Вісті з фронтів. 22.11.2023 (відео)
1. Командування військ противника на Куп’янському напрямку завершує перегрупування своїх сил і засобів, а також цілий ряд підготовчих заходів у тактичній зоні, щодо нарощування темпів наступу по дирекції Лиман Перший – Синьківка, Першотравневе – відм. 231, Куземівка – Берестове, а також у напрямку рубежу Кислівка – Іванівка з метою прискорення виходу на ближні підступи до м. Куп’янськ. Зокрема:
– В район північно-східніше с. Лиман Перший противником переміщено додатково мотострілецький батальйон (мсб) зі складу 153-го танкового полку (тп) 47-ї танкової дивізії (тд) 1-ї гвардійської танкової армії (гв.ТА).
– На відтинку між с. Лиман Перший та с. Вільшана противник посилює на окремих ділянках, в першу чергу, флангового розташування по відношенню до основної дирекції наступу мінно-вибухові загородження (МВЗ), веде активну інженерну розвідку місцевості.
– Продовжується оперативне розгортання 27-ї окремої мотострілецької бригади (омсбр) в районі Куземівка – Сторожівка – Підкуйчанськ – Кривошиївка. Пункт управління (ПУ) бригади вже розгорнувся. На цей же напрямок переміщується гаубичний самохідно-артилерійський дивізіон зі складу 288-ї артилерійської бригади (абр) 1-ї гв.ТА.
– Північніше с. Куземівка противник, очевидно, підтягнув до переднього краю не менше 2-х штурмових рот типу “Шторм” зі складу 11-го тп 18-ї мотострілецької дивізії (мсд) 11-го армійського корпусу (АК)
– В районі Масютівка – Гороб’ївка – Вільшана – Лиман Перший силами підрозділів 16-ї окремої бригади радіоелектронної боротьби (обр РЕБ) Західного воєнного округу (ЗВО) з метою протидії БПЛА Сил оборони України (СОУ) розгорнуто принаймні 2 комплекта РЕБ “Сапфир”.
2. На Донецькому напрямку противник продовжує нарощувати зусилля у проведені наступальних дій, зокрема по дирекції Олександрівка – Новомихайлівка противник ввів у бій підрозділи 255-го мсп 20-ї мсд 8-ї загальновійськової армії (ЗВА).
Судячи зі всього, також продовжується посилення оперативно-тактичних угрупувань противника, діючих на Авдіївському напрямку. Зокрема, очевидно, готується продовження переміщення частин 90-ї танкової дивізії (тд) з Лиманського на Авдіївський напрямок (командування противника розпочало заміну підрозділів 228-го мсп 90-ї тд на Лиманському напрямку підрозділами 428-го мсп (один його мсб вже розгорнувся на передових позиціях 228-го мсп).
Загалом, не рахуючи полків і батальйонів територіальних військ (ТрВ) та мобілізаційного резерву (МР), на північному фасі Авдіївського району оборони діє не меньше 4-х повнокровних мотострілецьких бригад противника – 114-а, 132-а (1-го АК 8-ї ЗВА), 15-а та 21-а (2-ї ЗВА), які ведуть наступ по напрямку с. Красногорівка – с. Степове, відм. 230 – Авдіївський коксохім, с.Кам’янка – Пісочний кар’єр та с. Красногорівка – с.Новокалинове\Керамік.
В м. Горлівка закінчується розгортання 1436-го мсп ТрВ (ймовірно, буде підпорядкований 132-й омсбр противника й введений у смузі її наступу у бій протягом найближчого часу). Полк складається з 2-х мсб + 1 тб, КП полку вже розгорнуто у місті.
3. Очевидно, генералу Теплінському в районі с. Кринки, с. Підстепне та с. Піщанівка поки доведеться обходитись лише частиною сил 7-ї десантно-штурмової дивізії. Адже її 56-ї десантно-штурмовий полк (дшп) командування противника на Токмацькому напрямку знову ввело у бій північніше с. Вербове, аби завадити розширенню по флангу вклинення передових підрозділів ЗСУ у першу позицію свого головного рубежу оборони західніше та південно-західніше цього н.п.
