Робити висновки, виправляти помилки та воювати
Перша і єдина пресконференція Залужного дала зовсім протилежний результат від того, який планувався на Банковій. Судячи з усього, Залужний повинен був отримати весь негатив за майбутні зміни в мобілізаційних і інших законах. Вийшло навпаки. Серйозна та виважена розмова про дуже важливі речі. І чесна. Як є. Без прикрас, без перекладування відповідальності та звинувачень. Війна як вона є з усіма складнощами та викликами. Те, що казав Залужний, не може подобатися. Але всі відчули чесність і тривожність. І боюся, що результати пресухи зовсім не сподобалися тим, хто її планував. А в тому, що Головнокомандувач вийшов на пресконференцію тільки за узгодженням (або по наказу) керівництва країни, сумнівів немає.
Тому зараз почнеться час «очєшуітєльних історій» в намаганні створити образ зовсім відмінний від того, що побачили Українці. Задача, наприклад, Безуглої – десакралізація військового керівництва. Тому що на час війн за замовчуванням військове керівництво поза критикою цивільних. Бо тупо не вистачає знань та інформації, на підставі яких приймаються рішення.
Зараз задача посіяти сумніви в компетентності військового керівництва. Кожне рішення військових буде критикуватися та піддаватися сумнівам з боку цивільних. Це погана історія, бо між військовим і політичним керівництвом півкроку. Потім цей злетівший з гальм потяг буде не зупинити.
Я все це до чого. Перед тим, як впадати в емоції, просто згадайте свої почуття в період із 24 лютого по середину березня. Не знаю, як у кого, але ми і більшість знайомих не надіялись вижити. Просто йшли, щоб загинути не дарма. Просто згадайте.
Ми досі в стратегічному плані перемагаємо армію росії. “Нєпобедімую і лєгєндарную”. При повній нестачі боєприпасів і новітньої зброї. Без свого виробництва ракет і снарядів. Навіть патронів. З дефіцитом БК, ППО, артсистем, без авіації. З цивільною відсотків на 80 армією. З двома третинами офіцерів “піджаків”. Мабуть, ще більше «цивільних». З мобілізацією, коли армія – зріз суспільства.
І за всіма оцінками військових керівників союзників, попри те, що не все завжди йшло, як хотілося, ми маємо унікальний і безпрецедентний досвід, коли маленька держава не просто не була знищена великою (всі пам’ятають терміни, які нам відводили), але й успішно їй протистоїть із мінімумом ресурсів. І має всі шанси на перемогу.
Так, влада та ОП провалили інформаційну компоненту. Повністю. Вони не змогли морально підготувати людей та надати їм впевненість і необхідність готуватися до важкого марафону. Але все одно у держави нема виходу як воювати. Робити висновки, виправляти помилки та воювати.
Ми дуже багато вже втратили. Ми пройшли важкий шлях. Кращі сини та доньки України ціною свого життя вигравали час. Ми просто не маємо права от так от взяти і все злити.
Тримаймо стрій. Буде важко. Але буде ще важче, якщо зіллємося і програємо. Точніше тоді вже нічого не буде. Нас не буде.
Колаж: УП
