Вісті з фронтів. 30.11.2023

Костянтин Машовець

Для протверезіння.

1. Противник, як і очікувалося, відновив наступальні дії на Лиманському напрямку. Зокрема:

– по напрямку на с. Терни передові позиції ЗСУ атакували підрозділи 488-го мотострілецького полку (мсп) 144-ї мотострілецької дивізії (мсд) 20-ї загальновійськової армії (ЗВА) – безрезультатно;
– а по напрямку на с. Ямполівка українські позиції були атаковані передовими підрозділами 31-го та 37-го мсп 67-ї мсд 25-ї ЗВА, противник мав частковий успіх – витіснив наші передові підрозділи з однієї позиції;
– в свою чергу, 228-й мсп 90-ї танкової дивізії (тд) продовжив свої атаки південно-західніше с. Діброва у Серебрянському лісі по напрямку на с.Дронівка, однак успіху не добився.

Наскільки я розумію, це й є перший етап реалізації плану щодо ліквідації плацдарму ЗСУ на р. Чорний Жеребець, так зване “сжатие с флангов”. Власне, як я його приблизно описав кілька тижнів тому. Розпочала саме 25-а ЗВА у загальному напрямку з півдня на північ.

Тому, мабуть, найближчим часом варто очікувати атакуючих і штурмових дій противника також по напрямку на с. Торське та с. Зарічне, противник буде прагнути перерізати дорогу, яка йде з Торського та Зарічного на Ямполівку через вулицю Північну й далі вздовж річки. Це очевидна річ.

Також існує велика доля ймовірності, що противник введе у бій десь на напрямках на Ямполівку, на Терни чи Торське 19-й танковий полк (тп) 67-ї мсд 25-ї ЗВА.

Принаймні на грудень заплановано його поповнення танками типу Т-90М (до 6 одиниць). На даний момент 19-й тп має у своєму розпорядженні:

– танків – 46;
– бойових броньованих машин (ББМ) – 19;
– артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм – 24;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 4.

Тобто, по суті, це “півтора посилених танкових батальйони”, а не повноцінний танковий полк. Однак, з урахуванням доукомплектування його озброєнням та військовою технікою (ОВТ) вже в районі бойового призначення цілком можливо очікувати, що ці “півтора батальйони” перетворяться на танковий полк “двохбатальйонного складу”. Переважну більшість танків полку складуть машини типу Т-72 різних модифікацій.

В подальшому, очевидно, противник (ймовірно, частини та з’єднання 20-ї ЗВА) спробує атакувати по напрямку на с. Макіївка та с. Невське. Тобто провести те саме “сжатие” українського плацдарму, але вже з півночі на південь.

2. Почала загострюватись для ЗСУ і ситуація в районі м. Бахмут, де, очевидно, командування противника реалізує задум щодо виходу у фланг та тил нашого угрупування, яке веде бойові дії південніше міста. На практиці це виглядає наступним чином:

– По напрямку Бахмут – Іванівське підрозділи 4-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) 2-го армійського корпусу противника атакували передові позиції ЗСУ, добилися часткового успіху – витіснили українські війська з однієї позиції.
– По напрямку Бахмут – Кліщіївка та Зайцеве – Кліщіївка (тобто північніше та східніше населенного пункту) атакували підрозділи тієї ж самої 4-ї омсбр + окремі підрозділи 88-ї омсбр противника – також спромоглися добитися успіху, витіснили наші війська з п’яти позицій.
– Але найбільш загрозливо виглядають дії частин повітряно-десантних військ (пдв) противника західніше та північно-західніше міста. Зокрема, 331-й парашутно-десантний полк (пдп) 98-ї повітряно-десантної дивізії (пдд) противника спромігся вибити передові підрозділи ЗСУ північніше с. Богданівка з одного взводного опорного пункту (ВОП) та двох позицій, а 217-й пдп цієї ж дивізії витіснив наші підрозділи зразу з шести позицій північніше с.Хромове.

