Чому економіку Росії не обвалили війна і санкції. Але найгірше у неї попереду
За два роки війни російська економіка продемонструвала дивовижну стійкість. Кризи не сталося, а в 2023 році вона навіть почала зростати. Причина стабільності — у величезних бюджетних видатках. Влада багато витрачає на війну, а ці гроші розподіляються по всій економіці. Щоправда, довго так тривати не може, хоч зараз грошей у держави вистачає. Виробничі потужності обмежені, насамперед не вистачає робочої сили.
Що чекає на економіку Росії в 2024 році, з’ясовували у матеріалі кореспондентки ВВС Ольга Шаміна та Вікторія Сафронова.
“У 2023 році на повну міць відбулася мілітаризація економіки. Бюджетні витрати вперше стали справжнім двигуном економічного зростання”, – так стан російської економіки визначає постійний професор університету Помпеу Фабра в Барселоні Рубен Єніколопов.
І цей опис видається досить точним. Відразу після початку війни та запровадження перших санкцій російській економіці пророкували глибоку кризу. Але в 2022 році спад становив лише 2,1%, та й цю оцінку Росстат покращив наприкінці 2023 року — за новими даними, спад 2022 року становив лише 1,2%.
Підсумкових даних щодо зростання економіки у 2023 році поки що немає. Російський президент оптимістично чекає темпів зростання в 3,5% — і цілком можливо, що це реальний прогноз з урахуванням зростання ВВП на 5,5% у третьому кварталі (поки що це попередня оцінка Росстату). Однак більшість інших прогнозів менш оптимістичні.
Секрет такого зростання незалежні економісти пояснюють просто – активні видатки на війну.
“У 2023 році російська економіка стала справді військовою з державним фінансуванням”, – вважає професор економіки Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі Олег Іцхокі.
І ця мілітаризована економіка, залежна від бюджетних грошей, уже перегріта — тобто вона навряд чи зможе довго зростати тими ж темпами. Про це ще у середині минулого року заявив Центральний банк РФ.
“Економіка зараз працює вище за свій потенціал, вичавлюються всі ресурси — трудові, капітальні. У 2023 році серйозно постала проблема нестачі робочих рук. Економіка не може зростати. Якісь підприємства незабаром не зможуть підтримувати роботу”, — вважає Єніколопов.
Військова економіка з державним фінансуванням
У перші місяці війни, навесні 2022 року, голова Центробанку Ельвіра Набіулліна анонсувала “перебудову” російської економіки.
Для нинішньої Росії перебудовою стало налагодження сірих схем експорту та імпорту, запровадження ручного управління в економіці та новий переділ власності.
Російську економіку і до війни критикували за велику присутність держави у вигляді держкомпаній та великої частки держвласності. Після початку війни вона стала ще сильніше залежною від держави — насамперед від бюджетних грошей, які стали її стимулом.
У доповідях МВФ та інших організацій зазначається, що саме бюджетний стимул змушує зростати російську економіку.
“Велика кількість грошей вливається в економіку з державного бюджету, вони перетворюються на чиїсь доходи, ці гроші витрачаються далі”, – так описує цей стимул Олег Іцхокі. Бюджетні гроші, за його словами, замінюють в економіці все приватне фінансування.
“Є проєкти, які держава безпосередньо фінансує, якісь регіони працюють у три зміни через те, що є величезні військові витрати на виробництво і зарплати, які виплачуються солдатам і потім потрапляють в економіку”, — продовжує Іцхокі.
Питання в тому, як керувати економікою, яка стає все більш залежною від державних витрат. І тут виникає ще один підсумок року — у Росії з’являється дедалі більше елементів ручного керування.
“Економіка ніколи не була в Росії ринковою, але прагнула до неї. А зараз стала гібридною. Є інструменти ринкової економіки, планової, і є ручного управління. Наскільки цей гібрид життєздатний, поки що зрозуміти важко”, — каже економістка Олександра Осмоловська-Сусліна.
Справді, елементів ручного керування можна знайти дедалі більше. Показовою є історія спроб зупинити девальвацію рубля. Курс рубля на Московській біржі падав з початку 2023 року, але до кінця літа та початку осені темпи падіння були особливо швидкими.
З девальвацією рубля самотужки боровся ЦБ — переважно ринковими методами: підвищував ставку і виходив на ринок із продажами валюти в рамках різних механізмів. Влада також намагалася домовитися з експортерами про те, що частину валютного виторгу ті повертатимуть до країни. І нічого з цього швидко не спрацювало — рубль продовжив падати.
