План на 2024 рік – пережити його з мінімальними втратами
Дмитро Золотухін / Обозреватель
Два місяці я зустрічався з людьми з державного і суспільного секторів, набридаючи їм одним і тим самим запитанням: що ми робимо в цьому році?
Розмови були дуже важкими з амплітудою від “перемагаємо і розвалюємо Росію” до “збираємося і будуємо паралельні державним структури, бо все валиться”.
На пресконференції Зеленського спитали, як би він охарактеризував 2024 рік, у порівнянні з 2022-м – роком мужності, і 2023-м – роком стійкості. Верховний головнокомандувач відповів розпливчасто, що усі ці роки є роками мужності і стійкості.
Отже, що треба знати про 2024-й, чого ви ще не зрозуміли:
Росія
Кінець 2023 року пройшов під символом обговорення так званого “кейнсіанського поштовху” в російському ВПК. Держава почала розміщувати величезні замовлення, інвестуючи у переробну промисловість, чим штовхнула ринок праці до максимальної зайнятості. Внаслідок цього почали інтенсивно зростати доходи населення, особливо в тих регіонах, які тим чи іншим чином пов’язані з війною. Зростання доходів на душу населення у 2023 році склало близько 5,4%, що є більшим ніж за 10 попередніх років разом узятих.
Через падіння рубля реальні доходи знизилися, але через закриту економіку та заборону конвертації валюти ситуація в росії за рахунок війни покращилася. Рівень доходів населення повернувся на відмітки 2013 року.
Наприклад, у Воронезькій, Володимирській, Тамбовській та Новосибірській областях підприємства, зайняті виробництвом металевих виробів, перейшли на роботу в три зміни, а на Уралі чисельність працівників, зайнятих у цій галузі, збільшилася майже на 18% у порівнянні з тим же періодом 2021-го.
Ось такі показники і свідчать про перехід економіки на воєнні рейки. Але таке зростання не може бути постійним. По-перше, продукція ВПК – це не частина ВВП, адже головне її призначення – це утилізація об голови українців. Жодної доданої вартості вона для РФ не несе.
Крім того, корпоративний сектор вже активно бореться за зупинку буму зарплат. А як же його зупиниш, коли тільки біля 400 000 росіян втрачено у війні, ще до 700 000 виїхало з країни, і ще біля 1 млн зайнято у секторі безпеки та оборони. Не забуваймо і про необхідність розгортання карального апарату всередині РФ. Тобто робочі руки взяти десь проблематично. Тому зарплати ростуть. Зростає і витрачання грошей, що дає поштовх іншим галузям. Але більша частина металевих виробів вилітає в трубу.
Це може означати, що у 2025-2026 роках в РФ можуть початися проблеми. Можуть і не початися. Але логіка підказує, що вірогідність проблем висока.
Захід
2024-й – це рік виборів практично по всій планеті. Еліти по всьому світі вже думають про своє місце в нових реаліях, якщо вибори зметуть їх з дошки. Це для нас і загроза, і шанс.
Останні заяви Макрона і відповідна істерика Ле Пен та Меланшона свідчать про те, що Маню “обрав свого гравця”. Він буде ставити на тих французів, які ще можуть відчути, що таке гідність, цінності, правда і справедливість. На противагу інтересам, баблу і “я-в-домікє”. Маню і раніше робив цікаві розвороти, і не факт, що завтра він знову не почне дзвонити Путіну. Але це ознака того, що шанси в нас є.
При цьому США знаходяться у внутрішньому коллапсі, і є усі підстави вважати, що він буде поглиблюватися. Чи дадуть нам гроші на зброю? Я думаю, що 50/50. На мою думку, від нас це не залежить.
Так чи інакше, розраховувати на партнерів немає сенсу.
Особливо враховуючи те, як ми справляємося з польською кризою. Іншими словами – гойдалки посилюватимуться.
Україна
90% тих, із ким я контактував останні два місяці, свідчать про те, що адміністративна деструкція поглиблюється на усіх рівнях. Починаючи від цілей візитів іноземних можновладців типу Фон дер Ляйєн, якій теж треба переобратися. Закінчуючи управліннями ГШ, СБУ, РНБО, не кажучи вже про кабмін…
М’яко кажучи, мало хто знає, що саме ми робимо.
Верховний говорить, що в нього є кілька планів, про які він не скаже, щоб заплутати противника. Але виконавцям ці плани і не потрібні – треба тільки “відмашку зеленим свистком” в яку сторону бігти. Але її ніхто не робить.
При цьому рівень інформування про “зростання жирів у маслі та довольність хамів” не знижується, а навіть зростає. Що, в свою чергу, збільшує розрив між тим, що ми чуємо по марафону, і тим, що бачимо на власні очі.
План на 2024 рік
Він полягає в одному слові: пережити.
Очевидно, що не усі з нас переживуть цей високосний рік. І Зеленський відкрито про це говорив в інтерв’ю для Fox News. Але пережити цей рік має Українська Держава.
Для цього потрібно наступне:
- не качати владу питаннями про легітимність! Зеленський залишатиметься президентом до кінця воєнного стану чи до того, як сам складе повноваження;
- призначити незалежного прем’єр-міністра (нехай хоч Єрмак ним буде) і перенести в Кабінет Міністрів центральну адміністративну спроможність вироблення і виконання рішень! Це зможе забрати частину процесів у нефункціонального парламенту. Зеленський сам сказав про закон щодо мобілізації – “нехай депутати покажуть, як вони працюють!”… Ну-ну, кажу я! Успіхів…
- максимально ретельно працювати зі своїм емоційним станом! Якщо не можете впоратися з тим, щоб не писати іншим людям якоїсь маячні в лічку чи в коментарях – краще не пишіть нічого. Виплескування кортизолу на усіх оточуючих для полегшення свого самопочуття буде суттєво знижувати наші шанси на виживання. Треба щось робити зі щоденними тренуваннями і зайняти себе конструктивною роботою… Очікування покращення до покращення не призведе;
- змиритися з наявністю цих партнерів (включаючи поляків), бо інших, на жаль, у нас немає, і треба працювати з тим, що є. Треба усвідомити, що навіть за умов адміністративного колапсу внутрішньо і психологічно ми є старшими навіть за американський соціум. Або хоча б треба на 12 місяців прикинутися, що ми такими є! Fake it till you make it.
- змиритися з тим, що це буде ще один рік втрат, які треба мінімізувати. В тому числі втрат свого добробуту. Виїжджати за кордон вже ніби і немає сенсу, але треба бути готовими до релокацій. В тому числі і киянам.
- направити усі ресурси на війну – моральні, фінансові, матеріальні, інтелектуальні. Відправте в дупу усі ці “конференції по відновленню”. Вистоїмо – потім будемо думати, як відновлюватися. Говорити з західняками гранично просто: “Про поразку Росії думаємо разом? Ні? Просто про Україну поговорити? До побачення, після війни”.
Це мій підсумок.
Що робити в 2024 році? Пережити його з мінімальними втратами.
А потім буде 2025-й. Не менш складний…
Ілюстрація: робота з міжнародного конкурсу дитячого малюнку «Україна. Перемога. Діти. Перемога очима дітей», Дніпро, 2022 р.