Таким чином, стає очевидно, що противник намагається прорватися між с. Богданівка та с. Хромове у тактичну глибину оборони українських військ по напрямку на м. Часів Яр силами частин і підрозділів 98-ї пдд для того, аби створити реальну флангову загрозу з півночі нашим частинам і підрозділам, які оперують у районі с. Іванівське та с. Кліщіївка.

Більше того, противник достатньо активно контратакує й безпосередньо південніше Бахмуту. Принаймні 4-а та 88-а омсбр противника, а також його 83-а окрема десантно-штурмова бригада (одшбр), яка невпинно намагається відсунути наші передові підрозділи від с. Курдюмівка на північ у бік Андріївки (поки, правда, безрезультатно), явно діють узгоджено з російською дЮсантурою, яка намагається наступати з боку с. Берхівка та с. Ягідне.

По суті, ми зараз спостерігаємо, як план ОСУВ “Хортиця” (у смузі ОУВ “Соледар”) по “обходу Бахмута з півдня” починає провалюватись.

Тому варто нагадати про те усім тим, хто місяць-півтора тому, “повізгівая”, передчасно кричав у ютубі, на телебаченні та інших “пабліках” про те, що “ось-ось обійдемо Бахмут з півдня” й що “ось-ось” прорвемось до автомобільної дороги Бахмут – Горлівка, й “Бахмут наскрізь прострілюється”, згідно з дуже гарним українським прислів’ям “не кажи гоп, поки не перескочиш”, що ніколи не треба видавати бажане за дійсне.

Найкращою ілюстрацією таких ось відверто зайвих “залихватських говорений” є історія з 72-ю омсбр зі складу 3-го АК противника. Про тотальний розгром та майже “винищення” цієї бригади під час боїв за Кліщіївку та Андріївку в українських пабліках місяць тому не написав хіба що лінивий.

Але ось вам данні по рівню укомплектованості 72-ї омсбр противника основними типами ОВТ станом на вечір 28.11.202 р.:

– танків – 24;
– бойових броньованих машин (ББМ) віх типів – 98;
– артилерійських систем (АС) калібром від 100-мм – 34;
– мінометів (включно з 82-мм та 120-мм) – 30;
– реактивних систем залпового вогню (РСЗВ) – 17.

І ось цю “розгромлену” ще по серйозному у бій не вводили після звільнення Кліщіївки та Андріївки.

Так, після тих подій її відновлювали та доукомплектовували. Але явно не “з нуля” після нібито тотального розгрому.

Бо на сьогоднішній день російське командування зі значними складнощами може формувати заново не те що повноцінну мотострілецьку бригаду, а й навіть окремі мотострілецькі та танкові батальйони. Наприклад, зараз у складі 19-ї та 20-ї мсд противник формує по 1 (ОДНОМУ) танковому батальйону.

Так ось, формує він їх (а триває цей процес вже не менше півтора місяця) технікою зі 1061-го центру МТЗ (Ростов-на-Дону) та 904-го Центру забезпечення мобілізаційного розгортання (Каменськ-Шахтинський), і кінцевим терміном їх формування визначено аж 1 квітня 2024-го року.

Тобто, щоб сформувати 2 танкових батальйони, противнику потрібно не менше 4-4.5 місяців і зусилля 2-х потужних організацій, які займаються довгостроковим зберіганням ОВТ. Очевидно, що причина таких “швидких строків” – банальна нестача боєздатного ОВТ.

А тут “майже вщент розгромлена” ціла мотострілецька бригада, ніби поставший з попілу птах Фенікс, опиняється за місяць після свого “розгрому” у стані повнокровного (принаймні за рівнем укомплектованості основними типами та зразками ОВТ) мотострілецького з’єднання, яку ось-ось знову введуть у повному обсязі в бій. Погодьтеся, тут явно з історією розгрому 72-ї омсбр щось не так.

Тому на те, що зараз розгортається в районі м.Бахмут у загальному сенсі я дивлюсь, скажімо так, без особого оптимізму, на відміну від тих, хто вже “знову повертає Бахмут”.

І це ми ще “не заглибились” у ситуацію в районі Авдіївки, де також події починають набувати, очевидно, досить “гострого” характеру. Але про це іншим разом.

 

Фото: 47 ОМБр