Нудні питання
Міжнародні новини останнього часу лунають попередженням. Усе складно.
І через вичерпання вау-ефекту від українського спротиву, і політичний порядок денний у союзників, і підривну роботу росії, на яку та не шкодує мільярдів (бо всерйоз веде війну проти Вільного Світу, а він не бажає це усвідомити).
На цьому тлі наші мудрагелі не пропускають нагоди осоромитися і з можливих варіантів поведінки обирають найдивніший.
Рубрика «НАЩО?!» переповнена.
Прогноз на наступний рік відтак мотивує на серйозні зміни, яких влада намагатиметься уникати, чіпляючись за рештки звичної реальності.
Другого «вау-ефекту», який міг настати від різкого підвищення ефективності внаслідок нової якості єдності (професійний Уряд національної єдності, скорочення корупції, запуск виробництва і оце все), не буде.
Переговори з ЄС і НАТО просуватимуться поволі.
Зброя буде, але менше. Гроші будуть, але менше. Армія не завдяки, а всупереч, чіплятиметься за кожен метр нашої землі – з відповідним справедливим ставленням до такого-от тилу.
У таких умовах кинути б усі зусилля на внутрішню мобілізацію. Але влада робитиме інше. Демонстративно намагатиметься обходитись «без Порошенка», «без мерів», «без неправильних військових, які прагнуть у політику», «без бізнесу, який жирує, як гусак», «без волонтерів, які непідзвітні і роблять, що хочуть».
Нікого не забув?
У зовнішній політиці проблеми з сусідами вважатимуть проблемами сусідів. Проблеми зі США, ЄС, ключовими країнами і союзами – відповідно проблемами США, ЄС, ключових країн і союзів.
Вони сподіваються, що для такої поведінки на наступний рік ресурсів ще вистачить.
Біда – що цей шлях дуже короткий і швидко та несподівано скінченний.
А коли цьому прийде край, ситуацію доведеться рятувати знов армії, опозиції, громадам, бізнесу, волонтерам. Як було з ковідом і початком вторгнення. Президент знов героїчно не втече, буде писати відоси, а як криза мине – знов спустить на країну свій офіс.
Але логіка ця дуже небезпечна. Бо і росія оговтується і готує дедалі більше неприємних сюрпризів. І союзникам набридає підліткова нарваність. І суспільство втомлюється.
Протидіємо, чим можемо, – допомогою фронту, боротьбою за кожен рядок у законах, роботою з партнерами. Доводиться долати шалений спротив.
Що ще додати, щоб таки змусити владу до справжньої, а не вибіркової єдності, та ефективності через професіоналізм, прозорість і підзвітність, а не відтягування часу?
Бо кожна криза, якій не запобігають мудрагелі, дорого коштує країні,
