Іноді треба йти проти хвилі. Навіть самим
У залі Верховної Ради нерідко трапляється ситуація, коли «Європейська Солідарність» голосує всупереч усім іншим. І дуже часто потім зʼясовується, що ми мали рацію. А ухвалене на хайпі та емоційній хвилі рішення або не працює, або шкодить.
У кращому випадку його згодом тихо змінюють. Але далеко не завжди.
Цього парламентського тижня ми двічі не підтримали принципові питання – попри хвилю і позицію решти.
Перше надважливе – щодо Національного військового кладовища. Ще у травні понад 300 голосами було ухвалено Закон про розміщення цього Меморіалу на території Національного комплексу в Биківні. Але чи то тодішній міністр усіх увів в оману, що там усе вирішено і підготовлено, чи то хтось поклав хиже око на підкиївські землі, але закон і далі лежить в ОПі. Ані повернутий до Верховної Ради, ані підписаний.
Конституція (ст. 94) передбачає:
«… якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений».
Однак ані Конституція, ані Закони, ані Конституційний Суд не розтлумачили оце «має бути».
Тому створено небезпечний прецедент. Якщо президентському офісу закон не подобається, але через суспільний резонанс вето може зашкодити піарно – закон ігнорується. А натомість швиденько приймається інший. З відповідним піар-супроводом.
Але навіть гірше, ніж маніпуляції з Конституцією, справи, власне, щодо суспільного резонансу. Бо значна частина родичів загиблих не сприйняла перенесення Меморіалу в Гатне. Це означає, що з ними належно не проговорили, не пояснили, не переконали…
Я добре памʼятаю, наскільки це важкі розмови. Але ми у 2014-2019 намагалися розмовляти з родичами і загиблих, і полонених, і не ділили їх на «своїх» і «чужих»… Видно, нині підходи змінились.
Керівництво держави на всіх парах несеться, і голоси незгоди їм чути ніколи.
Натомість є час закручувати гайки.
Друге парламентське рішення, де ми єдині з фракцій і груп висловили незгоду, – це запровадження штрафів за порушення комендантської години. Аж 8500-17000 для фізичних осіб. Це точно адекватна відповідальність за таке порушення? Чи знову косплей сталінських підходів заграв барвами в одному місці?..
Якщо з людьми не говорити, а штрафувати, це не сприяє мотивації.
Боремось і будемо боротися з такими підходами.
Європейська Солідарність – єдина фракція, яка не стала співавтором закону про створення Національного військового кладовища в Гатному і не голосувала за це.
Для нас визначальним в цій делікатній темі є позиція військових і родин загиблих. Дух і буква закону.
Військове Національне Кладовище в Україні має бути. Як чесно, його треба було відкрити вже давно, проблема занадто болюча, делікатна і актуальна… А тепер і масштабна. Бо мова йде про десятки тисяч загиблих героїв.
Є прийнятий закон про створення Національного Військового кладовища в Биківні. Він не заветований президентом, а отже вважається прийнятим. По суті, в Україні тепер два місця для Меморіалу: Биківня і Гатне.
Весною 2023 р. Міністерство культури разом з Міністерством ветеранів провели громадські слухання, визначили місце для Меморіалу в Биківні. Це публічно підтримав Уряд. На голосно розрекламований в марафоні брифінг за участі міністрів, представників Інституту Національної памʼяті запросили родини загиблих. В їх присутності й розповідали про Биківню! Хоч би хто поніс зараз за це відповідальність, хоч би хто вибачився!
Мер столиці і Київрада виділили на потреби Меморіалу землю, для законодавчого врегулювання питання депутати конституційною більшістю прийняли відповідний закон про кладовище в Биківні. 321 – ЗА в травні місяці. Але закон досі не заветовано і не підписано.
Далі починаються цинічні ігрища, й новий закон про кладовище в Гатному. На його представлення в ВР не прийшли ніхто з Уряду, аби відповісти, так а що то було з Биківнею. Відповідальність переклали на депутатів. Керівництво парламенту також не зустрілися з родинами загиблих, правда, це зробили представники слуг.
Цього тижня ВР проголосувала за Цвинтар за містом в районі Одеської траси. Всі фракції, окрім «ЄС».
Як можна пояснити прийняття двох паралельних законів? Як пояснити родинам загиблих радикальну зміну позиції? Та ніяк. Є як є. Бо ж треба вже десь відкривати.
Оперативно Міністерство ветеранів вкинуло в ЗМІ картинки проєкту кладовища. Як на мене, несмак без жодного натяку на історію нашої визвольної війни, її високої національної ідеї, нашої битви за ідентичність і незалежність. Очевидно, що мав би бути прозорий конкурс із залученням найкращих художників, монументалістів. Але ні. Все знову робиться непрозоро. Для картинки.
Й дуже соромно, що такі ПРИНЦИПОВІ для суспільства дискусії проходять у ВР непублічно. Голосуй, що хочеш, все одно ніхто не бачить, хто, як і, головне, чому тисне кнопку “за”.
* * *
І ще один законопроєкт, за який Європейська Солідарність єдина не голосувала.
ВР посилила адміністративну відповідальність за порушення громадянами комендантської години №10195 (прийнято за основу, 233 – за).
Уряд планує запровадження штрафів за порушення комендантської години до 8500-17000 для фізичних осіб. Для бізнесу штрафи будуть від 51000 до 102000 грн. У разі повторного порушення – штрафи зростуть.
Це типу відповідь влади на ресторанні гулянки мажорів під час комендантської години.
Але, на нашу думку, інструменти для дотримання законодавства і зараз є. А закручування гайок ми не підтримуємо.
Бо це дуже нагадує часи ковіду. Коли 20 поліцейських ловили якогось плавця в Дніпрі, а в цей час ресторан Колі Тищенка собі спокійно працював.
Коли волонтери повертаються з фронту й не встигають до комендантської заїхати в місто, їх кошмарять на блок постах, тягнуть у відділки чи примушують ночувати в машинах.
Але це ж ніяк не вплине на любителів гучних вечірок, які не потрапили в кадр журналістів.
Ми й самі з колегами, особливо на початку війни, коли поверталися з важких відряджень із лінії фронту, вислуховували на блокпостах про порушення та навіть були спроби не пустити в Київ до ранку.
Тому не думаю, що це адекватна відповідальність. Штрафами битимуть цапів відбувайлів, це посилює авторитарні та поліцейські тенденції.
З українцями треба чесно говорити про війну, про те, що все найтяжче попереду. Й це було б ефективніше, ніж штрафи.
Мотивація, що зараз не до гучних гулянок, має бути усвідомленою, а не з-під палки. Але популізм залишається головною ідеологією влади.
Підтримуєте?
Мер переконаний, що Національний військовий меморіал має знаходитись на території столиці.
На фото: Ескізні рішення Національного військового меморіального кладовища. Міністерство у справах ветеранів України
