Вісті з фронтів. 19.12.2023
Отже сьогодні розпочинаємо “двосерійний фільм” про найбільш потужні угрупування військ (УВ) противника зі складу всієї “Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд”. На даний момент це УВ “Юг” та УВ “Днепр”. Спочатку, звісно, про найпотужніше – УВ “Юг”.
1. Зона “відповідальності” (або краще сказати, операційна зона цього угрупування) умовно-приблизно (щоб не перераховувати усі села та орієнтири на місцевості) протягнулася від південного фасу Сіверського виступу до району південніше м. Донецьк. Тобто включає в себе два найбільш “актуальних” на даний момент оперативних напрямки – Бахмутський та Донецький (для противника це відповідно – Авдіївський (Покровський) та Костянтинівський). По суті, це УВ противника зараз оперує двома потужними оперативно-тактичними угрупуваннями військ, які відповідно діють одне в районі Бахмут – Соледар, інше – в районі Донецька.
В зоні відповідальності цього угрупування на даний час діють наступні найбільші формування (об’єднання) військ противника рівня загальновійськової армії (ЗВА), армійського корпусу (АК):
– 8-а гвардійська загальновійськова армія Південного воєнного округу (Пвд.ВО), мабуть, найбільше потужна (принаймні формально) армія зі складу усіх сухопутних армій ри-фи, має у своєму складі 1-й та 2-й армійські корпуса (АК) та дві повноцінні мотострілецькі дивізії (мсд) – 20-у та 150-у мсд, на даний час є основою УВ “Юг”;
– 2-а гвардійська загальновійськова армія Центрального воєнного округу (ЦВО);
– 41-а загальновійськова “краснознамьонна” армія ЦВО;
– 3-й армійський корпус (АК) зі складу Західного воєнного округу (ЗВО);
– угрупування повітряно-десантних військ (пдв) зи-си ри-фи з 2-х повітряно-десантних дивізій (пдд) – 98-ї та 106-ї пдд та 3-х окремих десантно-штурмових бригад (11-ї, 31-ї та 83-ї одшбр).
Окрім цього, до складу УВ “Юг” увійшли також цілий ряд підрозділів, частин та з’єднань як окружного підпорядкування (ПівдВО та ЦВО), так і зі складу інших армій та армійських корпусів, які не входять до складу цих округів. Наприклад, 200-а окрема мотострілецька бригада зі складу 14-го АК, один мотострілецький полк зі складу 11-го АК чи частини 90-ї танкової дивізії (тд) окружного підпорядкування (ЦВО).
Плюс саме у складі УВ “Юг” розгорнуті й основні сили так званого “Добровольческого штурмового корпуса” (конгломерата приватних озброєних банд під “патронатом” шойгівської пвк “редут”).
2. Станом на ранок 18.12.2023-го УВ “Юг” нараховувало:
– особового складу (о\с) – 156784 в\сл;
– танків – 758 одиниць;
– бойових броньованих машин (ББМ) всіх типів, включаючи бронеавтомобілі – 2371 одиницю;
– артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм – 2359 одиниць;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 487 одиниць;
– пускових установок оперативно-тактичного ракетного комплексу (ОТРК) – від 2-х до 4-х ПУ.
Безпосередньо на напрямках розгорнуті:
а) Бахмутський:
– окремих мотострілецьких та десантно-штурмових бригад (омсбр\одшбр) – 19;
– мотострілецьких (танкових, парашутно-десантних, окремих стрілецьких) полків – 21;
– мотострілецьких (окремих танкових, стрілецьких, окремих стрілецьких) батальйонів – 15;
– зведених тактичних загонів (рівня батальйон-окрема рота), в тому числі типу БАРС, Шторм, Шторм-Z, Шторм-V та інших – 18.
В резерві на Бахмутському напрямку у противника на даний час “числяться”:
– повітряно-десантних та окремих морської піхоти полків – 2;
– окремих стрілецьких батальйонів (резервн.) – 2.
б) Донецький (він же Авдіївський):
– окремих мотострілецьких бригад (омсбр) – 12;
– мотострілецьких (танкових, окремих стрілецьких) полків – 32;
– окремих мотострілецьких (окремих танкових, окремих стрілецьких) батальйонів – 24;
– зведених тактичних загонів (рівня батальйон – рота), в тому числі типу БАРС, Шторм, Шторм-Z,V – 4.
У резерві на Донецькому напрямку у противника числяться:
– мотострілецьких полків (мсп) – 3;
– мотострілецьких батальйонів (резервн.) – 3;
– тактичних зведених загонів типу БАРС – 1.
По суті, на Авдіївському напрямку противник має у резерві без малого ще одну мотострілецьку дивізію (мсд).
