракуватиме пристойних слів.

Є теми, в яких важко бути політкоректною.

Так, ми з колегами були на самому кордоні, там, де можливі танкові наступи з росіі, де постійні ДРГ і обстріли. Ми дивилися, наскільки Україна захистилася за ці два роки.

Ні, в нас досі немає ні власної «лінії суровікіна», ні лінії Сирського. Хоча є установка її копати, що добре. Правда, не ясно чим.

У нас немає бетонних споруд по більшості напрямків, а саме вони є фундаментальними і такими, що гарантовано врятують життя. В нас навіть не завжди є споруди з деревом та скобами. А це означає, що без цього окопи обсипаються від води та снігу. Вже не кажучи про артобстріли. І про «накати» з відповідною гідроізоляцією і водовідведеннями, щоб не по коліна в багнюці.

… І в нас є військові, які копають ці окопи, як вони самі кажуть, «практично ложками», тобто лопатами. Хоча їх робота – воювати, а не шукати дерево, скоби, плівку і техніку. Вірніше просити: в волонтерів, благодійників чи громад.

Ми тому декілька місяців тому ініціювали створення ТСК щодо фортифікацій, аби розібратися – а скільки ми як держава виділили на свій захист і захист своїх військових? Скільки замінували і як окопалися? Чи дають ці укріплення стримати ворога бодай на кордоні і бодай на добу чи дві, допоки підмога не прибуде?

Петро Порошенко купив 15 землерийних машин і готовий їх передати для побудови укріплень. А ми готові ініціювати конкретні рішення.

Якщо чесно, то якісні фортифікації – питання виживання і держави, і армії. Їх побудова мала б стати певною національною ідеєю: від рівня малих громад до національного рівня, включно з бізнесом і т. д.

Тому пишу про це часто… Бо, бляха, надто дорогою може бути ціна ігнорування цієї теми.

ТСК досі блокується… Але ми поборемося.

PS. Щойно побачила, що Кирило Тимошенко, який в Офісі Президента відповідав за скандальне Велике будівництво, став офіційним радником міністра оборони Умєрова, і нібито з питань фортифікацій. «Будівничі» в нас не міняються.

Точно не та тема, де варто практикувати «великий розпил» і синдикат зі «своїх компанії». Історія вдруге може не пробачити.