Але вже на початку жовтня російська влада зобов’язала експортерів продавати свій валютний виторг. Це (і вплив підвищення ставки ЦБ) зрештою зупинило обвал рубля.
Влада не вперше зобов’язує експортерів продавати виторг — це допомагало стабілізувати рубль і у 2022-му, і в 2014 роках. Але цього разу є різниця: у компаніях запроваджують процедури суворої звітності і навіть надіслали їм докладні інструкції про те, як ці заходи виконувати.
Приватний сектор з початку війни та після відходу західних компаній намагається по-своєму адаптуватися. По-перше, бізнес вибудовує ланцюжки постачання товарів до Росії через паралельний імпорт, включаючи підсанкційні товари.
По-друге, у Росії почався новий переділ власності. “Експропріація іноземних компаній, яка розпочалася, але не лише це. Я боюся, це тільки початок, вже були кейси, коли намагаються поставити питання про власність”, — вважає Єніколопов.
Наприкінці грудня у Росії під тимчасове управління Росмайна перейшов автодилер “Рольф”. Основний власник компанії — колишній опозиційний депутат Сергій Петров, який давно залишив Росію. Компанією він володів через офшор.
До цього під управління Росмайна потрапили пивоварна компанія “Балтика” і виробник молочної продукції Danone, а ще раніше — частки іноземців в енергетичній компанії “Юніпро” та компанії “Фортум”.
Війна на виснаження
“Йде війна на виснаження. Росія ще не близька до фінальної точки”, — вважає Єніколопов. Мовляв, підтримувати економіку і навіть певне зростання в такому ж режимі у 2024 році – цілком можливо.
На початку 2023 року багато економістів уважно стежили за дефіцитом бюджету. Але до кінця року стало зрозумілим, що ризики не реалізувалися. За 11 місяців 2023 року дефіцит бюджету РФ склав всього 878 млрд рублів (близько 10 млрд доларів) – це суттєво нижче майже 3 трлн рублів, які були затверджені законом.
“Якщо рік тому велике питання полягало в тому, наскільки вистачить бюджету для підтримки війни такої інтенсивності, то у 2023 році стає зрозуміло: за ціни 80 доларів за барель нафти і сьогоднішніх санкцій грошей на війну вистачає”, — каже Олег Іцхокі.
На оборону російська влада хоче витратити приблизно третину бюджету в 2024 році, нагадує він. Це близько 10% ВВП, розрахував економіст. “Це більше, ніж весь передвоєнний бюджет України”, – пояснює Іцхокі.
Якщо не знизяться ціни на нафту або не зміняться санкції, Росія, за його розрахунками, зможе підтримати ці витрати: “2023 показав, що фінансування навряд чи стане обмеженням”.
Здатність Росії вести війну мали, за задумом західних політиків, підірвати санкції — насамперед нафтове ембарго та стеля цін на нафту – нижче за 60 доларів за барель.
У перші місяці 2023 року здавалося, що нафтові санкції працюють — російська марка Urals продавалася з великою знижкою порівняно з Brent, а доходи бюджету від продажу нафти та газу знизилися.
За підсумками майже року ці заходи призвели до зниження російських доходів від експорту нафти на 14% — або втрати 34 млрд євро в експортній виручці, зазначає фінський Центр досліджень енергетики та чистого повітря (Centre for Research on Energy and Clean Air).
Але поступово Росія почала знаходити шляхи, як обходити ембарго та стелю цін на нафту. Для цього вона створила тіньовий флот для перевезення нафти, перш за все, до Китаю та Індії. Газета Financial Times писала, що він складається із понад ста танкерів. За підрахунками Bloomberg, у 2023 році за допомогою тіньового флоту перевезено приблизно 45% російської нафти.
“Санкції обмежені. Вони не обмежують обсяг нафти, який Росія продає, і поки не дуже ефективні в обмеженні ціни. Можливо, там є знижка 15% від ціни – це максимум. Таким чином, можливо, що Росія недоотримує 10-15%, але при цьому ціни зросли сильніше”, – пояснює Іцхокі.
“Важко коментувати зараз, але я не бачу ефект санкцій. Так, є складнощі, перенаправлення якоїсь діяльності — але вийшло, що санкції не спрацювали”, — каже Олександра Осмоловська-Сусліна.
Вона пояснює це тим, що напівтоталітарний режим інакше реагує на санкції, ніж демократія: “Санкції розраховані на те, що люди обуряться, умовно, що мало грошей, і не проголосують за президента: але в російській реальності це не працює”.