Протягом кількох минулих діб противнику вдалося дещо звузити плацдарм ЗСУ в районі с. Кринки, в першу чергу, по флангових напрямках. Противник ввів у бій по цьому напрямку підрозділи 144-ї омсбр, 810-ї окремої бригади морської піхоти (обр МП), 26-го мсп 70-ї мсд, 177-го окремого полку морської піхоти (оп МП), та 328-го дшп 104-ї дшд + продовжує з боку с. Корсунка підкидати “зет-штормістів” (тут діє не менше 2-х штурмових рот такого типу).
Не дивлячись на значні втрати в озброєнні та військовій техніці (ОВТ) по цьому напрямку від вогню української артилерії та тактичних ударних БПЛА ЗСУ, передові підрозділи противника намагаються постійно атакувати, діючи переважно вздовж прибережної дороги Олешки – Нова Каховка, з боку с. Козачі Лагері та Корсунка, не даючи можливості українським військам розширити плацдарм, в першу чергу, у бік дороги Т-22-06 та лісного масиву перед нею.
В свою чергу, північніше с. Підстепне, очевидно, передові підрозділи ЗСУ продовжують контролювати територію сонячної електростанції, прилеглу місцевість та відрізок прибережної дороги, північніше неї, хоча противник постійно атакує з боку села.
Західніше м. Олешки на р. Конка також “щось відбувається”. Що саме поки сказати важко. Адже достовірної інформації з того району в мене немає, але, за певними ознаками, схоже, що окремі малі піхотні групи ЗСУ зуміли переправитись через р. Конка по цьому напрямку й вже знаходяться між нею та р. Чайка західніше міста.
З цього приводу варто зазначити…
Можна довго й з впертістю сперечатися на рахунок оперативної доцільності активних дій ЗСУ у стилі “через Дніпро”, особливо в контексті витрати людських життів і ресурсів, однак, не викликає сумніву одне – командуванню російського угрупування військ (УВ) “Днепр” на даний момент доводиться досить непросто.
В першу чергу, стосовно розподілу й застосуванню своїх сил і засобів в умовах, коли йому доводиться діяти не проти одного, а зразу декількох плацдармів і ділянок. Воно просто вимушене, образно кажучи, “метаться” від одного до іншого.
Створити якійсь мобільний резерв оперативного рівня, щоб спростити собі виконання цього завдання чи вільно маневрувати силами та засобами вздовж першої позиції свого прибережного рубежу оборони, йому досить важко. В умовах вогневої ініціативи української артилерії в оперативно-тактичній зоні, а також належного рівня розвідки ЗСУ в цій смузі, виконання таких дій як зосередження та розгортання частин й підрозділів тягне за собою певні “издержки”.
Діяти доводиться, як то кажуть, “из глубины” оперативної побудови військ. Це зайвий час і зайвий клопіт, особливо тоді, коли будь-яке висування твоїх сил і засобів тут же, майже миттєво фіксується розвідкою противника з відповідною його “вогневою” реакцією.
Ця ситуація ще більш погіршується, коли у тебе менше 2-х танків, 2 артстволи й 4 ББМ на 1 км фронту. Доводиться їх якось концентрувати й “массировать” по місцю та часу, аби запобігти активності противника ОДНОЧАСНО у кількох місцях, відповідно оголяючи на цей рахунок інші ділянки та напрямки. Тут ніякі генерали Теплінські, навіть “ймовірно контужені”, не допоможуть. Хіба що власним туловищем ОДНОМОМЕНТНО не закриють Олешки, Нову Каховку чи Голу Пристань, не кажучи вже про всю смугу відповідальності цього УВ протяжністю у 240-250 км по фронту.
Тому, як на мене, усі суперечки та дискусії на рахунок доцільності\недоцільності активності ЗСУ “через Дніпро” на Кримсько-Таврійському оперативному напрямку є чистої води схоластикою.
У цьому сенсі завжди варто пам’ятати, усі “формально-логічні” судження, особливо у такій сфері як війна, “живуть” виключно до появи практичних результатів, які їм суперечать.
Фото: Генштаб ЗСУ
