Піхоті потрібна справедливість
Пару днів тому в мене було спілкування в коментах із Тимофієм Миловановим по темі посту, де він розповідав про військових, які при ньому на заправці спілкувались про те, що треба повернутися та розвалити можновладців. Ну і пост на тему “ох, ці агресивні військові, вони вже є проблемою, і треба визнати це зараз”.
Я вказав Тимофію, що така позиція й приведе до зіткнень військових і влади, якщо нічого не робити, тому правильніше було б сказати про проблеми, які зараз тригерять військових, і вирішувати ці проблеми, а не закривати на них очі, а потім заявляти, що то військові якісь не такі.
Але Тимофій мене не почув, бо я занадто агресивний, а він знає, що таке війна, він там був, тому не треба чогось йому розповідати, тому, кароч, пішов я лісом зі своєю думкою. Недостатньо я орієнтуюся в питанні.
Спочатку було спілкування про привілейованих платників податків. А сьогодні Тимофій запропонував вибирати тих, хто піде воювати по лотереї.
Я висловлю свою думку, а то, бачу, для деяких представників влади вона дуже складна, вони досі не бачать реальність.
На фронті ситуація дуже складна зараз. І складна вона саме через недостатню кількість піхоти по підрозділах. І все частіше я чую фразу «Хтось за це повинен бути відповідальним». Тому що спершу в кінці контрнаступу восени армія неочікувано побачила, що піхота після заміни воєнкомів почала поступати просто дуже малими партіями. Що вже могло стати проблемою, але на неї хтось закрив очі. Почав створюватися дефіцит. Потім все стало вже дуже погано, але ті кроки, що робляться (вже більше двох місяців ЗСУ стоїть майже без резервів і з неукомплектованими підрозділами), не є швидкими.
В результаті ми бачимо критику командування від влади, але поки ніхто з них не розповів, як можна бути ефективним, коли ти прийшов зі своїм підрозділом у зиму, в тебе багато санітарних втрат по підрозділах суто по погоді, і позицію, яку мають тримати десять бійців, тримає четверо, а на ротацію повинні прийти взагалі троє, бо інші вже або чергували, або санітарні, або поранені. І ця піхота знає, що на цю позицію буде сьогодні три-чотири штурми тільки тому, що окупанти знають, що в нас не вистачає піхоти в окопах. Був би резерв – весь би цей наступ на Авдіївку закінчився би ще до нового року.
Але ніт.
Влада проводить консультації, влада шукає варіанти, влада дискутує, влада уходить на свята на відпочинок…
Кожен день, такий безцінний, який вигризають некомплектні підрозділи ЗСУ витрачається на те, щоб таки залишити клас привілейованих та клас народжених для війни.
І це бачить піхота.
Влада заявляє, що немає грошей на мобілізацію. То ж може з цієї причини не проводили її? А на що тоді сподівалися? Що зайобані двома роками війни люди будуть воювати далі? Продавайте золотовалютні резерви, робіть що завгодно, але виконайте ту функцію, яка потрібна для спасіння країни. Чи ви вважаєте, що це складніше, ніж захищати країну в окопах?
І це при тому, що коли піхотинця відпускають додому, то він приїжджає в заповнені “чоловєйнікі”, де не можна проїхати від припаркованого транспорту, бачить велику кількість здорових людей, які живуть собі далі звичайним життям, і розуміє, що поки він воював, люди вирішили свої питання з повістками та живуть собі далі.
І в цьому він теж винить владу.
Результат такої політики дуже простий. Армія починає втрачати віру у владу і акцентуватись на тому, хто з нею. Тому авторитет Залужного високий серед військових, а рівень підтримки Зеленського падає. І це погано, бо армія повинна довіряти своєму Верховному головнокомандувачу. Це база.
Також накручується ненависть проти ухилянтів, тих, хто їх кинули напризволяще. І це теж неправильно, не кожний чоловік, який гуляє вулицями мірного міста, – ухилянт. Але несправедливість формує ворогів повсюди.
Влада не може задовольнити логічний запит армії на справедливість.
В армії багато людей, які пішли захищати свою країну, бо вони вірили, що захищати повинен кожен громадянин. Заможний та бідний. Хто платив багато податків і небагато. І якщо зробити привілейований клас, вони перші скажуть: А, так тут такі правила ? Я міг не воювати, а відкупитись? Так воно працює? Скажіть, скільки треба заплатити, і я пішов нахер, я не за таку країну прийшов вмирати.
Зараз дуже складна ситуація, партнери дуже терміново біжать допомагати нам, щоб ми не впали. ЗСУ тримається і постійно дивиться по перехопленнях, як окупанти мотивують свої підрозділи тим, що в нас не вистачає людей, і треба нас дожати.
І ми розуміємо, що люди в підрозділах швидко не зʼявляться. Це ще 2-3 місяці. Але вже пройшло майже 2 місяці з початку російського наступу. І піхота питає – хто за це повинен відповісти?
Автор фрази “піхоті потрібна справедливість” – один із моїх бійців. Вища освіта, немаленький бізнес, прибуток сильно вище середнього по країні. Двічі змінив свій взвод під Бахмутом. Був контужений, пару разів ледве не загинув, зараз воює зі мною. По всіх показниках, що зараз аналізуються, він із тих, хто повинен сподіватися на відстрочку як привілейований. Але він тут. Тому що вірить, що захищати свою країну – це обов’язок кожного. Що потрібні рівні правила. Потрібна чесна система. І це виправить ситуацію. І дасть мотивацію піхоті, яка почала її втрачати. Дасть хоч і неприємну, але єдність.
Або потім писати пости про те, які агресивні військові, буде вже пізно.
Фото: Генштаб ЗСУ