Осмоловська-Сусліна вважає, що ризик, пов’язаний з енергоресурсами, залишається. Про це говорить і Олександр Ісаков з Bloomberg Economics: серед ризиків він перераховує падіння виторгу від продажу нафти або зростання знижки на російську нафту. Але поки що неясно, за яких умов цей ризик може матеріалізуватися.
Зараз для російської економіки суттєвішим ризиком виявився інший — у країні загострився кадровий голод. Нині у працездатному віці перебуває нечисленне покоління, а через війну, мобілізацію та еміграцію працівників стало ще менше. У результаті багато вакансій не закриваються.
За даними Центробанку РФ, у жовтні-листопаді в деяких регіонах посилився дефіцит фахівців – так, на північному заході країни найбільш істотно брак кадрів відчувався в обробній промисловості, а на півдні – в аграрному секторі.
За даними дослідницького центру порталу SuperJob, всього в 2023 дефіцит кадрів відчували 85% російських компаній. З нестачею співробітників зіткнулася майже третина промислових підприємств. Крім того, високий попит на персонал зафіксовано у будівництві та транспортно-логістичній сфері.
“Думаю, що головною історією 2023 став перехід від дефіциту товарів до дефіциту праці”, — каже Ісаков.
Мобілізація до російської армії та міграція за кордон створили дефіцит фактично у всіх галузях.
“Безробіття на історичному мінімумі, співвідношення вакансій до кандидатів на максимумі, а зростання зарплат фактично у всіх галузях випереджає зростання випуску та продуктивності”, – пояснює експерт.
Для Володимира Путіна низьке безробіття — це привід гордості, свідчення запасу міцності. Але економісти говорять про те, що це ознака перегріву економіки, на бізнес лягає дедалі більше витрат.
Єніколопов пояснює, що з урахуванням дефіциту кадрів економіка навряд чи зможе зростати тими ж темпами, як зараз: навіть якщо військово-промисловий комплекс сильніше заллють грошима, щоб найняти працівників, то це ще більше збільшить ціни на ринку праці — в інших секторах економіки стане просто невигідно працювати. Це, за його словами, ще більше викривить структуру економіки.
Осмоловська-Сусліна говорить і про ще один важливий для російської економіки ризик – “неграмотні” політичні рішення. Наприклад, посилення репресій, тиск на бізнес, штучна націоналізація, кримінальні справи проти бізнесу тощо.
“Основні джерела ризику для Росії, російської економіки – не економічні, а все, що пов’язано з війною, з непередбачуваними наслідками війни, а економічні фактори, швидше, менш важливі”, – погоджується Іцхокі.
“Гроші, випущені в порожнечу”
У більш довгостроковій перспективі на російську економіку чекає тривала та болісна стагнація, вважає Рубен Єніколопов. Зараз військово-промисловий комплекс фактично заливають грошима, і співробітникам просто невигідно працювати в інших секторах економіки.
“Тому поки росте ВПК, інші сектори скорочуються, — каже Єніколопов. — Але якщо ми подивимось у довгостроковій перспективі — ВПК не може зростати нескінченно, і в якийсь момент бюджетних грошей не вистачить так роздмухувати ці витрати. Тоді настане повноцінна структурна проблема — не різка, але тривала хвороблива стагнація, швидше за все. Якщо нічого не зміниться у військовому та політичному сенсі”.
Схожий прогноз економісти дають із початку війни — і він, на відміну короткострокових прогнозів, не змінюється. Крім перегріву економіки, ще одна причина стагнації — відсутність через санкції доступу до сучасних західних технологій. Бурхливе зростання ВПК і тут не замінить західних споживчих технологій.
“Думка, що ВПК трансформується потім у розвиток мирних технологій, не відповідає реальності. Я уявляю, що коли упор йде на фінансування військової могутності, ці гроші фактично вимикаються з економіки. Умовне підприємство, яке виробляє військову техніку, отримує гроші, але кошти, вкладені у зброю, — це те, що спалюється. Ідуть на фронт і там знищуються”, — пояснює Осмоловська-Сусліна.
Ресурси в Росії обмежені, нагадує вона.
“Чим більше витрачаємо на оборону, тим менше залишається на решту. Навіть не на соціалку, а на інфраструктуру, будівництво — ресурси відтягуються із винятково важливих для мирного життя напрямків”, — пояснює економістка.
“Це просто випущені в порожнечу гроші, ніякого ефекту для звичайних людей ця політика не дасть”, – робить висновок Осмоловська-Сусліна.
На заставці колаж: delo.ua
