Вісті з фронтів. 19.01.2024
1. Противник на Лиманському напрямку вже декілька діб як перейшов до активних наступальних дій на визначених ділянках та відтинках. Протягом попередніх 2-3-х діб він здійснив серію атакуючих\штурмових дій, зокрема:
– З північно-східного напрямку у бік с. Макіївка (атакували передові підрозділи 752-го мотострілецького полку\мсп 3-ї мотострілецької дивізії\мсд 20-ї загальновійськової армії\ЗВА) – безуспішно.
– Східніше с. Терни, атакували підрозділи 283-го мсп 144-ї мсд тіє ж 20-ї ЗВА, зуміли витіснити наші передові підрозділи з 3-х позицій відділень і спостережних пунктів (СП).
– В тому ж районі, але трохи південніше (у напрямку на с. Ямполівка), атакувала 164-а орема мотострілецька бригада (омсбр) 25-ї ЗВА, зуміла взяти під контроль одну позиці. відділення.
– Північно-західніше та західніше с. Діброва противник ввів у бій підрозділи 169-ї омсбр, очевидно, з метою пробитися до с. Торське, однак її атаки бажаного їй результату поки не принесли.
– Пробитися через Серебрянський ліс у бік “Дома охотника” та кемпінгу північніше с. Григорівка в черговий раз спробував посилений батальйон 228-го мсп 90-ї танкової дивізії (тд) – безрезультатно.
Таким чином, стає цілком зрозумілим сенс плану російського командування, яке оперує на Лиманському напрямку, – ліквідація українського плацдарму на р. Чорний Жеребець (від Макіївки на півночі, до Торське на півдні).
Я його вже кілька разів описував, тому знову зупинятися на ньому не буду, лише нагадаю, основний задум – “постепенное сжатие с северного и южного флангов”.
При цьому, наскільки я розумію, противник прагне одночасно з цим “вирішити проблему Серебрянського лісу” та прорватися до р. Сіверський Донець на ділянці десь між Серебрянкою та Григорівкою й таким чином примусити ЗСУ відійти з району с. Білогорівка (верхн.).
У цьому контексті варто сказати декілька слів загалом про весь Сіверський виступ ЗСУ.
Той факт, що противник зараз намагається, по суті, одночасно з виходом на новий рубіж оборони по р. Ч. Жеребець суттєво поліпшити для себе ситуацію на його північному фасі (так, я маю на увазі його прагнення пробитися до С. Донця по напрямку на Серебрянку та Григорівку), говорить за те, що російське командування розглядає цілком серйозно можливість “звернути” цей виступ, так би мовити, у перспективі.
За це також опосередковано свідчить і активність російських військ протягом декількох крайніх діб ще на двох ділянках, але розташованих на правому березі р. Сіверський Донець:
– 127-а омсбр (колишня 7-а омсбр 2-го АК) при підтримці окремих підрозділів 6-ї омсбр противника з південно-східного напрямку таки зуміла зі сходу та північного сходу нещодавно вийти на околиці самої Білогорівки (верхн.).
– В свою чергу, на південному фасі цього виступу достатньо високу активність виявляють підрозділи 106-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника. Зокрема, її 51-й парашутно-десантний полк (пдп) при підтримці 119-го пдп зумів протягом крайніх діб північно-східніше с. Веселе витіснити наші підрозділи з 2-х позицій відділень у районі залізниці.
Як на мене, таким чином противник, ймовірно, готує зручні для себе “вихідні позиції” для більш масштабних дій проти Сіверського виступу ЗСУ, які рано чи пізно таки відбудуться.
Адже з оперативно-тактичної точки зору, існування Сіверського виступу ЗСУ – це по суті перманентна загроза для противника в районі м. Кремінна, м. Лисичанськ та навіть м. Соледара. Існування Сіверського виступу українських військ просто унеможливлює будь-які наступальні дії противника у бік Краматорсько-Слов’янської агломерації з південно-східного напрямку й дуже сильно сковує дії противника на Лиманському напрямку.
Російське командування не може всього цього не розуміти, тому, очевидно, таки в один момент “спробує” виправити цю ситуацію.
2. На Донецькому напрямку, очевидно, практична реалізація плану російського командування щодо його прагнення “пробитися до Бревна”, обходячи коксохім зі сходу та південного сходу, не штурмуючи його, скажімо так, трохи забуксовала.
114-а омсбр противника, яка, ймовірно, й мала у рамках цього задуму пробитися з північного сходу у район Пожежно-рятувальної частини №13 та Авдіївської автобази, скажімо так, трохи забуксувала.
Трапилось це з двох основних причин:
– Люди, які це планували, очевидно, не врахували важливий фактор – особливості ландшафту місцевості, на якій доведеться діяти підрозділам 114-ї омсбр, наступаючим з боку с. Веселе та Кам’янка у бік м. Авдіївка, а саме наявність по основній осі дирекції наступу цієї бригади “ланцюжку” ставків. Тобто сконцентрувати, образно кажучи, “в одній точці” максимально можливий обсяг сил і засобів для прориву та “кидка” через приватний сектор у бік “Бревна” не вийде, їх доведеться розподіляти по обидва боки цих ставків.
– Іншим фактором стала успішна оборона підрозділів ЗСУ в районі Піщаного кар’єру. Атакувати через приватний сектор Авдіївки, розташований на цьому напрямку у бік “Бревна”, маючи на флангах утримані ЗСУ позиції на коксохімі та у Піщаного кар’єру, – це все одно що добровільно зробити собі кастрацію.
Наскільки я розумію, передбачалося, що ПЕРЕД початком “руху” 114-ї омсбр у бік “Бревна” 30-а омсбр противника, діючи з боку с. Кам’янка, витіснить наші передові підрозділи з району Піщаного кар’єру й таким чином “забезпечить” лівий фланг наступаючої 114-ї омсбр. Однак цього так і не сталося. Тому, треба розуміти, поки “генеральный прорыв” трохи відклали.
3. Й на закінчення трохи про район с. Новомихайлівка (це південніше м. Донецьк, північний фланг Вугледарського виступу).
На момент написання огляду село продовжує перебувати під контролем ЗСУ. Причому крайні спроби противника охопити його й примусити ЗСУ відійти звідти принаймні у бік Костянтинівки виявилися марними.
Також, очевидно, противник провів певне перегрупування своїх сил і засобів у тактичній зоні та тепер діє по дирекції Новомихайлівка – Костянтинівка трохи в іншій побудові:
– По напрямку Мар’їнка – Побєда діє 103-й мсп 150-ї мсд 8-ї ЗВА.
– По напрямку Олександрівка – Новомихайлівка 155-а окрема бригада морської піхоти (обр МП), ймовірно, посиленим батальйоном.
– На напрямку Славне – Новомихайлівка розтягнулися підрозділи 39-ї омсбр, які продовжують діяти й з боку Солодкого.
Очевидно, найближчим часом противник сконцентрує свої зусилля на цьому напрямку саме з північного боку. Думаю, він спробує прорватися через Побєду у бік Антонівки та Костянтинівки, при цьому продовжуючи “формально атакувати” саму Новомихайлівку, для сковування наших сил і засобів.
Це виглядає більш логічно, ніж спроба “розрізання” нашого Вугледарського виступу. Тут треба уважно дивитися, чи таки з’являться в районі самого Вугледару підрозділи 57-ї омсбр противника.
Фото: Генштаб ЗСУ