3. Загалом, на даний час УВ “Юг” є місцем докладання головних зусиль командування всієї “объединённой группировки” російського війська, яка оперує на території України.
Воно й зрозуміло, по суті, саме це угрупування військ противника зараз реалізує зразу на двох напрямках (Авдіївському та Костянтинівському) задум\план свого командування щодо проведення ОДНОЧАСНО двох оперативно-тактичних наступальних операцій.
Це цілком зрозуміло та очевидно. Тому у цьому відношенні є достатньо актуальною відповідь на питання – наскільки вистачить у командування УВ “Юг” запалу та агресивності кидати в атакуючі та штурмові дії підлеглий особовий склад у режимі 24\7 при достатньо високому рівні втрат і водночас при досить незначних “здобутках”. Адже негативний показник у цьому споконвічному співвідношенні на війні – втрати\результат – може доконати російський наступ у зоні відповідальності УВ “Юг” так само, як і свого часу український.
І це не було би такою гострою проблемою для росіян, якби вони наступали на вузьких (визначених) напрямках і ділянках, чи цей наступ привів би до якихось більш-менш глибоких проривів і вклинень, бо “сировини” у вигляді кількості особового складу для цього наступу у них явно “вистачає”.
Але, нІт… Вони намагаються наступати на максимально широкому фронті, на максимально можливих по кількості напрямках і ділянках, і таким чином просто механічно збільшують кількість і темпи “стачування” власних військ, при цьому прорватися на оперативно-тактичну глибину в них також не виходить.
Спроби у початковому періоді цього наступу атакувати\штурмувати більш-менш значними за обсягом штурмовими групами (тобто спроба “одним махом” вирішити задачу прориву української системи оборони “в глибину”), за підтримки та участі бронетехніки лише збільшували їхні втрати. Тому дуже швидко вони перейшли до атак\штурмів “малими піхотними групами”, але у режимі “нон-стоп”.
Так, це у загальному вимірі дає певний ефект щодо зменшення темпів та обсягів власних втрат і дозволяє противнику поступово та планомірно “ВИТІСНЯТИ” наші війська. Але одночасно дуже суттєво зменшує вірогідність і розмір гіпотетичного прориву й різко збільшує час на виконання навіть найближчої задачі військами противника, бо “малі піхотні групи” (навіть якщо їх декілька) чисто фізично не можуть прорватися далі передових ВОПів-РОПів і там закріпитися.
Витіснити з передових позицій відділення чи навіть взводу, звісно, можуть, але створити суттєву загрозу ВСІЙ системі оборони ЗСУ на тому чи іншому напрямку, відтинку не можуть. Просто тому, що вони “МАЛІ” піхотні групи.
Спроби чередувати (чи краще сказати, комбінувати) один метод із іншим також поки не дають противнику бажаного результату. Як тільки він пробує “масирувати” сили та засоби на тій чи іншій ділянці, де йому здається, що це дасть бажаний ефект, так зразу обсяг втрат у нього починає зростати, причому іноді “лавинообразно”. Бо це “масирування”, звісно, зразу помічає українське командування й відповідно реагує. Доводиться знову повертатися до “планомерного вытеснения штурмовыми группами”.
Тому на даний момент ключовими факторами, які безпосередньо впливатимуть найближчим часом на хід і результати цього російського наступу у Східній операційній зоні (головним чином у зоні відповідальності УВ “Юг”) будуть саме ті, які є вирішальними у цій “тягучий” і “планомірній” формі організації та ведення бойових дій, а саме три, зокрема:
– кількість і якість НАВЧЕНОГО та ПІДГОТОВЛЕНОГО особового складу, рівень його оснащеності та озброєння, а також його морально-психологічні якості;
– АРТИЛЕРІЯ (у всій багатовимірності цього терміну від обсягів БК до її якісних параметрів);
– рівень ефективності війскової розвідки (тобто на тактичному та оперативно-тактичному рівнях).
Саме спроможності сторін у цих сферах і визначать найближчим часом кінцеві результати наступальних судом ворожого УВ “Юг”.
Звичайно, вони залежатимуть і від чималої кількості інших факторів (починаючи з рівня якості МТЗ, закінчуючи рівнем бойового управління та взаємодії у військах), але, зважаючи на домінуючі зараз у тактичній зоні форми та методи організації та ведення бойових дій обома сторонами, відповіді на питання – чи вдасться росіянам “успішно завершити” операцію в районі Авдіївки та чи вдасться їм примусити відійти ЗСУ від Бахмуту, – ну дуже значною мірою залежатимуть саме від перерахованих мною вище факторів.
Фото: Генштаб ЗСУ
