Друге Різдво в ЗСУ

Отже, сьогодні друге Різдво, яке я святкую, перебуваючи на службі у ЗСУ.

Минулорічне було біля Вугледару. Де буде наступне, я гадки не маю. Але чомусь певен, воно також буде у ЗСУ.

Давайте будемо реалістами. Ця війна надовго. Проте… Життя стало таке непередбачуване, що не вгадаєш того, що станеться за місяць, – який там “через рік”? Я взагалі давно не планую надовго. Служу, як служиться, а там якось буде.

Як я святкую Різдво? На заняттях. Навчаю.

Що я бачу навколо себе? Та приблизно те саме, що й раніше. Взагалі, сум накатує, коли лишаєшся сам. Коли на службі та в роботі, ніякої нудьги немає й близько. Робота. Люди. Результати. Польоти. Ви любите дивитися на літак у небі? А коли ви самі ним керуєте? А коли керують ті, кого ви навчили? Це відчуття не передати.

Єдине що гнітить – маю дуже мало часу, аби писати. Такий от цікавий поворот життя. Той, хто у тилу, може вдосконалюватися в письменництві. Видавати книжки, брати участь у виставках.

Я тим часом можу вдосконалюватися лише як зовнішній пілот БПЛА і як інструктор по БПЛА. З цим доводиться жити. Це важко морально – те, що свої мрії, свої плани треба відсувати на невизначений термін. Але що робити? Для моєї Батьківщини треба от так.

Багато чого треба не так, як хочеться.

“Відпустіть мене на фронт, дістало! – Фронт, голубе, потребує десятків пілотів щомісяця. Він не потребує одного разово. Ходи навчай”.

Така моя реальність нині.

З іншого боку, я серед дивовижних людей. Я навчаю хлопців з фронту – вони захищають нашу країну. У них не все виходить, але вони стараються. Мене оточують інструктори, які навчають. Так само, як я. Волонтери допомагають нам по цілій низці питань. Виробники техніки дають фронту безпілотники і допомагають нам там, де не допомагає наш тил. Всі ми працюємо на перемогу. І це відчуття дивовижне.

Я вірю, перемогу ми вигриземо. А все інше… Після війни якось складеться. Після війни взагалі все буде інакше – я вже це бачу. У нас, тих, хто воював, надто багато питань. Не тільки до влади – до суспільства також. Буде багато-багато роботи.

А нині – Різдво. Нагадка всім нам – життя триває.

Україна буде сильна і багата. Бо ми так хочемо. Ми захотіли – і Різдво святкуємо зі всім цивілізованим світом. Не з імперією, що біситься від безсилля.

Христос народився!

Ілюстрація: Євген Равський, Львів